СТЕФАНІЯ ШАБАТУРА САВЧИН МАРІЯ. ТИСЯЧА ДОРІГ Литвин Сергій. СИМОН ПЕТЛЮРА У БОРОТЬБІ ЗА САМОСТІЙНУ УКРАЇНУ МУЗА І ЧИН ОСТАПА ЛУЦЬКОГО МАЛАНЮК ЄВГЕН. ВИБРАНІ ТВОРИ
Ціна: 250 грн. Ціна: 100 грн. Ціна: 250 грн. Ціна: 150 грн. Ціна: 120 грн.

PostHeaderIcon Новини



Ґавур Люба. КАЗКА ПРО МАЛЕНЬКУ ХАТУ БІЛЯ МАЛОГО ЛІСУ. 2016, 48 с.

Ціна: 15,00 грн.

ISBN 978-617-7173-61-7

Пропонуємо увазі читачів ностальгійну, «домашню» оповідь про життя емігрантів з України в далекому заокеанському краю Америки, де вони знайшли свою затишну хату-біля-лісу. Ця родина на час читання стане вам рідною: Мама Ірена і Тато, дві донечки та, звісно ж, Буня. Їхні городні справи, домашній побут, із молитвами та світськими співами, читанням, вишиванням та багато іншого не залишать байдужими нікого, хто вміє радіти простому сімейному теплу і насолоджуватися радощами родинного кола.

Проглянути сторінки книги в електронній публікації, завантажити у PDF.

ЗАМОВИТИ

 

Микола Давидюк. Як працює путінська пропаганда. – Київ: Смолоскип, 2016.

Україна продовжує збирати й осмислювати інформацію про структуру і матерію «гібридної» війни, розв’язаної проти нас Росією. Представляємо новий зразок такої надважливої роботи – книжку молодого політолога Миколи Давидюка «Як працює путінська пропаганда», що побачила світ у видавництві «Смолоскип».

Ця книжка – той випадок, коли назва говорить сама за себе. Вона, назва, також є свідченням простоти й прозорості тексту. Микола Давидюк, хоч і говорить про речі складні та концептуальні, пише дуже зрозуміло й доступно. Тож книжка підійде для читання вельми широкій аудиторії, не обмеженій суто фаховими знаннями та фаховою мовою.

 

26 листопада Україна згадує жертв Голодомору 1932-1933 років та голоду початку двадцятих і другої половини сорокових. У багатьох вікнах запалювали свічки. «Смолоскип» теж традиційно долучається до цієї акції, яка, крім своєї меморіальної сутності, є приводом для роздумів.

Пам’ятаючи розповіді мого діда про те, як від голоду взимку йому здавалося, що сніг навколо став зеленим, знаючи інші, менш «художні», але значно більш моторошні історії, я не можу також не міркувати про генезу, передумови цих подій. І бачу їхнє коріння далеко не лише за північно-східним кордоном.

Чи не став Голодомор можливим не в останню чергу завдяки байдужості та несвідомості величезної частини (гадаю навіть, величезної більшості) народу України в 1917-1920-х роках? У цього «великого шляху» було чимало етапів. І небажання різних політичних сил іти на компропіси заради оборони від зовнішнього ворога. І наївна віра в порозуміння то з російськими імперцями, то з більшовиками. І знаменита уенерівська «мобілізація», коли маси людей просто одержали в зброю й форму та розбрелися по домах. І розграбування й підпали панських маєтків, викинуті до ставків роялі у 1918 році, ще навіть до приходу більшовиків (в одній мемуарній книжці про ті часи натрапив на розповідь селянина, як вони недалекоглядно спершу спалили будинок поміщика, а вже потім здогадалися грабувати; на запитання про те, що, мабуть, цей поміщик утискав селян, чоловік відповів, що ні, добре жили, добрий чоловік, просто якось так воно вийшло). І руйнування системи управління країною без серйозних спроб створити іншу. І «отманащина». І віра в те, що з організацією НЕПу якось «усе само собою налагодиться». І невіра у власні сили. І просто небажання бачити світ ширшим за особисті робочі питання.

Суспільство нашої країни змінилося. Хай багато в чому деградоване, проріджене, радянізоване, побите катаклізмами двадцятого століття й нинішньою війною, тепер воно все-таки виглядає активнішим і відкритішим, більш готовим до оборони, ніж сто років тому. Але небезпека громадської апатії, втоми, вразливості до популізму та поразництва все одно чимала. Тож пам’ятаймо: якщо ми збайдужіємо, плюнемо на все та вирішимо, що наша хата скраю, це зовсім не означає, що так само зроблять і наші вороги. Радше навпаки, наше розм’якшення може стати сигналом для нових потужніших ударів. Піддатися ворогу в надії на те, що той подарує спокій, долучитися до популістських авантюр у надії на раптове безпричинне розв’язання проблем – саме наприкінці листопада історія нагадує, чим така безвідповідальна й наївна поведінка інколи закінчується.

 

20 листопада у Центральній міській бібліотеці імені М. Л. Кропивницького в Миколаєві відбулась цікава літературна зустріч «Замість пам’ятника» – читання наживо від видавництва «Смолоскип». З презентацією своєї творчості до міста корабелів завітали митці слова Олег Коцарев, Дарина Гладун та Лесик Панасюк.

