Микола Леонович. Львівський Форум
Кожен справжній український книголюб, затамувавши подих, чекає львівського Форуму видавців, як дитина Нового року. Попри те, що найбільший республіканський книжковий ярмарок відбувається не в столиці, ця подія щорічно збирає все більше учасників і гостей з усієї України та з-поза її меж. Цього разу участь взяли понад 700 учасників, серед яких — провідні видавці та письменники України, представники книжкових ринків Росії, Польщі, Франції, Німеччини та інших країн. На двадцяти двох офіційних локаціях Форуму відбулися презентації нових видань, виставки графіки та каліграфії, круглі столи проблем книговидання у найширшому розумінні: від питань перекладу до вибору паперу для майбутньої книги.
Якщо 1994 року це був майже стихійний книжковий ярмарок, то XVI Форум видавців у Львові, який тривав з 9 до 13 вересня, ледве вмістив охочих продати і придбати книгу. Відвідувачі нарікали на тісняву, стоячи в чергах, а продавці (ті, хто спромігся відшкодувати витрати на приїзд) зізнавалися, що все обладнання доводиться везти з собою. Втім, більшість популярних книг видавництва довозили додатково, бо — ажіотаж. Однією з найочікуваніших новинок цього року було повне видання творів Богдана-Ігоря Антонича, здійснене видавництвом «Літопис». Грубий том із палітуркою лагідного блакитного кольору вмістив усі твори поета, які виходили друком, епістолярію, а також цілком нові для читача вірші.
Шанувальники красного письменства тішилися й Міжнародним літературним фестивалем, що відбувався паралельно з Форумом, перетинаючись із ним удень і триваючи заледве не цілодобово: автограф-сесії майже на кожному стенді, круглі столи й поетичні виступи сольно, в парі чи більшому колективі: з українських авторів — від метрів Юрія Андруховича та Сергія Жадана до Любові Якимчук і Олега Коцарева, із зарубіжних – від швейцарських поетів Педро Ленца й Рафаеля Урвайдера до норвежця Юстейна Ґордера, автора світового бестселера «Світ Софії». Найбільш зацікавлені гості як Форуму, так і літературного фестивалю нечасто досиджували до кінця на кожному заході, адже якщо не всі, то більша частина подій викликала жваве зацікавлення, тож доводилося бігти далі.
«Смолоскип» об’єднав молодих авторів на двох читаннях, які створили своєрідне обрамлення літературного фестивалю — «Смолоскипівський марафон», що перетворився на серію тандем-читань 9 вересня, і захід із дещо ексцентричною назвою «Чоловічий смолоскип» (втім, місце проведення — художня галерея — мало викличніше наповнення, ніж тексти) 13 вересня. Серед авторів, що читали на початку, переважала «молодь»: Лесь Белей, Лора Радченко, Альбіна Позднякова, Любов Якимчук, Оксана Васьків, Ярослав Гадзінський. А от чоловічі читання з анонсованого царства маскулінності перетворились на цілком куртуазний захід, адже останньою свої вірші читала Олена Степаненко, Прекрасна Дама, оточена такими «метрами», як Анатолій Дністровий, Богдан-Олег Горобчук, Олег Коцарев, Павло Коробчук. Втім, всі ці поділи — суто умовні.
Читання поезій за межами слем-турнірв, як правило, виявляються дуже затишними і камерними, а презентації книг в межах Форуму видавців навіть із назви в програмі здаються нудними й офіціозними. Презентація нових видань «Смолоскипа», хоч спочатку й нагадувала вузькоспеціалізовану конференцію, завершилась феєричним нападом фанатів на книги. Річ у тім, що, окрім двотомного видання праць Григорія Кочура, цього року (зовсім нещодавно) вийшла друком праця молодого викладача Львівського університету Тараса Шмігера, присвячена історії українського перекладознавства минулого століття. Саме ці книги опинились у центрі уваги як видавців, так і публіки, що заледве не атакувала хоробру Ольгу Погинайко. Втім, вона стала на сторожі слова, перенаправивши енергію молоді в мирне русло.
По завершенню Форуму гості й учасники прощаються: одні навантажені книгами, інші, маємо надію, грошима, які витратять на видання нових книжок. Свято минає, а проблеми видання і розповсюдження української книги залишаються. Загалом на Україну, за даними інтернет-порталу української книжкової індустрії http://uabooks.info/ число книгарень — 380, на кожну припадає 128,32 тис. жителів. Іншими словами, за межами обласних центрів книгу придбати практично неможливо. Особливо актуальним це питання є для тих, хто потребує нових шкільних підручників: їх і в столиці не так легко знайти. А про муніципальні книгарні залишається тільки мріяти, разом із головним редактором видавництва «Факт» Леонідом Фінкельштейном, який впровадження таких закладів активно обстоює. Втім, проблеми у цій галузі мають системний характер.
Усупереч цим сумним традиціям більшість видавців анонсували протягом Форуму нові проекти, які з’являтимуться друком найближчим часом. Читачі ж сподіваються побачити результати амбітних видавничих планів наступної осені у Львові — місті кави, красивих будівель і книг.