1. Домівка
  2. Статті
  3. Олег Коцарев. До Дня Соборності

Олег Коцарев. До Дня Соборності

Олег Коцарев. До Дня Соборності

Сто років тому газета «Нова Рада» писала:

«(…) в день роковин проголошення четвертого Універсалу про самостійність У.Н.Р. на Софійському майдані відбулось урочисте проголошення прилучення Західньо-Української Народньої Республіки до Великої Східньої України. Місто прийняло урочистий вигляд. Всі доми прибрано національними прапорами і килимами. При вході з В.-Володимирської на Софійський майдан поставлено тріюмфальну арку прибрану гербами України і Галичини. Так само до всіх стовпів на майдані прибрано ріжні герби українських земель.

В 11 год. ранку під згуки музики почали збиратись на майдані військові частини всіх родів зброї, делегації і учні середніх шкіл. Зібралося також багато народу.

О 12 год. прибули члени Трудового Конгресу, делегати від Галичини і Буковини, члени Національного Союзу, Директорія і представники дипломатичного корпусу.

Зараз-же вийшло з Софійського собору духовенство і почало відправляти молебень. По скінченні молебня секретар Галичини др. Цегельський прочитав слідуючу грамоту про об’єднання двох респуіблк.

(…) У відповідь на грамоту Галичини, член Директорії Швець оголошує (…) Універсал (…)

Універсал (…) було прочитано народу на всіх чотирьох сторонах майдану.

Після цього відбувся парад війська і делегати відбули до міського оперного театру для відкриття конгресу.

Порядок на святі був зразковий. Зібраний народ вітав членів Директорії, читання грамоти і універсалу довго невгаваючими вигуками «Слава». Національний хор виконав підчас свята кілька разів гимни: «Ще не вмерла Україна», «Вічний революціонер» і «Вкраїно Мати». Військові оркестри виконали також декілька разів національний гимн.

Так відбулося історичне свято об’єднання всіх українських земель.»

Минуло сто років. День Соборності відзначається так само в умовах війни. За цей час свято стало менш урочистим, офіціозним – і більш громадянським, «горизонтальним», днем, коли про єдність країни говорять передусім на вулицях і в оселях, а вже тільки потім на високих трибунах.

1919 рік, як постійно наголошують історики, був лише символічним жестом, заявкою на цілісність України. Реальними суб’єктами Акту Злуки були передусім два тодішні макрорегіони – Галичина і Наддніпрянщина, тобто базові території ЗУНР і УНР. Мовою сьогоднішнього соціологічного і політологічного районування це переважно Західна і Центральна Україна (остання – в широкому розумінні: від Житомира до Кропивницького, від Сум до Хмельницького). Що ж, можна впевнено констатувати: станом на 2019 рік ці два макрорегіони так міцно утвердили свою соборність, що в ній не дуже сумніваються, здається, вже навіть наші вороги. Річки Збруч і Дніпро як «ментально-політичні межі» давно стали фантазмами чи мисленнєвими атавізмами окремих наївних публіцистів (що, звісно, не означає, буцімто регіони втратили свої особливості й колорит).

Шлях до цього становища був тривалим і непростим. Перші спільні бої об’єднаної армії проти численних зовнішніх ворогів. Утворення спільного культурного процесу. Безпосереднє «побутове» знайомство людей з різних регіонів під час і після Другої світової. Всеукраїнська активність шістдесятників і дисидентів. Ланцюг єднання. Поступове утворення своєрідного «проукраїнського» електорального консенсусу. Помаранчева революція. Майдан 2013-2014 років.

Сьогодні символічно утверджується й закарбовується Соборність на іншому напрямку – на південному і східному. Землі, в яких Визвольні змагання було обірвано раніше, а радянські репресії та антиукраїнська політика лишили глибший слід, підтверджують свою відданість Соборній Україні в битвах гібридної війни – у вуличних боях у Харкові й Одесі, в повномасштабних боях під Маріуполем, Донецьком і Луганськом, у кримських подіях. А також, звичайно, в творчості, в праці, в новому рівні міжрегіональних комунікацій. «Перевага» гібридної війни в тому, що вона залишає час і простір і для цього.

«Смолоскип» від самого початку своєї діяльності працював винятково в загальноукраїнському контексті. Наші публікації демонструють літературний процес усіх частин України. Від Богдана Ігоря Антонича до Майка Йогансена, від Леоніда Чернова-Малошийченка до Клима Поліщука. Тож вітаємо всіх із Днем Соборності! Ми з вами вже багато зробили для єдності нашої країни. Продовжуймо цю важливу справу.