Хвильовий. 5 т. Хвильовий. 5 т. Литвин Сергій. СИМОН ПЕТЛЮРА У БОРОТЬБІ ЗА САМОСТІЙНУ УКРАЇНУ САВЧИН МАРІЯ. ТИСЯЧА ДОРІГ МАЛАНЮК ЄВГЕН. ВИБРАНІ ТВОРИ
Ціна: 500 грн. Ціна: 500 грн. Ціна: 250 грн. Ціна: 100 грн. Ціна: 120 грн.

PostHeaderIcon Новини



Собор святої Софії

Я заходжу в маленьку антикварну крамничку  на розі вулиць Кочерги та Московської  і питаю про розмінний білет  Житомира за 1918 рік (деякі міста під  час революції та громадянської  війни випускали власні гроші), виявляється, є бонни різним номіналом, отож, купивши 1 житомирський карбованець, запитую, що є ще часів УНР та Директорії. Продавець, відірвавшись від газети „Комуніст”, дивиться на мене із зачудуванням: „Зачем вам эти петлюровцы и эти бумажки? Тогда каждый колхоз что-нибудь печатал, вон и в Малине свои деньги были, это не редкость”. На мою репліку стосовно того, що колгоспів у 1918 році ще не було, він не реагує, бо захоплено розповідає про своє хобі – колекціонує портрети відставних царских офіцерів. На останок додає: «Запомните, Житомир был городом русских отставных офицеров, это город военных».

Ой, як же мені любі такі розмови, коли кожен  у цьому місті, справді, поліетнічному, починає тягнути ковдру на себе. Сумно,  але Житомир – це маленька сіра зозулька, яка підкидає свої яйця до чималих українських, польських, єврейських, російських і навіть дрібних німецьких та чеських гнізд. І кожне «пташеня» сприймає його по-своєму. Антиквар підмітив дуже вдало про «воєнність» цього міста: дещо утилітарного, ментально закритого, занишклого. Як сказала про нього Леся Українка: «у всьому відчувається якась патріархальна тиша». Поетка гостювала там у письменника Григорія Мачтета. Останнього дуже цінував Ленін, про це сповіщає дошка на охайному особняку по вулиці Лермонтова.  А от про те, що Мачтет товаришував із родиною Косачів і що це саме йому Леся присвятила одну імпровізацію, написану російською мовою «на парі», нагадала нам Оксана Забужко.

 
Салонна гра «Мафія», яка стала популярною настільки, що в Україні вже наплодилася  купа інтелектуальних клубів, не могла  залишитися непоміченою і видавництвом «Смолоскип». Для необізнаних –  короткий екскурс в історію та концепцію гри: мафія – командна психологічна покрокова рольова гра з детективним сюжетом, яка моделює боротьбу інформованих один про одного членів організованої меншості проти неорганізованої більшості. Прототип гри «Мафія» — європейська гра під назвою «Вбивця», відома з середини XX століття.

Проте гра, яка проводиться у видавництві  «Смолоскип», значно відрізняється  від початкового варіанту. Логічно, що наша мафія – літературна, а  героїв очікують значно небезпечніші і цікавіші пригоди, ніж мешканців міста, де розгулялася «стандартна» мафія. У «Літературній мафії» герої не безликі – кожен має свій образ, уособлює когось, хто має той чи інший стосунок до літературного процесу. А отже, гра відбувається з урахуванням реалій літературного процесу, і методи дії мафії кардинально інші: обходимося без кровопролиття, все, як у житті, – розгромні рецензії, вилучення тиражів, загадкові зникнення файлів із віршами тощо. Найцікавіше, що у грі беруть участь самі поети, які часом запрошують своїх друзів, таким чином «вербуючи» їх у літературний процес і знайомлячи зі «Смолоскипом». Так, раз на два тижні збирається цікава компанія, аби у формі гри обговорити літературні реалії, поділитися новинами чи творчими доробками, подискутувати – просто-таки розважально-інтелектуальний клуб. Відчути на власній шкірі спектр емоцій, які викликають абсурдність ситуацій та несподіваність сюжетів, встигли поети Олена Степаненко, Мар'яна Луна (Маринченко), Ярослав Гадзінський, Анна Малігон, Карина Тумаєва, Олег Романенко, Юлія Скорода та інші.

 

Тема круглого столу: Яких реформ потребує українська освіта?
 
Розсекречення архівів КДБ (хоч і часткове) викликає реакцію дослідників. Для декого міф про всесильність і всезнайство  КДБ залишається незаперечною істиною і по сьогодні. Хоча, згідно з тими ж розсекреченими архівами, ми дізнаємося, що Комітет не був всесильним, а був інформаційно параноїдальним. Сотні й тисячі документів і творів самвидаву, які проривалися на Захід з України і з місць ув’язнення політв’язнів, є найпереконливішим доказом, що КДБ був неспроможним зупинити потік самвидаву на Захід.

