3 – 9 травня, 2009 р. (попередня дата)

Загальна інформація

Семінари творчої молоді проводяться щороку за підтримки Міжнародного благодійного фонду "Смолоскип". Основою концепції Семінару є принцип "молоді для молодих": оргкомітет складається з колишніх учасників, які пропонують певні теми для обговорення та займаються організацією круглих столів, дискусій, презентацій та ін. Протягом історії Семінару (яка бере свій початок у 1994 році) у його роботі взяли участь відомі сьогодні українські політики, правозахисники та письменники: Михайло Горинь, Анатолій Дністровий, Олесь Доній, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрко Іздрик, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Світлана Пиркало, Євген Сверстюк, Валерій Шевчук та багато інших. Двоє з колишніх активістів Семінару – Олесь Доній та Віталій Чепинога –стали народними депутатами. Смолоскипівський Семінар був та залишається майданчиком для обміну думками, ідеями, досвідом між поколіннями українських інтелектуалів, місцем знайомств представників різних регіонів України та творчої самореалізації молоді.

Програма Семінару-2009.

Цьогоріч Семінар має міждисциплінарний характер. Заплановано такі секції: політологія, соціологія, журналістика, культурологія, література (повний перелік тем круглих столів та їх опис у додатку).

Умови участі.

Взяти участь у Семінарі можуть особи, яким на момент проведення Семінару виповнилось 18 років та які беруть активну участь в політичному й мистецькому житті свого регіону, є молодіжними лідерами, яскравими творчими особистостями. Перепусткою на Семінар є короткі тези (1-2 сторінки) виступу на одному із запропонованих круглих столів. Тези слід надсилати на електронну адресу "Смолоскипу" ( Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ), а також дублювати на скриньку відповідального директора МБФ "Смолоскип" Ростислава Семківа ( Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ), до 1 лютого 2009 року. Після розгляду заявок та конкурсного відбору оргкомітет Семінару розішле запрошення на електронні адреси майбутніх учасників. Кількість учасників обмежена: близько 50 осіб. 

Практична та фінансова інформація.

Семінар відбудеться (орієнтовно) від 3 по 9 травня 2009 року. Міжнародний Благодійний Фонд "Смолоскип" забезпечує безкоштовне проживання учасників у санаторії під Києвом (в околиці містечка Ірпінь) та триразове харчування, а також відшкодовує кошти подорожі (плацкарт) в межах України. Передбачена виплата невеликих гонорарів за виступи та проведення круглих столів, а також книги видавництва "Смолоскип" у подарунок.

Відповідальні особи.

Співголови Оргкомітету: Олександр Ушкалов, Руслан Голубицький; відповідальний директор МБФ "Смолоскип" Ростислав Семків. Довідки та додаткова інформація за телефонами: 8-044-425-2393, 8-050-543-9734, а також названими електронними адресами.

Чекаємо на Семінарі!

Оргкомітет

 

 

Додаток:

Загальні круглі столи

1.     "Чи потрібна літературі політика? Український та зарубіжний досвід" (Олег Коцарев)
У сьогоднішній українській літературі, принаймні, в найбільш „некомерційній”, активній та доступній її частині, можна побачити відмову від активної політичної заангажованості, політичної тематики й навіть від політичних метафор. З деякими нюансами те саме можна сказати й про інші східнослов’янські літератури. Разом з тим, наприклад, у деяких літературах країн Євросоюзу політичний і соціальний дискурс набагато активніший, питання соціальної та політичної відповідальності письменників обговорюється детально і всерйоз. Який підхід розумінший? Чи мусить поет, прозаїк або драматург реагувати на важливі соціально-політичні події та процеси? Чи відповідає він за них? Що гірше – сліпе естетство чи кретинічне політиканство?

2.     "Молодіжні субкультури України: нечутні ляпаси суспільству" (Віталій Мороз)       

3.     "Міжкультурні особливості політики і бізнесу: поняття українського менталітету" (Міхал Фурманек, Польща)   

4.     "Ефективна взаємодія міліції та суспільства як гарантія правопорядку в Україні" (Іван Шмітько)    
Обов’язок держави в громадянському суспільстві в спрощеному вигляді зводиться до захисту його основних засад (принципів) життєдіяльності механізмами права. Міліція в процесі контролю за дотриманням найважливіших суспільних законів відіграє відіграє чи не найважливішу роль, тому ефективність суспільства напряму залежить від ефективної роботи міліції. В сучасній Україні наявна конфронтація суспільства та міліції як складового її елемента. Низька поінформованність з обох боків призводить до  відсутності взаємодопомоги (зараз ця співпраця будується не на прагненнях, а на обов'язках), і, як наслідок, - від непорозуміння страждають обидві сторони. Тому від пошуку стратегічних взаємовигідних позицій призведе до якісного стрибку цінності правопорядку від чого виграє Україна. Отже, на круглому столі планується обговорення механізмів подолання бар’єрів між міліцією та суспільством взагалі.

