Наталія Рудніченко. Осінь–зима’2009: музичний постскриптум з політичним підтекстом

Чи може чимось здивувати український шоу-бізнес українського слухача та глядача у нелегкі часи світової фінансової кризи? Таке питання я ставила собі на початку осені, повернувшись з літньої відпустки. На телебаченні – новий сезон, а ось чи стане він новим сезоном української музики…

Власне початок музичної осені-2009 ознаменували щонайменше два гучних музичних дійства. Перше – це святкування 20-річчя знаменитого фестивалю «Червона Рута». До нього довго готувалися, приїжджав Президент України, а… а вийшло як завжди.

По-перше, з екрану ТВ картинка виглядала не надто яскравою. Звісно, цей фестиваль пов’язаний з іменем Володимира Івасюка, тому високу тональність заходу можна частково виправдати. Але, з іншого боку, «Червона рута» відкрила свого часу безліч молодих та симпатичних співаків, наприклад, Марію Бурмаку, Кузьму Скрябіна чи ТНМК. Тому радісний молодий запал – ось, здавалось, якою мала б бути загальна атмосфера. Та організатори фесту, напевне, думали інакше і тому на головній чернівецькій сцені панував мало не революційний настрій. Ми будемо боротися, бо ми українці і ми такі – таким був лейтмотив ведучого, у минулому «Ді-джея» Помаранчевого Майдану Євгена Нищука. Ми українці, а значить поборемо. Питання лише в тому – кого? Адже подібні гасла вже лунали п’ять років тому, а ми все ще боремося… Коли ж ми будемо насолоджуватися? Від музики хочеться чекати чогось приємного, але у випадку фестивалю «Червоної рути» за українською музикою чітко закріплюється патріотично-етнічний ореол.

Інакше  чим іншим можна пояснити вибір  головного переможця фестивалю  – електро-фольк «Солома-гурт». За ним також стояло кілька суб’єктивних моментів, наприклад, і той, що один з близьких родичів Соломії входив до оргкомітету фестивалю.  «Ми з кухні попали прямо на сцену», – щиро зізналась дівчина, яка є дійсно талановита, але ж… Здається, для нас українців це карма: потрапити з кухні в депутати, в Кабмін, а то й в Президенти… Тому, повертаючись до музики, цілком позитивно ставлюсь до нових музичних проектів типу Бориса Апрєля чи Насті Приходько. Ці виконавці не заперечують, що вони – креатура продюсера і їхня подальша пісенна доля залежить від особистої роботи. І це чесно: не носити лаври №1, не відчувати себе кращим кращих, а просто співати для тих, хто хоче тебе слухати.

Під час  «Червоної рути» прикро здивували й антипремії: успішність і потрібність таких співаків і музикантів як Ірина Білик, Наталя Могилевська та Ян Табачник вже давно визначає публіка. І кращого антипіару, окрім них самих, їм ніхто ніколи не робив і не зробить. Але от навіщо було навколо української музики створювати ореол негативу – незрозуміло.

Приміром, українська модна індустрія, на щастя, зуміла подолати хворобу росту, працюючи на позитив. Кілька років тому Сезони моди і Київський подіум, які були головними майданчиками щорічних модних дефіле країни, об’єднались, аби два рази на рік – навесні та восени проводити повноцінний Тиждень моди (www.www.fashionweek.com.ua). Дати вибрали таким чином, аби потрапляти в ряд з модними столицями світу – Нью-Йорком, Лондоном, Міланом, Парижем.

Українські  дизайнери стали силою, а українська мода все більше отримує визнання в світі. Ukraine Fashion Week стала потужним брендом, порядок з яким існує безліч інших показів, дефіле. Але модні тенденції країни визначає саме UFW. І що приємно, навіть у 2009 році оргкомітет модного Тижня зумів не лише провести два повноцінні сезонні покази, а й протягом року висадити свій «модний десант» в США, Греції, Росії, Франції, Дубаях, завойовуючи симпатії тамтешніх модників. До слова, український костюм, етно-мотиви присутні у моделях багатьох наших дизайнерів, але разом з тим українська мода – дуже сучасна, вона враховує урбаністичний стиль сьогодення і світовий контекст модних трендів. Сказати б – вона самодостатня. Одяг від Лілії Пустовіт з однаковим успіхом продається в Лондоні, Парижі, Сеулі, Москві та Києві, а колекції Ольги Громової з задоволенням закуповують американські байєри.

Але повернемось до музики. Інша музична супер-подія, що нині лунає на великих і малих сценах нашої країни, це всеукраїнський тур на підтримку «одного» з кандидатів у президенти України під назвою «З УкраїноЮ в серці». У співах відомих виконавців за відомих політиків нічого нового і забороненого немає. А що дивує, то це, перефразовуючи класика, поєднання в одній упряжці «про коня, і трєпєтную лань». Кількість залучених співаків демонструє гігантоманію, яка може спричинити негативне ставлення як до політика, за якого співають, так і до агіт-бригад, чиї учасники мали до цього високе слухацьке реноме.

А тепер  про тих, хто так би мовити, також працює. В один з теплих вересневих вечорів у київському театрі «Сузір’я» гурт «Мандри» презентував неочікуваний та загадковий  відеокліп на композицію «Світ». Несподівано для своїх шанувальників, котрі звикли до «Мандрів» в амплуа «етно-рок», музиканти, вбрані всі як один у чорне, під’їхали до театру на стильному авто, вийшли і почали вітатися з гостями та журналістами. Тим часом біля входу в театр з’явилася стильна білява вершниця на вороному коні. Фома допоміг їй зійти з коня. Загадковою незнайомкою виявилася  майстер спорту з кінного спорту та фотомодель львів’янка Настя Козирева, яка дебютувала у кліпі як головна героїня.

Ця презентація відразу сподобалась мені своєю вишуканістю. Адже останнім часом у Києві проводилось безліч гламурних імпрез у стилі «на людей подивитись і себе показати». У Фоми випадкових гостей не було. Осінній Ярославів Вал, вимощений шляхетною автентичною бруківкою, сутінки і романтична білявка-вершниця. Фома і Ко в чорному однозначно мене заінтригували. Невже вони вирішили відійти від дещо безшабашного іміджу вічних мандрівників? «Люди в чорному» – це однозначно виграшний варіант, але чи не стане новий імідж квитком до стандартизованого музичного мейнстріму? Адже згадаймо класні фестивалі «Рок-Екзистенція» на початку тисячоліття: груп було не дуже багато, але всі вони були класні. Фома – з тієї когорти українських музикантів, які вміли порвати зал своїм виступом. Просто взяти до рук гітару і співати. На щастя, під час невеличкого концерту в «Сузір’ї» ця енергетика збереглась.