Любов БАГАЦЬКА. АКТУАЛЬНИЙ РУХ ОПОРУ
Видавництво «Смолоскип» презентувало унікальну енциклопедію антирадянського опору – „Рух опору в Україні: 1960–1990”.
У суботу, 2 жовтня, у столичному Будинку вчителя було людно. Тут відбувся захід, який зібрав багато борців за незалежність України – презентація великої, можна сказати, рубіжної книжки. Її вже встигли оцінити на цьогорічному Форумі видавців у Львові. Енциклопедичний довідник «Рух опору в Україні: 1960–1990» був нагороджений як одна з найкращих книжок Форуму видавців у Львові 2010 року та відзначений Міжнародним благодійним фондом «Україна 3000» як «Унікальна книга». Й от нарешті відбулася його офіційна презентація.
Ця книга велика не лише за вагою та розміром, а й за масивом інформації, значущістю. Адже її упорядники вперше спробували звести докупи у вигляді енциклопедії відомості про найрізноманітніших борців проти тоталітаризму — шістдесятників, авторів і поширювачів самвидаву, дисидентів, борців за права людини, які активно діяли в останні три десятиліття радянського режиму. Вже на момент презентації у Будинку вчителя розійшлася чверть накладу видання. Проте чи досить двох тисяч примірників такої цінної інформації для нашого постсовєтського суспільства, яке досі майже не знає власної історії?! Що таке дві тисячі для сорока шести мільйонів українців?..
Презентація справляла враження, на неї прибули з різних регіонів України понад 200 колишніх шістдесятників, учасників українського національно-визвольного руху, дисидентів, українських політв’язнів й учасників руху опору інших національностей, які своєю діяльністю і позицією сприяли українському рухові в 1960–1990-х роках. Були присутні колишні працівники «Голосу Америки» (Ада Кулик і Ярослав Бігун) і радіо „Свобода” (Андрій Гайдамака і Григорій Панчук).
Презентацію розпочато українським національним гімном, після чого директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків вказав на подвійне значення довідника: книжка-спогад для тих, хто є в ній, та книжка-підручник – для нових поколінь. Енциклопедичний довідник «Рух опору в Україні: 1960–1990» – це недостатньо знане минуле, яке озивається до нас іще живими голосами. Голоси належать людям, про яких багато хто з пересічних українців не чув, нічого не знав про їхню долю. Але ж вони були… у тому й полягає окрема цінність цієї книжки: вона ілюструє, що незгодні, дисиденти, шістдесятники, борці за незалежність – це не явище, яке виявлялося в одиничних випадках, в одиничних іменах, знайомих багатьом. Адже рух опору був потужним потоком, у якому дуже багато людських імен і доль.
Промовці змінювали один одного, а багато хто у переповненому залі гортав сторінки, упівока відшуковуючи на них свій спогад, долю когось знайомого і втраченого. Ростислав Семків зазначив: «Книжка для думання про майбутнє. Лише усвідомивши шлях, який перейдено, зможемо пройти подальший шлях». Його слова підтримав співавтор довідника, дослідник та колекціонер українського самвидаву, колишній працівник радіо „Свобода” Григорій Панчук з Бельгії: «Довідник – це історія, наше минуле, але, водночас, і наше майбутнє. Його завдання – дослідити долю українців в Україні крізь призму радянської дійсності».
