НАСТАСІЯ ЄВДОКИМОВА. КНИГАРНЯ «СМОЛОСКИП» ВОСЕНИ: ЦІКАВІ РОЗМОВИ, ЗМІНИ ФОРМАТІВ, НОВІ ГОСТІ

Жовтень був одним із найкрасивіших осінніх місяців, коли листя на деревах лише починало опадати, а теплі дні огортали останнім сонячним промінням. Видавці із полегшенням видихали після активного фестивального вересня й починали презентувати книжки, видані спеціально під Форум видавців у Львові, у інших українських містах, конкурси починали формувати книжкові рейтинги, визначаючи цьогорічних лідерів, читачі обмінювалися враженнями від книжкових новинок, на полицях книгарень з’являлись усе нові й нові назви, якими хочеться ділитися й розповідати про них усьому світу.

Так, першу осінню презентацію у книгарні «Смолоскип» зробило видавництво «Крок» та поетка Олена Степаненко зі своєю новою довгоочікуваною збіркою «Четверта радість». Дев’ять років «мовчання» смолоскипівської лауреатки, якими нестерпними вони були для всіх читачів й читачок, завершилися й вона заговорила потужним жіночим голосом зі сторінок своєї книжки. Також, варто відзначити, що рівно 15 років тому Олена Степаненко отримала першу премію нашого літературного конкурсу – це до того, що час летить і його варто цінувати. Модераторка заходу Світлана Поваляєва відразу відмовилася від того, аби перетягувати увагу аудиторії на себе, адже для всіх присутніх було надзвичайно важливо почути Оленин голос, шепотіння її ліричних героїнь, які готові йти у камуфляжі за своїми чоловіками, декларування власної незалежності, візії пророчих сновидінь, мантри присутності у Всесвіті.

Змінюється країна – змінюємося й ми, а точніше формат наших заходів. Так, у жовтні стартувала нова хвиля зустрічей у форматі «Година з автором» у рамках яких відбуваються щотижневі зустрічі у книгарні «Смолоскип» (відвідувачі знають, що час і місце залишаються без змін: четвер, 18.30). Ми дозволяємо собі відходити від лімітованих 15-ти хвилин на читання, розповідання та чаювання й вводити щоразу нові правила гри для автора/авторки та аудиторії. Щораз менше часу слухачі ставлять запитання, однак збільшується кількість отримуваної цікавої та корисної інформації від гостей.

30-го жовтня відбулася зустріч більше з журналісткою, аніж із авторкою – Іриною Славінською. Гостя не читала улюблених книжок, чи тих, які їй пропонували відвідувачі книгарні, вона переважно говорила сама, відповідала на запитання та ділилася секретами. Історія створення Громадського радіо: щоденна робота, казуси, котрі стаються на ефірах та поза ними – стала ключовою темою бесіди. Ірина розповіла про особливості щоденної роботи у радіопросторі, коли потрібно щоп’ять хвилин нагадувати слухачам про те, хто працює перед мікрофоном, яка тема розмови, які гості прийшли у студію, а також – які слова краще не вимовляти (відповідь: довгі), які конструкції краще не вживати (відповідь: складні), яких термінів краще не застосовувати (відповідь: які потрібно детально пояснювати слухачам). Авторка відзначила й особливу аудиторію додзвонювачів і додзвонювачок: або це категорія постійних слухачів хвиль українського радіо (в окремі години Громадське радіо має свої ефірні години й лунає із усіх «брехунців» України), або розвинена молодь, такі собі користувачі соціальних мереж, які слухають Громадське через інтернет й постійно цікавляться найновішими тенденціями.

Ще одним, однак уже листопадовим, гостем, та між іншим ювілейним десятим, у заході «Година з автором» став письменник, котрий працює на ниві відразу двох культур (української та білоруської) – поет, перекладач, слемер Сергій Прилуцький (Пістончик). 6-го листопада спеціально для автора у книгарні з’явився третій учасник розмови (окрім самого автора та модератора) – телевізор, якому відразу знайшли застосування й ще до початку заходу із його динаміків лунали білоруські пісні, а на екрані пританцьовували виконавці у чудернацьких светрах. Сергій Прилуцький протягом години ділився із відвідувачами книгарні знаннями про білоруську музику (відео із хлопчиком, який співає пісню про бульбу, з героєм вечірньої передачі для дітей «Дзедам-Барадзедам»), літературу (герої білоруського епосу часів Живого Журналу) , культуру, її формування, окреслював також відмінності від українських надбань. Гарячі мотиви білоруських хітів розігрівали повітря, автор читав тексти із останньої прозової книжки, читачі розпитували Сергія про його персонажів та їхню життєву позицію,особливо допитливі мали можливість дізнатися про переклад слова «сакавік».

11-го листопада книгарня «Смолоскип» на цілий вечір перетворилася на офтальмологічний кабінет, адже відбувалася презентація збірки Алли Миколаєнко «Корекція зору», що вийшла друком у видавництві Сергія Пантюка, котрий і став модератором вечора. Усі охочі мали можливість перевірити зір, поки сама авторка ділилася враженнями: «Презентація в книгарні «Смолоскип» була для мене досить знаковою: саме про це видавництво я пишу свою кандидатську дисертацію і не один день провела тут у Музеї-архіві… Тож стіни будинку «Смолоскипа» стали як рідні. Затишна атмосфера книгарні сприяла невимушеному діалогу з гостями презентації: відчувала себе ніби на камерній сцені невеличкого театру». Від презентації віяло містицизмом, адже Алла Миколаєнко також читала тексти із іншої своєї збірки «Наперсток для відьми» й пропонувала відвідувачам поетичні передбачення на майбутнє, цілющий відьомський чай та музичні паузи від молодого гурту «Синекдоха, Берлін».

13-го листопада секретами перекладацької майстерності із усіма зацікавленими поділилася Анна Вовченко. Це була розмова у форматі «відкритого інтерв’ю», коли авторка відповідала на запитання від початків (дитячих книжок, які захоплювали – про Мумі Тролів), через університетське зацікавлення мовами (коли перекладалось «у шухляду»), до роботи із видавцями (так, Анна презентувала переклади канадської авторки Люсі-Мод Монтгомері про дівчинку Енн Ширлі, яка протягом восьми книжок дорослішає та змінюється, що вийшли друком у видавництві «Урбіно») та власне людські радості (ми дізналися, що авторка захоплюється подорожами і Туреччиною). Безумовно, протягом вечора виникали запитання про те, чим відрізняється переклад з англійської мови від перекладу з іспанської, як працюється з тим чи іншим текстом й автором, чим переклад віршів відрізняється від прози, які творчі плани перекладачки та, звісно, про її враження від зустрічі із Нобелівським лауреатом Маріо Варгасом Льосою, котрий днем раніше виступав у Києві.

Осінь у книгарні «Смолоскип» вийшла надзвичайно спекотна, адже щотижня простір, наче чашу, переповнюють нові розмови, люди, запитання, загадки та ідеї.