Ярослав ГАДЗІНСЬКИЙ. 100-Й КІЛОМЕТР
Для того, щоби поринути в атмосферу провінційного затишшя, стареньких торговельних вуличок з давніми грецькими будинками, музеїв, столітніх віконниць, великої кількості церков, пам’ятників, незабутньої будівлі старого корпусу Ніжинського університету, веселого студентського кампусу та похмурих клонованих мікрорайонів радянського періоду, слід просто сісти на електричку з Київського вокзалу й за пару годин ви потрапите на трішки іншу територію, подалі від шумового забруднення столиці.
Ніжин – ще мало досліджене й не дуже відкрите для внутрішнього туризму місто. Тому ви не побачите тут потоку туристичних груп, як, наприклад, у Чернігові чи хоча б у Качанівці. Щоби краще відчути атмосферу цього міста, слід на його сучасну топографію глянути з висоти пташиного польоту за оцим посиланням: http://www.youtube.com/watch?v=VJOv8-gLb0I&feature=related
Це стародавнє місто має шанс стати в майбутньому справжнім відкриттям туристичної інфраструктури. А поки ж бачимо лише зростання значного інтересу до Ніжина з цього боку.
У кожного міста є свої візитні картки історичних пам’яток. Ніжин має такі бренди: Микола Гоголь; університет, де він навчався, і…знаменитий ніжинський огірок, якому в 2005 році вже й пам’ятник поставлено. Хоча гудиння з кольорового металу вже поцуплено. Як і морський якір біля пам’ятника Лисянському.
Щодо походження назви міста історики продовжують сперечатися. І сама назва давно вже обросла легендами. Вона точно має тисячолітнє походження.
Першим серед історичних топонімів згадується Нежатина нива (1078 р.) у «Повісті врем’яних літ», хоча Новгородський перший літопис вказує, що вона містилася в околицях Чернігова. Далі згадується Нежатин (1135) — місто Переяславського князівства на кордоні з Чернігівським. І, нарешті, останній топонім — Уненеж (1147 р.), укріплений пункт Чернігівського князівства на Переяславському кордоні. Також вважається, що назва цього міста походить від антропоніма «ніга», зі старослов’янської – «волога». Певно, через помірний клімат та безліч водних артерій – річок, озер та поліських боліт.
Чернігівські історики вважають, що на території сучасного Ніжина існувало два городища з різними назвами – ось звідки так багато варіантів походження назви міста. На території Ніжинщини археологи знайшли більше сотні курганних могильників, а в них, окрім керамічних та залізних залишків, – обвуглені кістки та сліди червоної вохри.
Мене, як ніжинця, завжди вражав і цікавив один факт – я часто чув іще в школі від ніжинських вчителів, що на території міста в ранньому Середньовіччі існувало ціле фортифікаційне укріплення діаметром 200 метрів. А потім безслідно зникло в середині ХІІІ століття – з приходом татаро-монгольскої навали. Однак на цьому його історія не закінчилася – в 1618 році на місці колишнього замку побудували цілу військову цитадель з міцними земляними укріпленнями. Замок проіснував до початку ХІХ століття, поки не трапилася пожежа, що зруйнувала більшу частину фортифікаційного укріплення. А наразі про нього майже ніхто не згадує, і замок-привид існує лише в уяві історично стурбованих ніжинців.
Із 1514 року це місто в козацьких літописах набуло звичної нам назви «Ніжин». У тому ж таки році тут формується козацький полк. У 1649 році Богдан Хмельницький оголосив Ніжин полковим містом, а ніжинський полк – одним із найбільших за численністю в Гетьманщині.
У середині ХVII століття Ніжин виглядав дуже важливим не лише в торговельному значенні, але і в політичному також. За наслідками сумнозвісної Чорної Ради 1663 року в Ніжині гетьманом Лівобережної України було визнано проросійського гетьмана Івана Брюховецького. Місцеві історики та екскурсоводи твердять, що відбувалася ця грандіозна за масштабами подія на великому вигоні біля річки Остер, про що свідчить напис на меморіальній дошці однієї з аптек на Московській вулиці.