 

15 листопада виповнилося 100 років знаменитому чеському і словацькому дослідникові української літератури Миколі Неврлому. Ця ефектна дата не лише викликає радість, повагу та вигук «ого!», але й перетворює пана Миколу на справжнього патріарха нашого літературознавства та українознавства.

 

 


Олена Максименко дає перші автографи. Фото Олександра Заклецького

Невелике приміщення книгарні «Смолоскип» на Межигірській ледь уміщує читачів. Місць вистачає не всім – відвідувачі стоять у проході, піходять з запізненням, сяк-так туляться на лавках. За такої підтримки відбувалась презентація книги журналістки, військового медика, фотографа і мандрівниці Олени Максименко «Неприкаяні». Вона перемогла у номінації «Проза» щорічного літературного конкурсу, який щороку влаштовує видавництво «Смолоскип».

Модерував презентацію письменник Олаф Клеменсен, за сумісництвом – «хрещений батько» книжки. Саме він великою мірою вплинув на те, аби Олена спробувала свої сили на конкурсі і подала на нього рукопис. Для самої ж авторки книга є справжнім одкровенням – вона характеризує її як документальну прозу і зізнається, що історії, описані в тексті, відбувалися насправді. Включно з трагедією – головна героїня звела рахунки з життям. Власне своїй подрузі Херелі Олена і присвятила повість «Неприкаяні». Саме з нею вона мандрувала автостопом, саме з нею ділила знакові моменти і саме її пам’ять увічнила у своїй першій прозовій книзі.

 
Вітаємо переможців поетичного турніру імені Нестора Літописця! Днями оголосили переможців нового поетичного конкурсу, про які вже писав "Смолоскип". За його підсумками,

перше місце посіла Юлія Стахівська,

друге - Тарас Малкович,

третє - Павло Коробчук.
 
Вітаємо поетів, бажаємо їм натхнення й успіхів, а також сподіваємося на продовження турніру наступного року.
 
5 листопада в Музеї книги і друкарства України в Києво-Печерській лаврі відбувся поетичний турнір імені Нестора Літописця, організований Міністерством культури. Серед його учасників, молодих поетів, висунутих, відповідно до умов конкурсу, видавництвами і творчими об’єднаннями та спілками, було й чимало «смолоскипівських» авторів. А наш директор, Ростислав Семків, увійшов до складу журі.
 

Журі радиться

5 листопада в Музеї книги і друкарства України в Києво-Печерській лаврі відбувся поетичний турнір імені Нестора Літописця, організований Міністерством культури. Серед його учасників, молодих поетів, висунутих, відповідно до умов конкурсу, видавництвами і творчими об’єднаннями та спілками, було й чимало «смолоскипівських» авторів. А наш директор, Ростислав Семків, увійшов до складу журі.
 

Наш стенд на Запорізькій книжковій толоці
21-23 жовтня вдруге відбулася «Запорізька книжкова толока». Ярмарок і фестиваль, на який приїздять та приходять щораз більше відвідувачів та учасників (за даними організаторів, відвідувачів цього разу було майже 10 тисяч), і який наразі можна сміливо назвати головною, найбільшою книжковою подією сходу України. Так само вдруге приїхав сюди й Смолоскип – з яткою книжок і з акціями для запоріжан.

Чималий виставковий центр «Козак-Палац», у якому відбувалися всі заходи «Толоки», зручний і вигідний для такого роду подій. Презентації, дискусії, круглі столи, читання та кінопокази були зовсім близько до великої торговельної зали, а різні локації для заходів – близько одна від одної. Це, звісно, великий плюс, скажімо, порівняно з Форумом видавців у Львові. Тож глядачі, а подекуди й навіть учасники, мали змогу відвідати не одну подію, а відразу декілька паралельно, що було чітко помітно за кількістю «мігрантів», які приходили на захід на кільканадцять хвилин, а потім ішли далі. Сподіваємося, таким чином спраглі до літературних вражень дістали якнайбільше порібної їм інформації.

 

Вікторія Дикобраз. Необхідне підкреслити: Збірка поезій. — К.: Смолоскип, 2016. — 144 с.

«Необхідне підкреслити» — таку назву має друга поетична книжка молодої поетки з Рівного Вікторії Дикобраз, яка цьогоріч здобула другу премію в літературному конкурсі видавництва «Смолоскип». Друга збірка, друга премія — щось у цьому є, якийсь рефрен, якась обіцянка. Але авторка чомусь вирішила написати в невеличкій передмові: «Будьмо відвертими. Це не найсильніша збірка, яку я покажу». Якщо не найсильніша, то нащо видавати? Втім, залишимо відповідь на це питання читачам.

 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>

Сторінка 9 з 55
ТОЧКА ЗОРУ
RSS
Огляди
Іван Коломієць. Україна суб’єктна

Українська делеґація в Парламентській Асамблеї НАТО передала партнерам доповідь щодо розробок Російською Федерацією зброї масового знищення – а саме хімічної та біолоґічної.

 
Іван Коломієць. Свій до свого по чуже

Про візит Президента до Відня.

Опитування
Де найчастіше ви купуєте книжки Смолоскипа?
 
ДРУЖНІ САЙТИ
НАШ БАНЕР

Статистика
Besucherzahler mail order russian brides
счетчик посещений