Останніми роками дитячий книжковий ринок в Україні помітно розквіт. Маленькі читачі та їхні батьки мають щодень більший вибір — полиці книгарень просто завалені красивими кольоровими книжками на будь-який колір і смак. Як серед цого розмаїття обрати те, що стане справді цікавим дитині, зможе привити любов до читання і якісної літератури? Наскільки книжкова українська дитяча книжкова продукція якісна? Що варто почитати в першу чергу і в якму віці?

Відповіді на ці запитання шукали письменники та дослідники дитячої літератури в рамках дискусії  «Українська дитяча література від Франка до Оксеника: що і в якому віці читати», яку 10 березня організувало видавництво «Смолоскип» у столичному Будинку вчителя.

У дискусії взяли участь письменник і літературознавець Сергій Іванюк, письменниця Галина Ткачук, дослідниця дитячої літератури Анна Третяк, редакторка інтернет-порталу «Літакцент» Ірина Троскот,  та Ольга Купріян, ініціаторки клубу читання для дітей «Букмоль» Ірина Комаренець, директорка книгарні «Смолоскип» Ольга Погинайко.

Директор видавництва «Смолоскип», розпочинаючи дискусію, представив кожному з присутніх перелік дитячих творів для обговорення, які він склав із кількох рекомендованих для прочитання дітям списків. Метою дискусії, як він зазначив, є створення експертного середовища та обмін контактами між людьми, як так чи інакше працюють у сфері дитячої літератури, а також визначити характеристику сучасної української дитячої літератури. Третім пунктом зустрічі, стало, власне, коригування переліку дитячих книжок, наданого на початку дискусії, та створення того самого списку книжок маст рід.

«Цікавий парадокс: видавництво «Смолоскип» не спеціалізується на дитячій літературі, проте саме книжка «Українське дошкілля» є фактично найкасовішою — 9 перевидань!» — розповів цікаву деталь Ростислав Семків.

Письменник і літературознавець Сергій Іванюк зазначив, що дитяча література тривалий час була заідеологізованою, утилітарною. «З 1935 року Радянський Союз готувався до війни і дитяча література — цьому свідчення: 55% книжок готували до війни з фашистами. До того ж більшість сюжетів бездарно передрані, — розповів він реалії дитячої літератури того часу. — Я випадково знаю, як Віктор Близнець «Женю і Синька» тричі переписував, бо не пропускали в друк». письменник наголосив, що тепер важливо переглядати сучасну дитячу літературу і викидати з неї дидактичні речі, звернення безпосередньо до дитини на кшталт «Дивися ж, слухай маму». «Хто сказав, що письменники мають виховувати патріотів? Батьки не зобов’язані, а письменники зобов’язані? От і виходить, що в нас суцільна дидактична література, а решту вважають несерйозною. Література має виховувати естетичний смак і більше нічого нікому вона не винна, решта — справа родини», — завершив Сергій Іванюк.

Дослідниця дитячої літератури Анна Третяк поділилася своїм спостереженням про те, що до дитячої літератури часто ставляться несерйозно самі видавці: «Жахливо, що до дитячих книжок ставляться легше — допускають, що їх можна не вичитувати, пропускати помилки». Також досліниця висловила тезу, що значна частка дитячої літератури — сільска, тому й викликає нерозуміння в міських читачів.

Висловлені думки підтримала письменниця Галина Ткачук. Вона звернула увагу на питання міської і сільської літератури, яке постає, коли читач асоціює себе зі світом, про який читає, чи дистанціює: «Нам бракує книжок, в яких читач впізнає себе». Стосовно історичної літератури, її Галина Ткачук визначила як цікавий метод вивчення історії тієї чи іншої епохи через життя однолітків (літературних героїв), які жили в той час. «Якщо б ми складали список історичної класики для дітей, то принцип його складання міг би бути саме таким, щоб реалії епохи діти дізнавалися з художніх творів, а не підручників історії», — додала вона.

Також Галина Ткачук відзначила, що на українському ринку спостерігається засилля розважально-пригодницької та історичної літератури, тоді як майже немає так званої проблемної літератури, книжок для дорослішання.

Продовжуючи тему історичної літератури, директорка книгарні «Смолоскип» Ольга Погинайко  зауважила, що в українській дитячій літературі мало позачасових книжок, у яких немає часових маркерів. «Тут (у списку дитячих книжок, винесеному на обговорення) багато текстів, часово маркованих. З часом, наприклад, років за 50, вони будуть цікаві літературознавцям, але не дітям», — зазначила вона. (У цьому контексті Ольга Погинайко зауважила, що в українському книжковому ринку є величезна біла пляма — комікси: «Комікси — це величезна дірка в українському книговиданні, оскільки досі ніхто не ризикує їх видавати і мало хто ризикне їх продавати».)

Із думкою про те, що історична література швидко старіє і часто стає нецікавою чи незрозумілою юним читачам, погодився директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків: «Канон має складатися з текстів, які дитина прочитає і не обманеться. Якщо дитині нав’язати книжку і вона їй не сподобається, це лише відіб’є бажання читати». Саме тому, на його думку, проведена дискусія і її результат є важливим — потрібно скласти список невід’ємних текстів, які не можна не прочитати. Спроба створити такий список закінчилася ось таким результатом: у рамках дискусії список скорочували і доповнювали цікавими пропозиціями. Станом на закінчення обговорення він набув ось такого вигляду.

Література для молодших школярів:

1.            Іван Франко. Фарбований лис.

2.            Микола Коцюбинський. Хо.

3.            Майк Йогансен. Оповідання для дітей.

4.            Віктор Близнець. Женя і Синько.

5.            Василь Симоненко. Казки.

6.            Микола Вінграновський. Гусенятко. Сіроманець.

7.            Всеволод Нестайко. Одиниця з обманом.

8.            Всеволод Нестайко. В країні сонячних зайчиків.

9.            Всеволод Нестайко. Незвичайні пригоди у лісовій школі.

10.          Всеволод Нестайко. Тореадори з Васюківки.

11.          Всеволод Нестайко. Загадка старого клоуна.

12.          Владимир Киселев. Девочка и птицелет.

13.          Галина Малик. Злочинці з паралельного світу.

14.          Галина Малик. Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії.

15.          Володимир Рутківський. Вогонь до вогню.

16.          Володимир Рутківський. Гості на мітлі.

17.          Володимир Рутківський. Джури козака Швайки.

18.          Леся Воронина. Прибулець з країни Нямликів.

19.          Оксана Лущевська. Дивні химерики.

20.          Галина Ткачук. Вечірні крамниці вулиці Волоської.

Література для підлітків:

1.            Юліан Опільський. Золотий лев. Ідоли падуть.

2.            Андрій Чайковський. Сагайдачний.

3.            Осип Назарук. Роксоляна.

4.            Адріан Кащенко. Над Кодацьким порогом.

5.            Ірина Вільде. Повнолітні діти.

6.            Григір Тютюнник. Вогник далеко в степу.

7.            Володимир Малик. Таємний посол.

8.            Анатолій Дімаров. Друга планета.

9.            Ярослав Стельмах. Найкращий намет.

10.          Марина та Сергій Дяченки. Ритуал.

11.          Сергій Оксеник. Лісом. Небом. Водою.

12.     Володиир Арєнєв. Душниця.


Ірина Троскот, головна редакторка порталу ЛітАкцент

Галина Ткачук, письменниця

Директор видавництва "Смолоскип" Ростислав Семків і письменник, літературознавець, головний редактор журналу "Однокласник" Сергій Іванюк

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.