Наш стенд на Запорізькій книжковій толоці
21-23 жовтня вдруге відбулася «Запорізька книжкова толока». Ярмарок і фестиваль, на який приїздять та приходять щораз більше відвідувачів та учасників (за даними організаторів, відвідувачів цього разу було майже 10 тисяч), і який наразі можна сміливо назвати головною, найбільшою книжковою подією сходу України. Так само вдруге приїхав сюди й Смолоскип – з яткою книжок і з акціями для запоріжан.

Чималий виставковий центр «Козак-Палац», у якому відбувалися всі заходи «Толоки», зручний і вигідний для такого роду подій. Презентації, дискусії, круглі столи, читання та кінопокази були зовсім близько до великої торговельної зали, а різні локації для заходів – близько одна від одної. Це, звісно, великий плюс, скажімо, порівняно з Форумом видавців у Львові. Тож глядачі, а подекуди й навіть учасники, мали змогу відвідати не одну подію, а відразу декілька паралельно, що було чітко помітно за кількістю «мігрантів», які приходили на захід на кільканадцять хвилин, а потім ішли далі. Сподіваємося, таким чином спраглі до літературних вражень дістали якнайбільше порібної їм інформації.

Події «Смолоскипа» розпочалися 21 жовтня з речей позапрограмних, а саме – з виступу Ольги Погинайко в місцевому університеті. Там вона презентувала антологію літературно-критичної думки першої половини двадцятого століття, впорядковану Вірою Агеєвою. Як прокоментував пізніше цю презентацію запорізький поет, викладач і журналіст Юрій Ганошенко (постійний учасник Ірпінських семінарів творчої молоді у двотисячних роках), «Я був вражений, що таку величезну книгу придбали не тільки деякі викладачі, а й деякі студенти».

І саме ця книжка отримала на «Толоці» нагороду. Вона ввійшла до списку найкращих видань ярмарку, про що свідчить грамота, яку одержав «Смолоскип».

Наступним заходом (і так само присвяченим літературному процесу першої половини воістину невичерпного двадцятого століття) стала лекція Олега Коцарева «Українська авангардна поезія 1910-1930-х років». Він читав вірші поетів-футуристів, конструктивістів та інших «істів», розповідав про перипетії їхніх доль. А ще коротко описав концепції їхніх стилістичних напрямків, зокрема, в контексті архітектурних авангардних пошуків, що звучало по-особливому в місті Запоріжжі з його прецікавими будівничими експериментами в дусі конструктивізму й функціоналізму, починаючи від Дніпрогесу та закінчуючи районом «Соцмісто».

А ввечері першого дня відбулися «смолоскипівські» поетичні читання за участю наших авторів і лауреатів. Виступали Анна Малігон, Мирослав Лаюк, Олег Коцарев, Вано Крюґер і Лесик Панасюк, тобто автори з вельми розмаїтою стилістикою, мотивами і темами. Вони презентували і свої книжки. Запорізький поет Олесь Барліг, який теж мав би почитати своїх віршів, десь заблукав дорогою на виступ, зате наприкінці учасників читань і всіх присутніх несподівано привітав своєю урочистою поезією інший місцевий автор, що, правда, вирішив залишитись анонімним.

Так само насиченим виявилось і 22 жовтня. Відбулася ще одна презентація антології літературно-критичної думки, тільки тепер уже в просторі «Толоки». Цього разу Ольга Погинайко презентувала її не самотужки. На допомогу їй прийшла, по-перше, відома літературна критикиня Тетяна Трофименко, а, по-друге, сама упорядниця антології, Віра Агеєва, тільки не вживу, але завдяки відеозапису. Розмова ж Ольги Погинайко і Тетяни Трофименко великою мірою була присвячена тому, наскільки сентенції літературних критиків, котрі писали шістдесят-сто років тому, залишаються актуальними й по сьогодні. Зокрема, на їхню думку, це стосується вітчизняної прози, що їй бракує передусім психологічної переконливості характерів і вчинків та виразних сюжетів. А вже звідси розмова «вирулила» й на ширше обговорення сьогоднішньої ситуації в українській прозі та літературній критиці. Другим важливим акцентом презентації стала теза про те, наскільки полешгує антологія навчання студентам-філологам, котрі дотепер мусили шукати статті, що ввійшли до неї, в десятках і сотнях окремих видань, часто важкодоступних.

А завершальні наші події були вже вночі, у рамках Поетично-музичної ночі (це такий собі аналог «Ночі поезії» на Форумі видавців). Першим відбувся музичний перформанс Христини Халімонової – пісні на вірші молодих сучасних українських поетів, що їх Христина виконувала під власний же клавішний акомпанемент і в супроводі рефлексій та історій, пов’язаних із цими текстами. Другими стали читання «смолоскипівських» поетів: Богдана-Олега Горобчука, Елли Євтушенко, Зази Пауалішвілі, Олега Коцарева, Лесика Панасюка, Анни Малігон. Поети хотіли доповнити свої вірші абстрактними імпровізаціями на тому-таки синтезаторі, але звукорежисери побоялися за техніку та від гріха подалі вимкнули її.

Останній день «Толоки», 23 жовтня, відзначився передусім екскурсією на Хортицю. Зрештою, побувати в Запоріжжі й не побувати на цьому знаменитому острові – річ майже неможлива (дехто зі «смолоскипівської» делегації, щоправда, встиг поміж різними заходами завітати й на Дніпрогес, і на Соцмісто). Тож усі з задоволенням заванатжилися до автобуса й побували спершу на виставці кораблів різних століть, знайдених неподалік Хортиці, а потім і в дерев’яній фортеці – сучасній реконструкції Запорозької Січі. До речі, екскурсоводом у ній був один із «кіборгів», легендарних оборонців Донецького аеропорту.

«Запорізька книжкова толока» відзначилася доброю атмосферою, непоганою кліькістю відвідчувачів і непоганими продажами. Сподіваємося повернутися сюди наступного року. Та, що ще важливіше, сподіваємося, що подібні заходи активно з’являтимуться й в інших містах Східної України. Адже, наприклад, Дніпро чи Харків мають відчутно сприятливішу культурну інфраструктуру, але таких масштабних фестивалів і ярмарків там зараз, на жаль, немає.


У Козак-Палаці

Грамота за антологію літературно-критичної думки
Мирослав Лаюк і Олег Коцарев

Тетяна Трофименко і Ольга Погинайко

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.