ВИЙШЛА КНИЖКА “ЛІТЕРАТУРНІ ПРОГУЛЯНКИ В ПАРИЖІ”
Ця книжка відчинить вам двері у світ літературного Парижа. Мар’яна Гевак і Олена Ящук-Коде, засновниці проєкту «Літературні прогулянки в Парижі», ведуть читача вулицями, де творили французькі, іноземні та українські автори й авторки різних епох. Ви відчуєте атмосферу міста часів Дюма, Марко Вовчок, Гемінґвея, Франсуази Саган… навіть Парфумера і Фантомаса. Знайдете адреси, плани кварталів та ідеї прогулянок. Ця подорож поєднує історію, літературу та магію міста, яке надихало й зачаровувало багато поколінь письменників.
- Ілюстрації: Олена Ящук-Коде
- Рік видання: 2025
- 384 сторінки
- ISBN 978-617-7622-56-6
- обкладинка в повному розмірі
- погортати
ЗАМОВИТИ В ІНТЕРНЕТ-КНИГАРНІ СМОЛОСКИПА
Ідея цієї книжки з’явилася давно. Довго вона витала невиразною хмарою без чітких обрисів. А тоді зі світом стався ковід. Ми всі застрягли у своїх домівках без можливості не те що подорожувати, а й виходити з дому по найнеобхідніше.
Я згадала, як у дитинстві книжки заміняли мені усі ігри й компанії; як рятували мене від нудьги і вчили мріяти. Завдяки героям роману Ремарка «Тріумфальна арка» я вивчила Париж, не ступаючи ногою на його мощені вулиці. У часи без інтернету, без доступу до альбомів із репродукціями, лише завдяки художній літературі я познайомилася з творчістю імпресіоністів. Не бачивши, уявляла тендітних танцівниць Деґа і пастельні малюнки Сезанна, бо про них так детально розповідав Ремарк.
Мені захотілося розказати історії про Париж та письменників так, щоби французька столиця перестала бути недосяжною фантазією, а давно померлі класики з безмовних строгих портретів на сторінках підручників перетворилися на живих людей зі своїми вадами і родзин ками. Можливо, це звучить занадто романтично й пафосно, та я навмисно уникала вельми наукового стилю та підходу.
Я уявляю, як читач розгортає книжку, робить у ній помітки, тоді збирає валізу і їде відкривати свій літературний Париж. Прогуляється в Люксембурзькому саду тими стежками, якими колись ходили Марко Вовчок чи Колетт. Зайде випити філіжанку міцної кави, як Бальзак, або келих вина, як Гемінґвей. Посидить за круглим столиком на терасі кафе, як це робили всі герої цієї книжки.
Багато змінилося з часу заснування нашого проєкту «Літературні прогулянки в Парижі» у 2015 році. Єдина константа — ми показуємо Париж українською мовою. Мова жива, коли нею спілкуються всюди, зокрема й на відпочинку.
Із початком повномасштабної війни стала як ніколи зрозумілою важливість мови та контексту. Коли ми показуємо туристам, наприклад, квартал Монпарнас, для нас важливо наголосити, що у знаменитій «Closerie des Lilas» не лише пиячив Гемінґвей, але й часто бував наш Володимир Винниченко, хоч йому там і не відведено іменного столика. І що Петлюра харчувався у ресторані не від хорошого життя, а його культурна дипломатія мала великий успіх, хоч і не встигла досягти тих результатів, на які він сподівався. Що художниця Софія Левицька ілюструвала поезії Ґійома Аполлінера, переклала французькою «Вечори на хуторі біля Диканьки» Гоголя, підготувала видання з власними ілюстраціями; Марія Башкирцева виставлялася у Луврі, а Марко Вовчок співпрацювала чи не з найпотужнішим на той час французьким видавництвом ось на цій от вулиці. Таким чином ми реконструюємо ті старі зв’язки, які будували з Європою, і Францією зокрема, наші митці, доки не потрапили у диктаторські лещата Росії. Необхідно показувати свою культуру світові, та не менш важливо добре орієнтуватися у ній самим.
Ця книжка — не дослідницька робота. Це путівник літературними маршрутами у найвідвідуванішому місті світу. Це спроба познайомити читача з тим Парижем, яким його могли бачити відомі нам класики.
Париж надавав прихисток політичним емігрантам, жертвам цензури, бунтарям, загубленим душам. Париж — місто свободи — надихав митців різних епох. Вони зі свого боку вознесли його на п’єдестал, наділивши різноманітними епітетами, відполірувавши до блиску паризький шарм у своїх творіннях. Чи хотіли б ми зараз у Париж, якби про нього не зняли десятки фільмів, не написали сотні книг?
«Якщо тобі пощастило в молодості пожити в Парижі, то, хоч би куди ти потрапив далі, решту життя він уже буде з тобою: Париж — це свято, яке завжди з тобою», — впевнено стверджував Гемінґвей.
Якщо ви читаєте ці слова, то знайте: скільки б років вам не виповнилося, Париж завжди буде святом, щойно ви дозволите собі його відчути.
