Світлої пам’яті професора Ушкалова
Як глибоко вразила новина про смерть Леоніда Володимировича Ушкалова!
Професор Ушкалов був справжнім інтелектуалом – він володів надзвичайним обсягом знань з історії літератури та культури загалом, він мав свої концепції та своє розуміння процесів, він постійно та невтомно працював над дослідженнями, і кожне з них ставало подією.
Леоніда Ушкалова вирізняв також дуже виразний індивідуальний стиль. Одного разу прочитавши будь-яку з його праць, ви завжди впізнаєте кожен текст пера професора Ушкалова. Тут і витончена, оригінальна, барвиста мова, і особлива, часом прихована іронія, і складні, захопливі багатоповерхові конструкції цитат, контекстів і натяків. Усе це поєднується з ґрунтовністю, інформативністю, глибиною. Твори пана професора – справжній скарб не лише філології, а й гуманітаристики в цілому. Пам’ятаю, як «не відпускали» навіть ті його книжки, що були присвячені загалом «не моїм» темам…
В окремих книжках, статтях, есеях Леонід/а Ушкалова часом з’являлися його невеличкі поезії. Щоразу це були вишукані й лапідарні речі. На жаль, художня творчість пана Леоніда за його життя лишалася маловідомою. Хочеться вірити, що з часом ми познайомимося з цим боком його особистості більше.
Я не перебував з Леонідом Володимировичем у близькому особистому спілкуванні. Але мені випало кілька разів з ним розмовляти, брати інтерв’ю, простити про невеличкі консультації, я відвідував презентації його книжок та інші виступи – і в пам’яті надзвичайно добре закарбувалася його прихильна і ледь іронічна усмішка, так само трохи усміхнений і водночас задуманий погляд кудись у далину. Часом Леонід Ушкалов бував на літературних заходах, що їх наше коло, молоді харківські поети, проводили переважно у двотисячних роках – і завжди відчувалася його підтримка, добре ставлення, хоча, звісно, він міг би зробити не один десяток зауважень стосовно наших іще часто наївних і незграбних перших літературних спроб… Взагалі, чи можна переоцінити значення для цілої харківської української інтелігенції того, що він жив і працював у нашому місті? Для мене також честь, що Леонід Володимирович співпрацював із видавництвом «Смолоскип», з яким я пов’язаний уже багато років. Зокрема, в «Смолоскипі», спільно з дружиною, Олександрою Ушкаловою та сином, Сашком Ушкаловим, він підготував ґрунтовний збірник – перший том «Архіву Розстріляного Відродження». Або цікавий текст «На риштованнях історії української літератури», статтю «Кілька слів про іронію та апокаліпсис» до збірника статей «Іронія» чи статтю «Література галицька, слобідська та інша…».
Ми всі запам’ятаємо Леоніда Ушкалова як мудру, добру людину енциклопедичних знань. Найщиріші співчуття його рідним та близьким!
Олег Коцарев