1. Домівка
  2. Новини
  3. КСЕНІЯ МЕЙТА “ТАРГАНИ” – НОВИНКА

КСЕНІЯ МЕЙТА “ТАРГАНИ” – НОВИНКА

КСЕНІЯ МЕЙТА “ТАРГАНИ” – НОВИНКА

Таємничий світ самоусвідомлення, поруч із намаганням знайти відповіді на актуальні виклики сьогодення. Потік свідомості, котрий тягне за собою постійну ніцшеанську переоцінку цінностей. Клубок думок зненацька перетворюється на нитку Аріадни. Очуднення моментів повсякдення крізь призму власного досвіду. Мовні ігри за допомогою самоаналізу. Коло Уробороса з відсутніми початком та кінцем. Особисте знайомство з тарганами несвідомого.

Замовлення на нашому сайті: https://smoloskyp.com.ua/product/targany/

Ксенія Мейта (1993) — письменниця, філософиня, філологиня. Випускниця бакалаврської програми з філології (2016) та магістерської програми з філософії (2018) Національного університету «Києво-Могилянська академія». Отримала ступінь PhD з філософії (тема дисертаційного дослідження — «Проблема Іншого в філософії Ричарда Рорті»). Лауреатка літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» у номінації «Проза» (2019). Членкиня оргкомітету щорічної філософської конференції «Філософія. Нове покоління». Дописувачка онлайн-журналу «Нігіліст».

***

КРИТИК ТА ЙОГО ТІНЬ
Завжди на другому плані. Тотальне невизнання соціуму, здатного розуміти лише безпосередню реалізацію, продиктовану натхненням. А що робити тим, у кого певні форми втілюються не напряму, а стрибкоподібно? Іще не науково, уже не художньо. Моменти, коли блоги стають прогресивнішими за папір та файл у «.doc». Забування про те, що в інтерпретації відбувається все найцікавіше, що не дає дзеркалу Лакана перетворитися на звичайне відображення Нарциса. Барт мав рацію:— критику не прикриєш ідеологічними штампами навіть тоді, коли «таке бачення» художника обурює усіх інших людей. Справжній художник не думає про обрáзи. Відсутність образ та розуміння здатності до самовираження конструктивним шляхом наявні в його світогляді інтуїтивно. На Еросі й Танатосі піарилися лише ті, у кого за піаром не стояло нічого. А втім, творчість нагадує автоматичне письмо, що проявляється саме в порядку з хаосу, що його індивід хоче донести світу. Складання фігур, із яких складно отримати слово «Вічність» без знижки на деррідіанську деконструкцію. Написання рядків, котрі вміщують більше, ніж одну людину, її страхи та фобії. Бажання передати світові чесне та нехай навіть невпорядковане, зате, безперечно, важливе знання. Критиків ненавидять. На них зляться. Їх зневажають, і художники, які «так бачать» — передовсім, незважаючи на своє бажання пройтися лабіринтом Мінотавра. Адже трагічною є ситуація кидання виклику чужим думкам. Той, хто
наважується на це, стає своєрідним Сізіфом, який вважає себе найщасливішим, навіть коли, створюючи умовний канон, що амбітно претендує на істину в останній інстанції, утім, усвідомлює, що його максимум
насправді — запропонувати нову назву для едипового комплексу, відштовхуючись від «Улісса».

Фортінбрас не виконує жодної сюжетотворчої ролі, крім свідчення про події. Хоч і це означає стати самоцінним, якщо слідувати логіці Бадью. Але звідки ми знаємо, що критик веде нас по стежках події, а не створює її симулякр? Що він не цинічно обманює нас, експлуатуючи чужу фантазію через невміння реалізувати власну в доступних для всіх верств населення формах? Невдячна це справа — переказуючи власні враження від твору, претендувати на те, щоб вважатися більшим експертом за того, хто відчитав лише сюжетну лінію. Внутрішні суперечки з автором, читачами та з самою собою, коли не знаєш, чи має ідіома, яку вжив письменник, бодай якесь значення. Хіба якщо не практикуєш close reading, звичайно, — це крутіше за дзен із мотоциклами. Діалогізм, якому б позаздрили Сократ та _____. Про Левінаса взагалі не йдеться — сам як інший у чистому вигляді! Навіть сам як інший сам. The challenge is taken. Тесей готовий до блукання дорогою довжиною в нескінченність!