1. Домівка
  2. Статті
  3. Олександр Зубченко. За книгою «Смолоскипу» увічнено пам’ять героїв – повстанців

Олександр Зубченко. За книгою «Смолоскипу» увічнено пам’ять героїв – повстанців

Олександр Зубченко. За книгою «Смолоскипу» увічнено пам’ять героїв – повстанців

За ініціативи Запорізької облдержадміністрації у селі Борисівка Приморського району відкрили пам’ятний знак учасникам народного повстання проти колективізації та жителям села, які загинули від Голодомору 1932-1933 років.

Багато десятиліть ці події були під грифом «цілком таємно». Дізнатися про них запоріжці змогли завдяки книзі доктора історичних наук, заступника директора Українського інституту національної пам’яті Володимира Тиліщака «1930. У.С.Р.Р. Повстання», що побачила світ у видавництві «Смолоскип» у 2017 році.

До присутніх на відкритті пам’ятного знаку звернувся заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко. «Маємо пам’ятати, що геноцид був помстою за відчайдушний спротив колективізації, за Українську революцію 1917-1921 років. У нашій пам’яті живі імена людей, які віддавали останню крихту хліба своїм сусідам, старикам, дітям. Сьогодні нащадки кремлівських катів марять знову підкорити України, принести нам страх і морок. Але на захисті нашої свободи надійно стоїть український солдат – нащадок тих, кого катували голодом кремлівські окупанти та їхні посіпаки», – зазначив посадовець.

Сільський голова Валентина Чебан розповіла, що у жовтні 1930 року партійне керівництво вирішило помститися за низькі темпи хлібозаготівель та забрати у людей все збіжжя і борошно. Для цього прислали приїжджих уповноважених та комсомольців. Так звані «буксирні бригади» ходили по хатах та вигрібали останнє. Спротив розпочався 6 жовтня 1930 року у дворі 24-річного Івана Бондаренка. Найактивнішими протестувальниками були жінки. Вони ставали пліч-о-пліч, перекривали в’їзди до садиб, оточували та розганяли «активістів». Кількох господинь заарештували. У відповідь сотні людей оточили сільраду, погрожуючи штурмом. Жінок відпустили і заворушення продовжилися. Відсіч грабіжникам давали родини Пилипа Онищенка, Афанасія Потанєєва та багатьох інших селян.

Помстою влади стали жорстокі репресії проти учасників повстання та занесення села на «чорну дошку» у 1932 році. Жертвами Голодомору стали понад 250 борисівців. Житель села Леонід Ромашка згадує, що батько розповідав йому про три похоронні команди, які збирали тіла померлих людей. Їх ховали у кількох братських могилах на північні стороні сільського кладовища. Нині там збереглося лише кілька старих кам’яних хрестів. Про початок голодомору в селі взимку 1931 року згадує у своїх мемуарах уродженець Борисівки, видатний правозахисник та дисидент Петро Григоренко.

За матеріалами Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю

Запорізької облдержадміністрації