ОСТАП МИКИТЮК. КОРАБЕЛЬ В ІРПІНСЬКІЙ ГАВАНІ
Нарис вражень молодого поета Остапа Микитюка з Прикарпаття, який цього травня вперше побував на Семінарі Творчої Молоді.
Ми молоді і п’яні життям. Ми щомиті, щогодини, щодня щось відкриваємо, кудись мандруємо, щось пишемо, малюємо, співаємо і спалюємо… і проживаємо. Ми такі собі «Магелани» й «Колумби» сучасного світу, які постійно освоюють щось нове – грані, горизонти, зірки і всесвіти…всередині себе. Ми курсуємо своїми «чумацькими шляхами», гарячими підводними течіями, змінюємо і вдосконалюємо наші траєкторії, сходимось і розходимось в просторі, часі, думках, беремо і відпускаємо руки одне одного, щоб знову їх брати і відпускати… щоб рухатись далі. Щоб жити. Входимо в нові «порти» щоб взяти найнеобхідніше і продовжити свій курс вперед, до нових «материків»…
…От я і такий собі умовний корабель, який блукаючи поміж материків і островів натрапив на екзотичну бухту, тиху гавань і зупинився в ній на кілька днів, щоб насолодитися перебуванням в ній. Яке, на мою думку, тут зовсім не випадкове.
Найпершим і одним з найсильніших спогадів цього СТМу , чи навіть краще сказати, мабуть, найосновнішим меседжем всього що мало відбутися потім, стали слова Ясі Литвин на урочистому відкритті Семінару Творчої Молоді в приміщенні видавництва Смолоскип: «Для молодої, тим більше творчої людині найголовнішим в житті є знайти свою зграю і от сьогодні той самий день коли у вас є можливість її знайти тут». Мабуть таки так воно і є, бо ті емоції й ті події які відбувались потім, всі ці політичні ігри, кожна розмова з цигаркою чи за ковтком вина біля ватри, кожні теплі обійми, кожне слово, погляд, все з кожною миттю давало розуміння, що людина яка тут і зараз перед тобою, до котрої ти промовляєш чи слухаєш, є тут не випадково. Навіть лекції які читалися на Семінарі одна за одною вистрілювали і потрапляли прямо в яблучко, кожен отримував саме ту інформацію, яку вважав за потрібне і мені навіть здається що саме ту, яку мав отримати. Я все таки вірю в те що все що з нами відбувається не випадкове, люди, події, слова…все стається саме тоді коли має статися.
З самого семінару дуже багато вражень, бо була цікава й насичена програма, були цікаві як учасники так і гості…. Мільйон емоцій, десятки нових знайомств, ще десятки приємних зустрічей з друзями, з якими знайшлись задовго до СТМу. Джем з Женьком після концерту Жадана і Собак, вірші Сергія Жадана від самого Жадана, така політична гра яку можна зрівняти хіба що з «Грою Престолів», багато всюдисущих «обнімашок» як кандидата від нашої коаліції – Всеволода, так і загалом всіх учасників, перфоменси на вірші молодих поетів під кураторством Катерини, вечірні поетичні батли і заключна вечірка, балачки про Зоряні Війни і СтарТрек з Олею Погинайко, Ростиславом Семківим і Андрієм Тужиковим. Зачаровані розмови про Харків з грузинкою Мананою, лекції про автостоп і бабусина паска, яка до тата так і не доїхала, нічні співи з Еллою, Яніною, Мітровим і Горобчуком, вино біле і вино червоне… все змішалося в надзвичайно смачний коктейль … з назвою СТМ.