Розсекречені  документи проливають світло і на спогади Данила Шумука. Зокрема, у статті Руслана Забілого «Як КДБ “дописував” спогади повстанців» («Історична правда», 15.03.2011) йдеться якраз про ці спогади. Посилаючись на секретну статтю В. М. Шищенка, «К вопросу о понятии и методах разложений эмигрантских антисоветских организаций», опубліковану у збірнику № 43 «Труды высшей школы КГБ», автор робить висновок, що спогади Д. Шумука, надруковані 1974 р. видавництвом «Смолоскип» у США, були «дописані», тобто сфальшовані КДБ і направлені ним за кордон по «контролируемому каналу», і таким чином видавництво стало «жертвою оперативної гри КДБ».

Виникає запитання: як це було насправді? Чи дійсно спогади, видані «Смолоскипом», були підредаговані КДБ і чи вони були направлені за кордон контрольованими ним каналами? На щастя, факти говорять про зовсім інше. Спогади Данила Шумука «За східнім обрієм» не були ані «дописані» КДБ, ані передані за кордон почерез КДБістські канали.

 

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ  КОНКУРС ЧИТАНОЇ ПОЕЗІЇ "МОЛОДЕ  ВИНО"

змінює  формат 

Відтепер щорічний конкурсний відбір буде відбуватися  дистанційно:

просимо учасників  надсилати на розгляд журі

короткі відеоролики із записом авторського читання поезій. 

(1) Ролики можуть бути записані мобільним телефоном, цифровими фотоапаратом чи відеокамерою.

(2) Ролики мають  бути розміщені на ресурсах youtube.com, vimeo.com чи подібних.

(3) Адресний рядок  (покликання) на ролики надсилати  електроною поштою на: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

(4) Термін конкурсного прийому роликів: 15 березня — 15 квітня 2011 року.

(5) У конкурсі  беруть участь учасники віком  від 15 до 30 років. 

До 20 квітня журі “Молодого вина” прослухає / прогляне всі надіслані ролики і визначить 10 фіналістів, котрі приїдуть до Києва, аби взяти участь у  підсумковому змаганні. 

Чекаємо на охочих!

 

У Києві, біля пам`ятника Лесі Українці, за сприяння видавництва “Смолоскип” відбулись  урочисті читання до Дня народження письменниці. Її твори, а  також свої тексти читали нинішні поетки, серед  яких чимало й “смолоскипівських” лауреаток — Ірина Шувалова, Наталка Позняк-Хоменко, Богдана Матіяш, Олена Максименко, Світлана Богдан, Катерина Луганська, Карина Тумаєва, Оксана Яблонська та Олена Степаненко.

Попри холодну погоду, акція викликала  інтерес перехожих, багато з яких зупинялися, слухали поезію,  а один чоловік навіть прийшов з релігійним агітаційним плакатом.

Ведучі  акції — письменники і керівники  видавництва “Зелений пес” брати  Капранови — іронічно нагадали про  обіцянку влади гучно відзначити стосорокаріччя письменниці та висловили надію хоча б на нормальне перевидання її творів. А один з організаторів, Сергій Пантюк, запевнив, що подібні заходи на вшанування найкращих авторів української літератури триватимуть.

 

 

 

 

У "Смолоскипі" прогримів четвертий ТІК. На цей раз українські інтелектуали обговорювали нову концепцію викладання літератури у школі, запропоновану міністерством освіти, під кервіництвом Дмитра Табачника. Якимось дивним чином цей документ, що цілком реально може стати дороговказом для шкільного курсу, зосередився на посиленному викладанні російської літератури. До чого це може призвести?

Присутні на засіданні громадські діячі Тарас Рондзистий та Анатолій Якименко, поет Олег Коцарев, професор НАУКМА Володимир Панченко, письменник Володимир Гонський, літературознавець, російський філолог Наталка Позняк-Хоменко, науковий співробітник Інституту літератури Юлія Соколюк та директор видавництва "Смолоскип" Ростислав Семків намагалися спрогнозувати можливі наслідки такого перекосу.

 
 
9 лютого у переповненому київському Будинку Української Центральної Ради (тепер Будинок вчителя) видавництво «Смолоскип» презентувало книжку «Вибрані твори» Василя Симоненка. Це видання має особливе значення. Саме з нього «Смолоскип» започатковує нову серію «Шістдесятники» і не випадково з нього: у еміграційний період своєї роботи видавництво носило ім'я Василя Симоненка. Про це у своєму виступі згадував засновник видавництва «Смолоскип» Осип Зінкевич: «Ми друкували журнал «Смолоскип» і друкували шістдесятників Вінграновського, Драча, Дрозда, Жиленко, Йовенко…  Перша книжка Василя Симоненка «Тиша і грім» до нас дійшла тільки у 1964 році, коли він уже помер. Ми побачили, що в українській літературі тих років з'явилася постать, яка близька кожному українцеві. Ми побачили його виразну громадянську і національну позицію. У те, що вірив Симоненко, вірили ми і багато з шістдесятників та нашого народу. Тому ми вирішили назвати його ім'ям наше видавництво».