Приблизно в цей час у Ніжині з’являється колонія приїжджих греків, Богдан Хмельницький заохотив їх, надавши різні привілеї та права. Так підтверджується ще один бренд Ніжина – місто було частиною шляху із «з греків у варяги». Завдяки грекам пожвавилася економічна діяльність міста. Це втілилося в організацію славнозвісних ярмарків. Один із них – Покровський – щоосені збирає людей з усієї України й на початку XXІ століття. Зрозуміло, що грецькі громади відіграли досить значну роль у тодішньому розвитку міста. Нащадки греків живуть у Ніжині і понині.
У місцевій історії існують свої легенди – наприклад, про одіозну постать ніжинського міського ката Павла Мацапури. Про нього згадує в «Енеїді» навіть Іван Котляревський. А в Юрія Андруховича є вірш, присвячений страті міського ката: „Жив на світі такий Павло,
аби благими ви чули себе…”
Багато різної архітектури було створено в другій половині ХVII століття. А саме з феномену «козацького бароко» починається активна розбудова міста. Живим артефактом цього стилю є ракетоподібна будова Миколаївського собору в центрі міста, де, кажуть, вінчався колись Богдан Хмельницький із сестрою ніжинського полковника Золотаренка.
Однією з найважливіших будівель в історії Ніжина є архітектурно-ландшафтний комплекс Ніжинської гімназії вищих наук, а простіше – старий корпус університету, закладений у 1805 році.
Її засновником був катерининський вельможа, канцлер Російської імперії та видатний дипломат Олександр Безбородько. Саме такі люди з успішною кар’єрою є прикладом власної спокути перед Україною хоча б наприкінці життя…
З 1821 року тут навчається Микола Гоголь. Саме в Ніжині сформувалася його творча та письменницька свідомість – тут він спробував писати великий твір “Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан”.
Ще однією з легенд Ніжина є постать Юрія Лисянського. Він – перший у Російській імперії, хто здійснив навколосвітню подорож, командуючи суднами «Нева» та “Надія”, відкрив один із Гавайських островів, який назвав своїм іменем (острів Лисянського).
Але, окрім цих традиційних символів та персон, у Ніжині є чимало несподіваного та цікавого. Якби я був туристичним ґідом, то розказав би і про талановитого художника-баталіста Миколу Самокиша, і про знамениту акторку Марію Заньковецьку, і про знаних літераторів, які вийшли зі стін Ніжинського університету: Євгена Гребінку, Леоніда Глібова, Францішка Богушевича, Євгена Гуцала, Анатолія Дністрового, Олени Степаненко…
А ще звернув би увагу на такий маловивчений феномен, як «ніжинський слід» у житті Пабло Пікассо: його першою дружиною була прима російського дягілевського балету Ольга Хохлова, родом із Ніжина.
З новітньої історії міста: завдяки екс-спікерові Верховної Ради Іванові Плющу, котрий прославився специфічним почуттям гумору (взяти хоч би його знамениту фразу “Депутат Заєць, не стрибайте по залу!”), Ніжин має новозбудований драматичний театр та відреставровану церкву, у якій 1861 року відбулася панахида по Шевченкові; розчищено мальовниче озеро у Графському парку…
Для любителів нічного клубного життя тут також знайдеться місце: потанцювати і гарно провести час можна у нічному клубі «Заморський принц» в центрі міста на площі Леніна (сюди приїздять відомі на українській клубній сцені діджеї, артисти та музичні гурти, наприклад, Dj Tapolsky, DJ Spartacque, the Вйо) й диско-барі «Абсолют» (http://absolutclub.com.ua). Для гостей, які ввечері хочуть піти на каву та тістечка, теж є заклади, де можна з користю та насолодою провести час: «Світ чаю», «Арго», ««Унєнєж», «Золотий ключик», «Uno momento» тощо. І головне, що ціни тут, особливо порівняно з київськими, зовсім невисокі!
Детальніше про новини в сучасному Ніжині можна почитати на інформаційних порталах http://nizhyn.osp-ua.info/index.php?ch=6&fl=zmi та на сайті новин міської влади http://nezhin-info.ucoz.ua/ Не тільки своєю буремною минувшиною славний Ніжин. Сподіваюся, що в близькому майбутньому це місто буде вписано до переліку золотого кільця туристичних маршрутів України. Приїздіть на 100-й кілометр від Києва – самі переконаєтеся.