ВІКЕНТІЙ ХВОЙКА. ТРИ ПОЕТИ – ЧОТИРИ КНИЖКИ
3 травня в межах мистецького фестивалю “Гоголівка” в Ніжині відбулася презентація найновіших книжок молодих авторів, більшість із яких сміливо можна назвати «смолоскипівськими». Це – “Цирк” Олега Коцарева, “Зіґґі Фрейд & Ктулху” Вано Крюґера, “Метрофобія” Мирослава Лаюка та “Щільник” Ігоря Астапенка.
Акція була заявлена під назвою “Чотири поети – чотири книжки”, проте пройшла в форматі “Три поети – чотири книжки” – вірші Олега Коцарева (який натоді був у Вінниці на іншому фестивалі) з його найновішої книжки “Цирк” зачитав Вано Крюґер.
Про дебютну книжку Ігоря Астапенка “Щільник” вже встиг написати класик української поезії Василь Голобородько: “Часто тексти цього автора творяться виносячи на поверхню аркуша співзвуччя слів, звукові метафори, завжди випадкові (чому підтвердженням було б порівняння їхніх еквівалентів у якійсь іншій мові), і внаслідок цього текст автономізується, стає присутнім тільки на поверхні білого аркуша паперу – за цим текстом нічого немає, позатекстова реальність відсутня. /…/ Поезія Ігоря Астапенканедермінована, це не відтворення навколишньої дійсності (навіть у розділі «Щільник: пейзажі»), не вираження внутрішнього психічного світу – це поезія чисто асоціативна: вірш породжується сам із себе, із лексем (не реалій позатекстових), вживаних у тексті, які експлікують інші лексеми на підставі випадкової співзвучності”.
А про поетичні новинки Олега Коцарева та Мирослава Лаюка написав Павло Коробчук: “З роками Коцарев не припиняє дивуватися дрібницям, і з простих ситуацій вміє виокремити й виростити цілі історії, веселі й драйвові, такі, що не налазять на голову, і такі, що потім не вилазять з неї. Вірші сподобаються людям, які шукають тотальної життєдайності й грайливості, сплеску усмішок, інтересних парадоксів. Його нова книжка видається найціліснішою з усіх його попередніх. І, здається, найсильнішою”. А “…друга книга віршів Лаюка не менш об’ємна, не менш яскраво оформлена, не менш сильна, ніж перша. А навіть більше.В книжці – багато природи, рослин, тварин, релігійності, неурбаністичних персонажів. І сонетів, бо Лаюк чи не єдиний молодий поет, який активно використовує цю форму віршування.У поезії Лаюка мені не вдається знайти слабких місць. Просто коли його читаєш, то розумієш, що він саме це й хотів сказати, і він це каже впевнено, переконливо, виправдано”.
Про давнішу книжку Вано Крюґера (на відміну від решти запрезентованих, вона вийшла ще 2014 року) писав багато хто, зокрема і літературний критик Дмитро Княжич: “В збірці наявний західноукраїнський колорит – згадується Львів-Лемберг, давній та сучасний, Полтва-Стікс («ParadiseLost», «Крюґер і дівчинка з ведмедиком»). Згадується – як же без нього? – американський русин ЕндіВорхол-Варгола («Платівка карпатського рок’н’ролу…»). Цікавим перегуком із львівською темою є тема левівська: вірш про «лагідного лева, що полюбляє гуляти по Корзові», вірш про старого лева, якому сам Франц Йосиф приносить грудку цукру. Нагадує поезію Богдани Матіяш (збірка «Твої улюблені пси та інші звірі»), хоча твори Крюґера позбавлені будь-якої пасторальності: в них ідеться про левів – міських жителів, яких настільки приручило й підкорило урбаністичне середовище, що вони навіть носять «окуляри з товстими, старомодними дужками»”.
Презентація книжок відбулася в ніжинському кафе “Боївка”, стилізованому під повстанський схрон. Поети зачитали свої вірші просто за обіднім столом – десь так, як у війну їх читали вояки-повстанці, не забуваючи й у воєнний час про силу та красу Слова.