9 лютого, у самий розпал несамовитих холодів, гурток відважних морозостійких смолоскипівців: молодих митців, педагогів, журналістів, політологів – здійснив промо-тур до древнього, билинного Чернігова. (Про морозостійкість, особливо на фоні замерзлого за ніч майже на камінь спеціального зимового дизпалива у баках нашого транспорту – не перебільшуємо).
 
Одразу по прибутті у місто відвідали Інститут історії, етнології та правознавства ім. О. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Шевченка. Тут нас вже чекали: під численні спалахи фотокорів-аматорів ми не згірш за якихось рок-зірок виступили перед повнісінькою залою допитливих студентів (переважно – чарівних студенток) та викладачів. Спершу, звичайно, розказали про «Смолоскип» як потужний і знаний центр української справи, – історію його становлення, здійснені видавничі проекти і перспективи, аспекти роботи з молоддю тощо. Цікавою для молодих слухачів стала автобіографічна історія життєвого розвитку колишнього стипендіата фонду, котрий піднявся до професійних вершин, ставши кандидатом наук й поважаним вченим – Сергія Денисюка. Потому слово взяли молоді поети – лауреати літературного смолоскипівського конкурсу різних років Олена Степаненко та Олег Коцарев, а також чернігівчанин Олександр Моцар і білоруський поет, віднедавна громадянин України, Сергій Прилуцький, котрі в різноманітній стилістиці виголосили свої модерні твори.
 
Відігрівши застуджені тіла гарячим чаєм, вирушили на зустріч із працівниками бібліотек міста й області в приміщенні Меморіально-літературного музею Михайла Коцюбинського. Бібліотекарів, слід сказати, було анітрохи не менше за студентів, і вони вже слухали нас з професійним інтересом: адже ошатні, з докладним бібліографічним апаратом, ілюстративними матеріалами та іншими принадами для вдячного читача видання «Смолоскипа» давно стали предметом їх прагнень. Ми ж, у свою чергу, теж не стали скупитися й щедро обдарували від імені видавництва і бібліотеки, і музей нашими чудовими книжками.
 
Музейники на чолі з директором – правнуком письменника Ігорем Юлійовичем Коцюбинським – не залишилися у боргу і провели для нас змістовну екскурсію по всіх обширних поверхах музейного комплексу й по меморіальному будинку родини Коцюбинських, розказавши у неформальній, дружній атмосфері багато цікавих фактів з життя видатного митця красного слова. Оскільки серед нас було багато людей, близьких до літератури, то обговорили й літературознавчі теми, насамкінець отримавши запрошення брати участь у наукових заходах, котрі часто проводить музей. Звичайно, що цим запрошенням тепер радо скористаємося. Поки ж що після екскурсії вшанували могилу великого імпресіоніста…
 
Під завісу нашого ділового експрес-візиту все ж дозволили собі трохи відволіктися, просто не змігши проїхати повз прекрасний Катерининський храм у стилі козацького бароко і зайшовши туди ненадовго. Прості і величні стін, строга краса архітектурної автентики примусили одразу забути про втому і холод… Ми відбували на Київ морозною трасою Е-95, і навздогін нам світило вічне світло української давноминулої, споконвічної, але живої й могутньої української історії у своєму досконалому втіленні – князівському місті Чернігові, куди ми, поза всякими сумнівами, дуже скоро повернемося, аби ще раз відчути себе її важливими, діяльними частинками…
 
 
 

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.