1. Домівка
  2. вибране
  3. РОЗПОЧАЛОСЯ ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ НА КНИЖКУ ОЛЕКСИ БИКА #ПРИГОЛОСНІГОЛОСНІ

РОЗПОЧАЛОСЯ ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ НА КНИЖКУ ОЛЕКСИ БИКА #ПРИГОЛОСНІГОЛОСНІ

РОЗПОЧАЛОСЯ ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ НА КНИЖКУ ОЛЕКСИ БИКА #ПРИГОЛОСНІГОЛОСНІ

До книги знаного поета, барда й бійця 3-ї штурмової бригади ЗСУ Олекси Бика ввійшли вірші, написані впродовж останніх трьох років. Це згустки пасіонарності, досвіду та болю — правдиві й непри­крашені риторикою рефлексії про людину в нашому складному часі й у позачассі вічности. Щирість і любов пронизують ці поезії, сила та світло сповнюють їх вірою у тривкість, енергію, глибину людини та Нації.

Замовляйте в нашій інтернет-книгарні: https://smoloskyp.com.ua/product/prygolosnigolosni/

Олекса Бик

…І він їй говорить: «Чого тобі треба ще?
Ось тобі тремор у пальцях, на серці щем.
Лінія долі — ламана, обрію — пóгнута,
Коси твої невагомі, випалені дощем,
Зрештою, вся ця населена нами Terra incognita».

«Ось тобі, — каже, — найбільша з усіх дурниць —
Щастя завжди складається із дрібниць.
Думай про це невпинно, до самозречення,
Ніби про світло, що ллється з твоїх зіниць,
Ніби про заперечення заперечення».

«Хто тобі, — каже, — винен у цій зимі?
Люди завжди самотні — і ми самі.
Кидай у простір камінь, милуйся новими колами —
Доля твоя забулася про прямі
Десь на шляху між вічністю і ніколи.

Все, як було написано у листі —
Наші слова порожні, а сни пусті,
Всі обіцянки скасовані, спогади всі відторгнуті.
Хай тобі буде тепло й на самоті
Навіть посеред цієї Terra incognita».

###

І вона йому каже: «Усе не так.
Серед зривів і панічних моїх атак,
Коли навіть небо перевертається навзнак
Й падає в безодню,
Доки обертається ця земля
І сідає сонечко за поля,
Наші шанси наближаються до нуля.
Ми завжди самотні.

Доки в серці моєму дзвенять мечі
І кричать поранені уночі,
Ти безсилий будеш знайти ключі
До моєї втоми.
Ти мені кажеш: “Я тебе захищу
Від печалі, болю, зими, дощу”, —
Але я тебе, хлопче, не підпущу.
Тобі час додому.

У моєму серці лунає блюз,
І якщо я коли-небудь полюблю —
Я тебе зламаю і погублю,
Приречу на втрати.
Тобі буде холодно й зле стократ —
Це тобі не каска і автомат.
І для тебе, хлопче, таких утрат
Буде забагато».

Але він їй каже: «В моєму сні
Ми, такі скажені і навісні,
Все-таки зустрінемося навесні
Серед цих історій.
Бо немає значення, хто правий,
Все завжди починається з голови.
А тому, моя дівчинко, лиш позви
І я буду поряд».