 

Фахові круглі столи 

Політологія та соціологія

1.     "Сучасна українська дипломатія: перемоги і поразки" (Олександр Гладких)    

2.     "Регіоналізм і регіональна політика в Україні" (Марина Денисенко, Іван Коломієць)

3.     "Перспективи лівих ідей в Україні" (Іван Коломієць)

4.     "Особливості творення політичних стереотипів на теренах України" (Марина Маркова)

5.     "Жінки, чоловіки та армія в контексті ґендерної рівності" (Тамара Марценюк)
На семінарі обговорюватимуться питання забезпечення ґендерної рівності на прикладі інституції армії в Україні. Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» обов’язкова строкова військова служба для чоловіків не вважаються дискримінацією за ознакою статі. Чи справедливим є таке рішення? Чи варто позбавляти чоловіків (і жінок в тому числі) вибору щодо служби в армії? З іншого боку, йтиметься про процеси фемінізації Збройних сил України, які спостерігаються в Україні протягом останніх років. Чи повинна українська жінка мати вибір і можливість пройти фахову військову підготовку, не остерігаючись при цьому осуду суспільства? Цікаво також буде обговорити питання ставлення українського суспільства до чоловічої ролі захисника вітчизни і до жінки в погонах, «жінки-амазонки». Окрім того, звертатиметься увага на досвід міжнародної спільноти, яка піднімає питання ролі жінок у вирішенні конфліктних ситуацій.   
До дискусії передбачається запросити гостю-експерта Наталію Дубчак, майора Департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України.     

6.     "Деконсолідація українського суспільства в умовах кризи" (Микола Мельник)    

7.     "Неополіт української політики" (Олег Савченко)  

8.     "Взаємодія великого капіталу та держави" (Анна Фурсова)    

9.     "Україна як точка перетину політичних векторів" (Ірина Цапліна)

 

Журналістика

1.     "Формування іміджу України в іноземних ЗМІ. Україна як бренд" (Катерина Кононюк)

2.     "Політичні технології в ЗМІ" (Олександра Зборовська, Марія Корнієнко) 

3.     " Зовнішня політика України та її інформаційне забезпечення " (Роман Сирінський, Олена Сирінська)  
Питання інформаційної підтримки зовнішньополітичної діяльності
постають перед різними країнами світу. Якою є сучасна українська
дипломатія, які інформаційні можливості у неї є і чи достатньо вона їх
використовує? Хто повинен відслідковувати публікації про Україну в
іноземній пресі і нейтралізувати наслідки замовної джинси у західних
ЗМІ? Чи може громадськість вплинути на процеси оптимізації іміджу
України і якими методами? Ці та інші питання пов'язані з станом
української дипломатії та іміджем України будуть розглянуті під час
круглого столу "Зовнішня політика України та її інформаційне
забезпечення"

 

Культурологія

1.     "Феміністична критика сучасного українського мистецтва" (Тамара Злобіна)
В одному з інтерв’ю Юрій Винничук сказав щось на кшталт "У Києві є феміністична мафія, яка критикує мої книжки". Твори цього поважного добродія, поза сумнівом, слід критикувати, особливо з феміністичної позиції. Однак про існування мафії критикес-феміністок в Україні говорити поки-що рано. Здавалось би, українська література гендерно нейтральна – маємо цілу плеяду відомих письменниць. Та й серйозних критиків та дослідниць чимало (згадаймо лишень імена Соломії Павличко та Віри Агеєвої). Однак що і як пишуть українські авторки? Якою є їхня жінка? Яка лірична героїня молодих українських поетів і чи лунають феміністичні нотки в книжкових рецензіях українських видань?
Не хотілось би обмежувати цей круглий стіл лишень літературною тематикою, та зводити масштабну теоретичну проблему до розгляду жіночих типажів у сучасній літературі чи "фемінного" і "маскулінного" письма. Адже феміністська критика мистецтва стосується у першу чергу умов, у яких відбувається становлення, розвиток, самореалізація творчої особистості. Відповідаючи на запитання "Чому не було великих художниць?" мистецтвознавець Лінда Нохлін звертає увагу на елементарне – відсутність професійної художньої освіти для жінок, права брати участь в публічному житті (отже, виставляти свої роботи), зрештою, можливості пересуватись без супроводу (які тоді можуть бути замальовки з натури?). Сьогодні "усе це вже є", однак американська група художниць-активісток "Горіла Гьорлз" цілком справедливо зауважує: "лишень 3% художників у фондах музею "Метрополітан" жінки. Зате жінки складають 83% оголеної натури. То що, нам слід роздягнутись, аби потрапити у музеї?". В українському контексті цю тезу буквально ілюструє творчість Маші Шубіної – дівчина малює стильні автопортрети (у тому числі оголеною) та має успіх. В той же час Грицю Ерде, яка також малює жінок оголених, однак не-гламурних та відверто реалістичних, ледь не тягнуть в суд за "образу честі і гідності української жінки".       
Отже, чи є і чи потрібна українському мистецтву якісна критика з феміністичних позицій?

