Олег Коцарев. КНИЖКА РОКУ-2009: У ФАВОРІ ІСТОРИЧНА ТЕМАТИКА І ТОНКІ ОБКЛАДИНКИ ПІДРУЧНИКІВ

Смолоскипівський двотомник „Література та переклад” Григорія Кочура переміг у номінації „Хрестоматія” одинадцятого Всеукраїнського рейтингу „Книжка року-2009” (підномінація „Критика, біографія, мемуари”).

Цьогорічна церемонія нагородження лауреатів найстаршої та все ще найповажнішої (попри збільшення числа рейтингів-конкурентів) книжкової премії „Книжка року” відбувалася в Київському педагогічному університеті імені М. Драгоманова. На щастя, організатори здогадалися розвести в часі й просторі урочисту і офіціозну частини. Увесь офіціоз відбувся на брифінгу, де організатори, співорганізатори та інші vip-причетні сказали всі належні в такому випадку ритуальні слова. Звичайно, не обійшлось і без роздумів пристуніх державних чиновників на тему допомоги книговиданню, аж до обговорення концепції зменшення ваги шкільних підручників за рахунок використання полегшеного картону при виготовленні обкладинок. Вочевидь, саме в цьому полягає головна проблема українських видавців.

Що ж до самого нагородження, воно лишило двоякі враження. Доволі дотепним ведучим виявився письменник Михайло Бриних (його колега, журналістка Оксана Шпортько, була менш цікава), але і ведучих, і тих, хто виступав, було не надто добре чути. В одній музичній паузі виступав „New Era Orchestra”, але в інших домінувала невесела аматорська естрада, аж до пісні „Я піду в далекі гори”, зіпсутої кабацьким аранжуванням.

Та перейдімо до переможців „Книжки року”, до тих, кому надзвичайно довгоногі дівчата виносили на сцену квіти. Більшість оглядачів, як це зазвичай буває з приводу будь-якого рейтингу, поспішили запевнити, що „жодних несподіванок не трапилося” і що вони відгадали всіх переможців у всіх номінаціях (до речі, одного переможця в одній номінації відгадав і автор цих рядків). А дехто дивувався, що в частині номінацій одні й ті самі імена трапляються як серед експертів, так і серед оцінюваних ними книжок. І все ж „оголосімо весь список”.

Отож, як уже було сказано, в номінації „Хрестоматія”, підномінації „Критика, біографії, мемуари” перемогла книга Григорія Кочура „Література та переклад”, випущена видавництвом „Смолоскип”. У підномінації „Українська та зарубіжна художня класика” – ілюстроване видання „Кобзаря” від „Духу і Літери”. У „Літературознавстві” – антологія „Сучасна літературна компаративістика: стратегії і методи” („Києво-Могилянська академія”).

Номінація „Красне письменство”. Тут було не до кінця ясно, чим дві з чотирьох підномінацій, виділених організаторами, різняться між собою. Це – „Сучасна українська проза, есеїстика, драматургія” та „Жанрова література (детективи, пригоди, фантастика, любовний роман, молодіжна проза)”. Зрештою, в першій переміг „Досвід коронації” Костянтина Москальця, виданий у „Піраміді”, а в другій – історичний роман „Залишенець. Чорний ворон” Василя Шкляра („Клуб сімейного дозвілля”). Переможцем підномінації „Сучасна зарубіжна проза, драматургія” оголосили книгу Богуміла Грабала „Я обслуговував англійського короля” („А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”), а в „Сучасній поезії, афористиці” переміг Тарас Федюк з книгою „Горище” (видавництво „Факт”).

А от номінацію „Софія” чітко поділили на українську і зарубіжну гуманітаристику. В зарубіжній перемогла книга Блеза Паскаля „Думки” („Дух і Літера”), в українській – „Культура. Ілюстрована енциклопедія України” Мирослава Поповича від видавництва „Балтія-друк”.

Однією з центральних виявилася номінація „Минувщина”. Адже книжки, які можна більшою або меншою мірою назвати історичними, перемагали далеко не лише в ній. Досить переглянути решту номінацій – і стає зрозумілим, що перед нами чергове свідчення помітного домінування історичної тематики на україномовному книжковому ринку. У підномінації „Популярні видання, історична белетристика” переміг другий том книги „Україна: хронологія розвитку” („Кріон”), присвячений давнім слов’яним і Київській Русі. У „Дослідженнях, документах” віддали перевагу „Хроніці колективізації та Голодомору в Україні 1927-1933” Людмили Гриневич („Критика”), а в „Біографіях, мемуарах” перемогли „Листи з чужини” Ярослава Окуневського („Темпора”).

Книжка першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка „Місія – космос” від видавництва „Пульсари” перемогла в підномінації „Науково-популярна література, публіцистика” номінації „Обрії”. Сам космонавт сказав на сцені, що зовсім не очікував такої відзнаки для свого твору. У підномінації „Спеціальна література” перемогло знов історичне видання „Історія античної цивілізації” В. Балуха (видавництво „Наші книги”), а в підномінації „Енциклопедичні та довідкові видання” – „Планета Земля” від видавництва „Махаон-Україна”.

Ще одна важлива номінація – „Дитяче свято”. У підномінації „Твори для дошкільнят і молодших школярів” тут перемогла книга „Принцеса Мішель і король Гифаїни” („Книжковий хмарочос”) Галини Малик. Серед творів для середніх і старших школярів відзначили книгу Володимира Рутківського „Джури-характерники”, випущену у видавництві „А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. Ця книга, до речі, одержала перемогу й в іншому рейтингу „Літакцент року”. А серед розвиваючої та пізнавальної літератури перше місце посів знов-таки а-ба-ба-га-ла-ма-гівський „Український космос”.

І в останній номінації „Візитка”, присвяченій якісним ілюстрованим виданням, у підномінації „Мистецтво” перемогла книга Роксани Косів „Українські хоругви” („Оранта”), в „Етнології, етнографії, фольклорі” – „Народна ікона Середньої Наддніпрянщини в контексті селянського культурного простору” Олександра Найдена („Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ”), а серед краєзнавчої і туристичної літератури – книжка „Національний запоівдник „Софія Київська”” від „Балтії-Друк”.

Гран-прі ретйингу „Книжка року” отримала „Народна ікона Середньої Наддніпрянщини в контексті селянського культурного простору” Олександра Найдена. Кращою книжковою серією року назвали „Приватну колекцію” від „Піраміди”, а в номінації „Видавничий імідж року” переміг видавничий дім „Києво-Могилянська академія”.

Про автора

Всі статті автора: Смолоскип