У суботу 16 червня шанувальники Джойса з усього світу відсвяткували Блумсдей. Для будинку «Смолоскипа» свято на честь «Улісса» стає вже традиційною подією, адже проходить утретє та має збирати на тому ж місці людей, одягнених за едвардіанською модою, ще щонайменше 15 років.

Цього року гості, окрім звичних читань, могли побачити передпрезентацію нового видання «Улісса», що у має скоро вийти у «Видавництві Жупанського». Якщо підсумувати цю зустріч для всіх, хто не мав можливості її відвідати, то можна констатувати поразку одного відомого українського письменника-джойсофоба, зважаючи на той натовп, що змушений був тіснитися в приміщені книгарні.

Видавець Олексій Жупанський попередив, що нове видання буде непристойно дорогим і максимально комфортним для читання «Улісса» в спонтанних місцях. Він наголосив, що новий формат дозволить читачеві не переривати медитацію та забрати цю книгу хоч би й у ручну поклажу на рейс Київ-Дублін.

Пана Олексія доповнив Дмитро Вахнін (автор передмови й упорядник супровідних матеріалів до книги), розказавши, як саме готувалося нове видання. Перш за все, звісно, була мета збільшити продаж та консолідувати всю інформацію навколо Джойса у супровідних матеріалах. Він підкреслив гіперактуальність роману та своє бажання показати коди, які закладені в нашу сучасну культуру Джойсом. Інформація в новому виданні подана в ключі, зрозумілому для неофітів, а водночас вона прийнятна для маститих «джойсознавців».

У новому виданні нас чекає своєрідний маніфест-заклик до «перезавантаження» прочитання Джойса в нові часи та в нових обставинах.

Так, передмова застережує про «хворобливий» вплив тексту на читача та його неабияку гіпнотичність, що не раз підтверджувалась прикладами психічних розладів у деяких дослідників «Улісса». Також у ній зроблено наголос на тому, аби переглянути, наприклад, місце Езри Павнда в житті Джойса.

Тому чекаємо на новий формат українськомовного «Улісса» та тішимося з того, що нове видання – один зі складників успіхів вітчизняних досліджень, адже інерційне сприйняття літературознавчих тез гальмує подальше перепрочитання творчості письменника.

Передпрезентація викликала жваву дискусію між гостями та з кожною хвилиною перетворювалася на "Джойсознавчу конференцію", адже “секта «Улісса»” така ж пістрява, як і сам роман, де одночасно співіснують міцна концентрація класичної літератури і подих нової літератури. Думаю, без запитань із залу не були б проговорені моменти трактування залишених Джойсом у тексті своїх хибодруків (так, майстер може помилятися) та ролі коментарів Набокова у джойсознавстві.

Щодо останнього, то думки були полярні: від Набоков не читав «Улісса», а своїми категоричними тезами скаржився на те, що він був уже після Джойса, до сприйняття роману можливе лише через призму Джойса, і воно має одне потрактування. Звісно, ця дискусія могла б тривати вічно, оскільки предметом обговорення був відкритий твір, що постійно генерує інтерпретації, але Блумсдей – це не лише “зустріч анонімних уліссолюбів”, а й доволі приваблива атракція для тих, хто любить будь-які читання.

Так, у залі на третьому поверсі будинку «Смолоскипа» відбулась інсценізація третього розділу «Улісса». Втіленням Стівена Дедала був Мирослав Лаюк, внутрішнім голосом – Катя Рудик, голосом автора за кадром – Олег Жупанський, а шум моря додатково створювали кондиціонери.

Натовп із книгарні комфортно розмістився у залі та за весь «сеанс гіпнозу» втратив лише дві людини, що, за словами Ростислава Семківа, є чималим успіхом. На мою думку, немає чому дивуватися, адже інсценізація була заворожуючою.

Попри органічність Мирослава Лаюка у ролі Стівена та чудову французьку автора за кадром, моїм фаворитом був внутрішній голос Стівена Дедала, що його Катя Рудик обіграла за допомогою пари шкарпеток. Не менш міметичним був й іграшковий песик.

Після перегляду інсценізації гості мали можливість посмакувати їжу з Блумс-меню, долучитися до кото-сушки від Інжира та отримати нові знайомства під час неформального спілкування.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.