2.     "Великий український бізнес і сучасна молода культура" (Віталій Селик)       

3.     "Кітч та гламур: аналіз цукру сучасного українського культурного простору" (Олег Шинкаренко)
Ті, хто кажуть нібито кіч та гламур – народне мистецтво, бо вони подобаються народу, видають бажане за дійсне. І насправді: хіба Поплавський – народний співак? Хіба інтер’єр модного диско-клубу має щось спільне із внутрішнім оздобленням сільської хати? Можна заперечити, що зараз вже народ не той, він тепер замість Гриця на вечорницях диких танців хоче. Але варто лише придивитись, аби побачити: все це імітація. Навіть лубок, який так намагається, хай і несвідомо, наслідувати кічовий митець, був більш правдоподібним.У світі кічу немає гірких та незручних думок, його гумор простий та доступний для всіх. Гламурні дівчата не хворіють і не старяться, в них немає дітей у засцяних пелюшках та хворих батьків. Гламурні хлопці не виносять сміття та не ходять на рибалку. Хто ж і навіщо вигадує цей примарний світ, один з безлічі світів сучасної калейдоскопічної реальності, такий фальшивий і такий водночас привабливий? Чому ми любимо Козловського, мріємо про Армані та Праду і вважаємо Толкієна, Гарі Поттера та Кім Кі Дука скарбницями надзвичайної мудрості? Чому їх прихильник не бачать, що все це – лише стара казочка про Білого Бичка? На круглий стіл приймаються доповіді, присвячені прикладам і аналізу кічу та гламуру у сучасній культурі.   

4.     "Поезія і відео. Засоби та способи взаємодії" (Любов Якимчук)

 

Література

1.     "Неформальне спілкування і літературний процес" (Богдан Горобчук)  

2.     "Мовне наповнення тексту: використання англіцизмів та русизмів у сучасній поезії" (Катерина Каруник)    

3.     "Літературний канон": буржуазна репресивна практика чи конструктивна структуризація літпроцесу?" (Олег Коцарев)    
Серед літераторів та літературознавців вічно тривають дискусії про те, що в літературі є «класикою», «домінантою доби», а що неістотним маргінесом, який «не залишить сліду в віках». Наскільки виправдана така побудова ієрархій? Яка її мета: задоволення марнославних персональних амбіцій митців і дослідників, псевдонаукове паразитування на парадигмах і періодизаціях чи щире бажання виділити найбільш цікаві й досконалі твори, виявити «дух доби»?       

4.     "Авторство та інтерпретація задуму автора читачем" (Олександр Кривець)    

5.     "Проблеми сучасного українського літературного перекладу" (Тарас Малкович)
Висвітлюються найболючіші проблеми українського літературного перекладу. Цей круглий стіл являє собою кілька доповідей молодих перекладачів і запрошених перекладачів-професіоналів, активне обговорення почутого, не почутого і недочутого з публікою. Орієнтовні теми доповідей:  
― Проблема наукової стилістики і термінології в українському літературному перекладі (перекладачі-науковці, які знають український правопис vs молоді філологи, які чудово володіють всіма шарами лексики української мови – мова чийого перекладу „живіша”?)
― Проблеми українського автоперекладу   
― Український переклад діалектизмів, жаргонізмів, сленгу і подібного
― Переклад дитячої прози українською. Проблема адекватного перекладу стилістичних фігур в дитячій прозі.

