Ольга Погинайко. ВЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ ПОВЕРТАВ СУСПІЛЬСТВУ НАЦІОНАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ
20 січня у будинку “Смолоскипа” в Києві відбулася презентація чергового, вже шостого тому десятитомного видання Творів Вячеслава Чорновола. Поважне товариство, що зібралося того вечора, – а це і дружина діяча Атена Пашко, і сестра Валентина Чорновіл, і товариші-дисиденти Василь Овсієнко, Лесь Танюк, Дмитро Степовик – ділилися з гостями та представниками преси усім наболілим: від спогадів про В. Чорновола аж до аналізу діяльності УГС та умов створення Руху.
Відкрила презентацію Атена Пашко. Пригадуючи той період, якому присвячена книжка (1985 – квітень 1990 рр.), вона схарактеризувала його як дуже складний і водночас надзвичайно оптимістичний, насичений подіями і сподіваннями. Вячеслав Максимович щойно повернувся з заслання і з притаманною йому енергією поринув у роботу. Кожен крок цієї праці був надзвичайно складним: постійні стеження, підслуховування, цілодобові чергування кадебістських машин біля будинку, де вони мешкали, паплюження у ЗМІ. “Цей том дає широке уявлення про суспільне і політичне життя того часу, та найголовніше – увиразнює видатну роль В. Чорновола у складних початкових процесах державотворення”, – підсумувала вона свій виступ.
Детально про зміст книжки та про роботу над її упорядкуванням розповіла присутнім сестра В. Чорновола Валентина. Вона наголосила на двох основних висвітлених у виданні моментах. По-перше, те, що Українська Гельсінська спілка ніколи не була продовженням Української гельсінкської групи. Адже УГГ, і українська, і російська, – це були правозахисні організації, які займалися захистом людських прав у Радянському союзі. УГС, – а це була ідея Чорновола, і це чітко проглядається з наведених документів, – була названа так для того, щоб при потребі її членів змогла захищати міжнародна гельсінська організація. “Щоправда, міжнародний гельсінський рух якраз і зрозумів, що ми – не правозахисна організація”, – цитує Чорновола пані Валентина. Насправді ж УГС веде свій початок від визвольного руху взагалі і, відтак, не є тільки продовженням УГГ.
По-друге, це питання щодо Народного Руху України за перебудову. Річ у тім, що якби не УГС і Культурологічний клуб, які й переконали ліберальне крило РУХу стати таким, яким ми нині знаємо РУХ, усе могло скластися інакше. Переламним моментом у Народному русі був навіть не вересневий з’їзд, а Київська установча конференція 1 липня 1989 року. В. Чорновіл виступив на тій конференції і сказав, що РУХ не має права бути під комуністичною партією. УГС на той момент уже висунула ідею незалежності, і РУХ повинен теж ставити за мету вихід із Радянського Союзу. Таким чином утворився той РУХ, який ми знаємо і 20-річчя якого ми відзначали. І в цьому величезна заслуга Чорновола.
Пані Валентина також розповіла про структуру книжки, яка містить не тільки 700 сторінок творів самого Вячеслава, але й більше 200 сторінок додатків – щойно розсекречених СБУ (до 20-річчя РУХу) матеріалів та документів, які стосуються значною мірою УГС та постаті Чорновола. Таким чином, книжка містить два погляди на події, що відбувалися в Україні наприкінці 80-х років: погляд Чорновола і погляд КГБ. “Я би хотіла, – наголосила упорядниця, – щоб дослідники, які будуть займатися цим періодом, особливо молоді, не мусіли шукати ці твори по архівах, а могли їх разом читати та аналізувати”.
Голова видавництва “Смолоскип” Осип Зінкевич відзначив ту роль, яку В.Чорновіл відіграв у здобутті нашої незалежності, і яку сьогодні, з перспективи часу, ми можемо побачити і відчути. Живучи у той час за кордоном, О. Зінкевич мав змогу наочно бачити той інтерес до “українського питання”, який з’явився на Заході саме завдяки праці В. Чорновола. Адже і перед “Українським вісником” з’являлися різні самвидавні журнали й часописи, деякі навіть доходили на Захід, але переважно вони залишалися невідомими. У Чорновола, натомість, була візія, як зрушити “українське питання” і здобути прихильників за кордоном. І коли його перший твір “Лихо з розуму” з’явився за кордоном, а згодом (за участі О. Зінкевича) виданий англійською мовою в одному з найбільших американських видавництв, західна преса вперше заговорила про “українське питання” – бажання українського народу жити у власній державі. Відтоді ця проблема не зникала зі сторінок закордонної преси.
Ще один важливий аспект книжки підкреслив у своєму виступі Лесь Танюк: на тлі перших 5 томів вона показує, як розвивався В. Чорновіл, як він “послідовно набирав нові кола свого Я”. Тут ми бачимо його вже не просто як одного з дисидентів, але як чільну людину, впевнену в своїх словах та переконану в тому, що комуністична партія – це зло.
Цікавими спогадами про студентські роки В. Чорновола поділився з присутніми академік Дмитро Степовик.
Насамкінець хочеться навести слова із виступу автора передмови, молодого дослідника Василя Деревінського: “Чорновіл повертав суспільству національну свідомість”. Адже ця фраза якнайкраще відображає сутність усієї діяльності дисидента, правозахисника, політика, людини, без якої, можливо, і не було б незалежної України, і безкомпромісного максималізму якої так критично не вистачає нашому суспільству нині.
Вечір презентації закінчено за чашкою кави і українськими різдвяними й патріотичними піснями.