Осип Зінкевич, голова видавництва „Смолоскип”, головний редактор і ведучий презентації представив присутнім членів редколегії довідника і авторів статей це – Григорій Панчук, Олена Голуб, Олесь Обертас і Михайло Трушенков. Він наголосив: „Ця книга ваша, про вас, для вас і для усіх нас, тепер і в майбутньому… Підготовку довідника ми не бюрократизували, ми хотіли доказати, що усього кількох молодих, відданих справі працівників можуть за короткий час зробити те, що роблять десятки, а то й сотні докторів наук у наших наукових інститутах”. Він одразу попередив усіх присутніх: «Ми вважаємо це видання сигнальним. Кожен може виправити неточності, якщо такі знайде, надіславши нам листа до 15 листопада, щоб зробити перевидання більш досконалим». Голова видавництва розповів, що проект енциклопедичного довідника про рух опору виник ще на початку 1980-х, і нинішнє видання враховує ті напрацювання, які були зроблені дотепер. До книги, зазначив Зінкевич, увійшли не лише головні персонажі антитоталітарної боротьби, а й усі, хто бодай у якийсь мінімальний спосіб долучився до неї — навіть Петро Шелест, перший секретар ЦК КПУ, який намагався протистояти заходам русифікації та захищати від переслідувань окремих дисидентів.
До виступів зареєструвалися 53 особи, але через брак часу могли виступити лише 15 осіб. Майже усі виступи нагадували нараду про багатогранний рух опору тих років. Левко Лук’яненко висловив подяку і шану видавцям, адже «кожен знає, яка велика різниця між планами та реалізованими думками». Він запропонував дещо іншу концепцію наступного видання – видати енциклопедію українського визвольного руху, про тих, які боролися за незалежність України.
Один із авторів книжки, директор Музею українського самвидаву видавництва «Смолоскип» Олесь Обертас, підтвердив його слова і дивувався, як така значуща книжка з’явилася так швидко: «Я своїх батьків просив написати статтю до довідника, і це зайняло два роки! А Осип Зінкевич за три роки зробив довідник».
Проблеми свободи слова вже в наш час згадували учасники презентації. Лариса Лохвицька, політв’язень і правозахисник, яку заарештували за розклеювання летючок із закликом підтримувати День українського політв’язня, висловила побоювання, що видання подібного зразка може бути останнім. «Нам потрібно організувати рух опору нині, а не спочивати на лаврах за відмучене, – пояснювала вона. – Ми бачимо, як нищиться Інститут національної пам’яті України, як бритоголові молодики нападають із бейсбольними битками на організаторів та охорону фестивалю повстанської та патріотичної пісні». Ці слова змусили замислитися над сучасним станом справ. «Рух опору – це не лише минуле, це й сучасне», – підсумувала оратор.
З цікавими, конструктивними, а часом і критичними думками ділилися з присутніми колишні політв’язні Євген Сверстюк, Іван Гель, Олександр Дробаха, Дмитро Мазур, Олесь Шеченко, Володимир Сіренко, а також Михайло Косів, Атена Пашко та інші.
Колишній президент ЦеСУСу Андрій Чорнодольський (зі США) відзначив: «Наші батьки передали нам міф, але ми не мали зв’язку з Україною, доки не побачили Чорновола, Лук’яненка. Дуже легко бути редактором після виходу у світ великої праці. Але книжка не є кінцевим призначенням, вона для того, щоб наступні покоління працювали і жили для України».
Мистецьку частину презентації відкрила ведуча Леся Матвійчук, а започаткувала піснями Ніна Матвієнко (яка пізніше за лаштунками відверто дивувалася, що енциклопедія містить статтю і про неї), а далі звучали пісні на вірші Василя Стуса, Юрія Литвина, Бориса Антоненка-Давидовича, Святослава Караванського та інших у виконанні Олени Голуб, зачитувалися поезії, а також сторінки зі спогадів та щоденників політв’язнів. Виступали бандуристи, Тарас Компаніченко, гурт «Хорея козацька», молоді виконавці Ярослав Джусь, Леся Голуб, Микола Косицький та інші. Світлана Ромашко ілюструвала виступи картинами з життя і діяльності політв’язнів.
Мистецьку частину презентації закінчено піснею „Ой у лузі червона калина”, після чого видавництво „Смолоскип” гостило усіх учасників вечора прийняттям.
Знання про антитоталітарну боротьбу і боротьбу за незалежність у ХХ столітті поширюються. Лишається сподіватися, що вона буде стимулом для сьогоднішніх свідомих людей і молоді на добрі діла і почини. Адже опиратися у теперішній дійсності є чому…