6.     "Графоманія як проблема літератури: хвороба чи структурний прийом" (Ольга Погинайко)
Сучасні словники подають визначення графоманії як психічної хвороби, проблеми не так літературного як медичного змісту. Поряд з тим існує погляд, котрий розглядає графоманію радше як структурний прийом. То чим саме є графоманія? Чи існують більш-менш чіткі критерії, естетичні чи будь-які інші, за якими можна було б назвати твір графоманським або ні? Метафорика, наклад чи установка автора є  визначальною? Чи може бути графоманським бестселер? І чи впливає можливість видати книжку за власний кошт будь-яким накладом на поширення графоманії та її взаємодію з “неграфоманькими текстами”?  

7.     «БОГ», «РЕЛІГІЯ», «ЦЕРКВА» в контексті сьогочасної української та світової літератури: атавізм, шлях порятунку чи…" (Ольга Пуніна)
Перебіг розв’язання заявленої теми передбачає авторських пошуків у межах української та світової літератури 90-х – початку 2000-х років і не виключає додаткового застосування яскравих витоків, паралелей з літератур попередніх епох, десятиліть. Передовсім ходить про розуміння понять «БОГ», «РЕЛІГІЯ», «ЦЕРКВА» на рівні концептологічному, себто не йдеться про окремі релігійно-церковні розгалуження, переваги, ключовим стає наявність подібних концептів (назвемо їх образно-структурними основами) на тому чи іншому рівнях художнього (поетичного, прозового, драматургічного) твору ЯК – необхідність? підкорення? вимога? прикраса? атавізм? шлях порятунку?.. ЩО? Перед автором відкриваються широкі овиди (в сенсі літератур), ряд значущих імен (в сенсі добротних прозаїків та поетів). Розгляд подібної тематики у сферах живопису, музики, театру, кіно тощо розглядається на рівних. Не кортить бетонувати якоюсь одною базою, що бачиться модераторові, проте слід наголосити на кількох іпостасях, тексти яких часто  піддаються прочитанню у такому світлі – Є. Пашковський, О. Ульяненко, В. Герасим’юк, Т. Федюк, І. Андрусяк, О. Соловей, М. Уельбек, А. Нотомб… Проте в сьому разі не годиться забувати про попередників.

8.     "Поет і PR: хто кого?" (Лариса Радченко)  
Що робити: тихенько писати «в стіл» чи створити з самого себе бренд? Кожен вирішує це питання сам для себе. Але залишимо в спокої тих сором’язливих створінь, які бояться навіть читати власні вірші вголос. Цей круглий стіл для тих, кого цікавлять PR-технології та створення зі звичайної людини відомої марки.       
Як сумістити в одній людині ніжне серце поета та логічний розум менеджера? Що робити, якщо хочеш прогресувати у якості відомого сучасного автора? Це і набагато більше – на цьому круглому столі.
Круглий стіл планується у формі короткої дискусії з подальшим психологічним тренінгом.

9.     "Проблема свободи та вільної людини в сучасній українській та світовій літературі" (Ганна Федорова)  

10. "Верлібр чи проза? Де проходить грань між ними у творчості молодих авторів" (Денис Шашенюк)

11. “За чи проти: популяризація «літературного побуту» в Україні: сьогоднішнє, перспективи” (Ольга Пуніна)     
Відштовхуючись од визначення «літературного побуту» культовим представником формалізму від 20-х рр. ХХ ст. Б. Ейхенбаума як інституціонального фону, на тлі якого існує література, виникає потреба якісної розмови про «присутність» такого на сьогоднішньому путівникові української літератури та мистецтва загалом. Літературно-мистецькі об’єднання, угрупування, ряд літературно-музичних фестивалів, поетичних читань, богемних збіговиськ, періодичних видань початку 2000-х і далі – наскільки потрібна популяризація і запуск «у народ» такої мозаїки творчого самовияву?            

12. “Текст: автобіографія чи вигадка?” (Лариса Радченко)  
Що цікавіше читачеві: надрукований у формі книжки власний щоденник автора, чи вигаданий ним текст з ретельно продуманою фабулою? Останнім часом ми все частіше стикаємось з першим. Чи не знецінюється при цьому робота письменника як творця тексту? Або життя все одно залишається найкращим автором, часом підкидаючи неймовірні сюжети?     
Запрошуються доповідачі, що бажають розповісти про аналіз сучасних автобіографічних та вигаданих текстів.

Фінальна конфігурація Семінару залежить від вашого бажання обговорювати ті чи інші, запропоновані учасниками Оргкомітету теми. Чекаємо на тези виступів і бажаємо всім потенційним гостям смолоскипівського Семінару успіхів.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.