Олена Павлова. Ляльки-мотанки, панки, п’янки, вишиванки

Багато українських журналів дослухалися до рецепту редактора «People» Річарда Столлі: «Нема нічого кращого, ніж мертва зірка на обкладинці». Смерть Майкла Джексона отримала дуже багато уваги, і не лише на обкладинках друкованих видань. Здавалося, що Джексон – ледь не національний герой. Ніна Матвієнко в одному з інтерв’ю навіть сказала, що поставить за нього свічечку. (Це не зважаючи на те, що в останні роки Майкл прийняв іслам.) У США з’явився ще один мертвий король (першим був, звісно, Елвіс) і тому весь світ змушений перейматися величезною втратою, і слідкувати за похоронами, які перетворилися на шоу. ЗМІ роздули цю подію, зацікавлені особи отримали неабиякі прибутки.

Смерть поп-ідола, з якого ще не так давно кепкувала жовта преса, стала метафоричним кінцем навіть цілої епохи. Жодна вітчизняна «зірка» не викличе такого зацікавлення, та й «зірки» у нас виблискують порівняно слабенько. Головними зірками шоу-бізнесу в Україні є не кіноактори і співаки, а політики. Естрадним виконавцям ще далеко до виконавчої та законодавчої політичної еліти у сферах сюру, гламуру і креативу. Тому коли на Заході на тих таки обкладинках з’являються Бред Пітт та Анжеліна Джолі, у нас голови містера та місіс Сміт міняють на Тимошенко і Януковича. А найбільший відгук у народній творчості отримала рекламна кампанія Арсенія Яценюка «Арсеній. Врятувати країну», на яку в Інтернеті з’явилося одразу багато пародій – «фотожаб» у стилі «Геннадій. Врятувати Чебурашку». Такі сплески сучасного фольклору свідчать, що невдовзі розпочнеться традиційний для наших широт карнавал під назвою вибори. Та поки політики обіцяють перетворити Україну на країну мрій, їхній скептичний електорат розважається на справжній «Країні мрій». Цей етнофестиваль відбувається у Києві вже вшосте. Атмосфера цього разу була насправді київською – вся територія фестивалю нагадувала величезну і таку звичну для столиці пробку. Натовп здавався суцільним – «Країна мрій» мала чи не найбільше відвідувачів за весь час. Тривалість фесту скоротили з колишніх трьох-двох до одного дня, та й то до десятої вечора. Цього разу не лунала пісня Скрипки, яка дала назву дійству, та й сам натхненник фестивалю був відсутнім.

Але якщо ви хочете пояснити дітям значення слова «Ярмарок», «Країна мрій» могла б стати найкращим наочним прикладом. Ярмарок – набагато краще визначення за фестиваль для дійства, де повсюди простяглися ряди із різноманітним крамом та вишиванками, крайками, солом’яними брилями і керамічними глечиками. Он дядько з табличкою «Безкоштовний святковий масаж» бігає із дерев’яними масажними щітками з колесиками і час від часу їздить ними по спинах перехожих красунь. Інший дядько за рядом кошиків і крислатих брилів плете із соломи довжелезну стрічку і переконує, що навчить цьому мистецтву будь-кого. Поруч діти розписують писанки, гріючи палички-писачки на воскових свічках, хоча фест далеко не великодній. Були навіть коні, бракувало лише циган. Замість ромів додали східного колориту – індійські танці дівчат у різнобарвних сарі, солодка буддистська їжа, китайська каліграфія.

Натовп снує у різних напрямках, коло столиків народних умільців товчуться цікаві. На шиях у багатьох – величезні дзеркальні камери, бо фестиваль – яскрава фотоподія, часом і роздивитися все в деталях можливо лише вдома за комп’ютером наступного дня.

В цій атмосфері є багато спільного для усіх фестивалів – ті самі люди, ті самі вишиванки, веселощі, глечики, ляльки-мотанки, посивілий хіппі Ян із міріадами вишитих власноруч метеликів. Колись фестивалі були досить рідкісним явищем, тепер ледь не кожного літнього вікенду відбувається якийсь фест. Зросла конкуренція: Країна мрій, Трипільське коло, Славське-РОК, Свірж, Тарас Бульба, Арт Поле – і це далеко не весь перелік.

Фестивалі розширюють «раціон» – тепер це не тільки музика, ляльки-мотанки, панки, п’янки, вишиванки. До атрибутики додалися фотоконкурси, інтелектуальні ігри, мотузкові парки, квести, екологічні акції, велотреки, народні та спортивні ігри, дитячі майданчики і сцени, літературні читання і слеми.

Славетні «Шешори» цього року перейменували на «АртПоле». З того часу, як фестиваль перенесли з карпатського села Шешори до Воробіївки на Вінничині, у нього з’являлися нові шанувальники і потроху відходили старі, яким були більше до вподоби старі «Шешори». Змінивши місце, фест розширив площу, а із новою назвою навіть збільшилась тривалість – цього року мистецька лабораторія просто неба тривала тиждень.

Фестиваль у Свіржі відбувається вперше, але організатори вже називають його «найбільшим фестивалем України у форматі World Music». Та й світових та українських зірок запросили чимало: Сезарія Евора (Капе Верде), Ніно Катамадзе & INSIGHT (Грузія), Здоб ші Здуб (Молдова), Пелагея (Росія), The Klezmatics (США), Cankisou (Чехія), Vоплі Vідоплясова, Плач Єремії, Esthetic Education, Піккардійська Терція та багато інших. Дійство відбуватиметься неподалік від старовинного замку Свірж, в оточенні гір та озер. Організатори запланували понад 60 концертів на 3 сценах, літературні, танцювальні та ігрові майданчики, десятки майстер-класів та сотні метрів виставкових площ, нічні театральні постановки, фотоквест та інтелектуальні ігри. А ще в ті самі дні (31-2 серпня) пройде фестиваль «Славське-рок» із не менш цікавими музичною, мистецькою і екологічною програмами.

Так що шанувальникам гарної музики на фоні гір і мальовничої природи буде з чого вибирати. Конкуренція зростає, залишається сподіватися, що разом із нею зростатиме якість.

Про автора

Всі статті автора: Смолоскип