1. Домівка
  2. Новини
  3. ВИЙШЛА ПОЕТИЧНА ЗБІРКА ІРИНИ САЖИНСЬКОЇ “ЛЕМНІСКАТА”

ВИЙШЛА ПОЕТИЧНА ЗБІРКА ІРИНИ САЖИНСЬКОЇ “ЛЕМНІСКАТА”

ВИЙШЛА ПОЕТИЧНА ЗБІРКА ІРИНИ САЖИНСЬКОЇ “ЛЕМНІСКАТА”

Із анотації до збірки: “Ви знаєте, хто ці жінки? Можливо, хтось із них ваша сусідка. Або подруга. Або сестра. Або це і є ви.
І жодна з них не уявляє виходу. Бо кожна — поетка.
А бути поетом дорівнює «жити, знаючи, що тебе розчавлять».
Проте, якщо відійти від цих сумних розмірковувань і згадати, що первісно лемніската — це аж ніяк не нескінченність непростого буття, а милий бантик для вінка переможцеві, то стає трохи легше.
Читайте уважно, потім пообговорюємо”.

А післямову написав поет і літературознавець В’ячеслав Левицький.

Передзамовлення на нашому сайті: https://smoloskyp.com.ua/product/lemniskata/

 

Ірина Сажинська (9 серпня 1994, м. Запоріжжя) — поетка та ілюстраторка. За фахом — фінансистка, але працює комунікаційницею в «Укренерго».

На свої 29 років має три поетичні книжки: «Приблизькість» («Кругозір», 2016), «Голубина пошта» («Український пріоритет», 2018) та «Cor humanum» («Саміт-книга», 2019). Вірші з цих книжок перекладено на понад десять мов світу.

Ірина — лавреатка низки літературних конкурсів: «Хортицькі дзвони», «Гранослов», «Витоки», «Гайвороння», «Смолоскип», «Коронація слова» та багатьох інших.

Понад 30 літературних проєктів оформлено ілюстраціями Ірини Сажинської.

Свої романи та п’єсу планує опублікувати після п’ятої поетичної книжки. Тому чекайте.

 

* * *

каблучка

з необхідного: паспорт хіба що й каблуч-
ка. й уночі твоя відповідь майже беззвучна,
коли я перепитую: як ти? розучилася нá слово
вірити квітам, бо натомість я можу тепер роз-
різнити, де у небі ракета крилата.

ця дорога порожня, але небезпечна. в нас нічого
нема: ні води, ні аптечки — тільки спільний
примарний знаменник — бог, який нас беріг
увесь шлях безпричинно, а інакше, інакше чого
він кричить нам: не називайте імен!
ми проїдемо місто, якого немає, а за ним —
тільки лід — ритуал поховання сотень тисяч
життів наперед. лід мовчить, як і ти, а коли б
говорив він, я б сама розшукала та знищила
винних. решта здається даремним.

все це вигадав монстр багряного світу: він на-
живо гниє, але просить звільнити своїх мертвих
птахів металевих. я, можливо, уже не зустрі-
нусь з тобою — бо, на жаль, не готова до жод-
ного бою — ми, на жаль, не готові до жодного
бою — але…

 

* * *

евр — батько

звідки ти думала прийдуть останні мисливці
каже мені біля кручі розбурханий батько
звідки скажи мені звідки
якщо не з південного сходу

мисливці тікають із міста бо леза свої
нaгостривши
самі собі стали найгіршими ворогами

я бачила вила гострили сусідові пасинки юні
мені так хотілось сказати —
ви також вполюєте звіра

аж їхні розпатрані тіні ми потім на диск пришивали
що висне у небі важкому
немов на сніги або зливи

а батько співає протяжно
і світло несе перед себе

як добре що я не убивця
ти мною пишаєшся доню