Любов БАГАЦЬКА. СЕМІНАРИ ТВОРЧОЇ МОЛОДІ & СТУДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА
Якось мій приятель в одній із соціальних мереж дуже рекламував мені проект «Студентська республіка», на що я йому почала розповідати про Ірпінські семінари творчої молоді. А вже за тиждень той самий хлопець запросив мене взяти участь в одному з етапів Студентської республіки в якості куратора журналістів. І, як казати по правді, то погодилася я лише для того, аби подивитися: як же воно у них? І за місяць побувати вдалося аж на трьох заходах.
Мабуть, для початку варто порівнювати Семінари творчої молоді (СТМ) та Студентську республіку (СР) за деякими загальними критеріями.
Тривалість Семінарів п’ять днів, а СР – три. Організатором СТМ є видавництво «Смолоскип», тоді як СР організовують під орудою Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Студентська республіка» самі студенти різних вишів. Відповідно, «Смолоскип» бере на себе фінансові витрати «семінаристів», тоді як «республіканці» мають вносити свої кошти для участі – приблизно 180-220 гривень, решту ж на себе беруть організатори, які підшукують спонсорів для проведення кожного заходу. Це має вплив на учасників заходів. Якщо на СТМ здійснюється жорсткий відбір учасників шляхом конкурсу тез для виступів на круглих столах, то на СР потрапити може будь-який студент, зібравши команду або ж поїхавши гостем. Проте «Смолоскип» дає можливість участі у Семінарах ширшому колу людей, а не лише студентам, як це передбачає Студентська республіка. Окрім того, СТМ відбуваються раз на рік, а СР має етапи від місцевого до всеукраїнського.
Як програма Семінарів творчої молоді, так і програма студентської республіки включає в себе фестивалі, конкурси, змагання. Обидва заходи включають випуск газети, різноманітні квести, фотоквести, інтелектуальні змагання (брейн-ринг на СТМ та гра «Мафія» у СР), творчі конкурси (конкурс фото-романів на СТМ та конкурс аматорського відео, знятого командою спеціально перед приїздом у Студентську республіку) тощо. Але «Смолоскип» ще й проводить вечори поезії та прози, інші мистецькі акції, ще раз акцентуючи на тому, що сюди приїжджають творчі особистості.
На обох проектах відбуваються зустрічі з цікавими й успішними людьми, які чогось можуть навчити, про щось розповісти чи просто подарувати приємне спілкування.
Політичну гру на СТМ та у СР варто взагалі розглянути окремо, адже вона посідає важливе місце в обох випадках. У СР політична гра продумана і поставлена краще – є всі інстанції, владні структури, що й у реальній Україні: Верховний Суд, Податкова, Магістрат, Президент, тіньові олігархи, міністри і міністерства, які працюють кожне у відведеній сфері, а кожен учасник у кожній команді має свою спеціалізацію і відвідує тричі на день збори профільної групи. Проте слід звернути увагу й на те, що Семінари творчої молоді мають іншу обов’язкову складову, яка є основною, – круглі столи на найрізноманітніші тематики, які так само відвідують всі учасники заходу. А в політичній грі команди утворюються вже на базі, а не заздалегідь, як у СР, тому починають з нуля і знайомство, і роботу, і боротьбу з конкурентами. На СТМ цього року було нововведення – поділ на «раси», кожна з яких заробляла бали всіма можливими способами. У Студентській республіці ж ходить своя валюта – шкварочки, вокси, шари (залежить від фантазії кожної окремої групи організаторів) – яку учасники заробляють завдяки роботі своїх підприємств із надання товарів та послуг. Ці гроші потім витрачаються на реєстрацію політичної партії, кандидата в президенти та для участі в дебатах. З одного боку, дуже цікаво, бо все відбувається, як у реальній державі, але у стислі терміни. Це дає можливість зрозуміти складні процеси навіть абсолютним «чайникам». Проте відвідавши другу, третю, четверту республіку стає вже занадто передбачувано – політична гра відбувається по наїждженій схемі, часто повторюються ті самі, на перший погляд, веселі послуги у зареєстрованих підприємствах. Натомість політична гра на Семінарах творчої молоді щороку змінюється – оргкомітет вигадує щось новеньке: то вибори президента, то парламентські. І це виглядає так, що політична гра триває з року в рік. Такий варіант можливий при великій частці постійних учасників СТМ. А ті, хто побував тут хоч раз, якщо не приїжджають (не забуваймо про відбір!), то принаймні прагнуть цього. Натомість на Студреспубліці, як то кажуть, «тєкучка» – учасники, як мінімум, «підростають» і вже не можуть потрапити сюди, а сама система не створює платформи для якогось змагання, щоб потрапити на проект.
Варто згадати й про умови життя учасників. «Смолоскип» у цьому плані постійний – останні три роки Семінари проходять на базі відпочинку «Енергія» у Ворзелі, а до цього були в Ірпені. Студентська ж республіка розглядає різні варіанти в різних областях і в різні пори року – від баз відпочинку до наметових містечок.
Що ж, при всіх відмінностях обидва проекти ставлять за мету формування та підготовку молоді до дорослого життя, розвиток самоврядування й активності, виховання покоління здатних вільно мислити, свідомих лідерів для України. А така справа варта похвал і підтримки.