«Для багатьох людей Василь Симоненко став резонатором їхніх думок», – пояснив  на початку презентації усезагальну  любов до поета директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків. Він також звернув увагу  на те, що до книжки увійшли не лише твори автора, давно відомі загалу, а й невідомі вірші, спогади про нього, передмова упорядника, фотографії – усе, що може охарактеризувати Василя Симоненка не лише як поета, а і як людину.

 

Як  і щороку, 29 січня  „Смолоскип” разом  з іншими патріотичними  організаціями та громадянами відзначав  День пам’яті юнаків, полеглих у бою під Крутами. Вранці делегація під керівництвом поета й активіста Сергія Пантюка відвідала меморіальні заходи на місці бою, а ввечері у Будинку вчителя відбувся Вечір пам’яті Крутянців, організований „Смолоскипом”.
 

Біля станції Крути, поряд із залізницею, „смолоскипівська” делегація, що приїхала двома автобусами, взяла участь у  вшануванні пам’яті загиблих біля монументів – хреста і колони з тризубом. Цього сонячного морозного дня засніжені поля Чернігівщини були повні автобусів з різних міст України: сюди приїздили представники партій, громадських організацій (наприклад, у нашому автобусі були стипендіати „Смолоскипа”, представники Пласту, СУМу, „Опору”, „Коаліції учасників поморанчевої революції”, групи „Відсіч” з барабанами та інші).

На  пам’ятному місці відбулася панахида, виступали музичні колективи переважно з козацькими, стрілецькими та повстанськими піснями. Політики виголошували промови, зокрема, виступав і третій Президент України Віктор Ющенко, депутат Іван Заєць.

 

27 січня у "Смолоскипі" відбувся третій ТІК. На цей раз темою обговорення став ненасильницький громадянський спротив. Письменник Анатолій Дністровий розповів про теорію партизанської боротьби у її широкому філософському розумінні, громадський активіст Андрій Юсов повідав про деякі практичні особливості застосування законного спротиву, а журналістка Олена Білозерська прочитала короткий майстер-клас про інформаційну підтримку акцій протесту.

На зустрічі були присутні і українські політики: депутат БЮТ Андрій Павловський та голова столичної "Свободи" Андрій Ільєнко. Вони висловили впевненість, що громадянський спротив позитивно вплине на відновлення балансу поміж владою та опозицією у країні.

 
Валерій  і  Сандра:  Листування  Валерія  Марченка із Сандрою Фапп'яно. / Передм. М. Мариновича.  2010, 104 с. Ціна: 10 грн.

Цього року Нобелівську премію миру отримав  китайський правозахисник та дисидент Лю Сяобо. Під час її вручення ми всі могли бачити у новинах пусте крісло, а на тлі – фото нобелянта, адже сам Лю Сяобо досі сидить у в’язниці. Багато хто замислився над парадоксами сучасного світу, зітхнув і мимоволі переключився на наступний, веселіший сюжет. Вочевидь, якби не Нобель, то широка українська громадськість ніколи б і не дізналися про якогось там китайця, що бореться за якість там права. А про тих, хто таких премій не отримує, дізнатися ще важче. Їх ніби дійсно не існує, вони неприємні і небажані серед «конформістів». А ще ж можна скерувати негативну інформацію так, щоб навіть близьке оточення почало ставитися до нонконформіста якщо не вороже, то з підозрою, щоб спрацював природний механізм відторгнення небезпеки: він інший, а значить буду триматися його осторонь.

Звертатись і підтримувати інших із безпечної відстані значно легше, ніж бути поруч і наживо відчувати їхню небезпеку. Скажімо, написати листа зі словами підтримки до пана N може кожен із нас. Але так само кожен подумає: і що це змінить, чи принесе комусь полегшення, чи навпаки ще більше засмутить, і зовсім елементарне – чи дійде лист до якогось в’язня сумління? Вочевидь, такі питання ставила собі і Сандра Фапп’яно, коли писала київському журналісту Валерію Марченку, але, як видно із їхнього листування, такий крок італійської студентки став щирим подарунком для українського дисидента...

 
<< Початок < Попередня 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 Наступна > Кінець >>

Сторінка 41 з 58
ТОЧКА ЗОРУ
RSS
Огляди
Іван Коломієць. Маємо Церкву

і Я кажу тобі: ти – Петро, і на цьому камені Я створю Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її.

Матвія 16:18

 
Іван Коломієць. Цікаві один одному

Одразу кілька сигналів надійшло од Європейського Союзу, котрі свідчать, що Україна залишається цікавою Європі і двері для неї прочинені.

Опитування
Де найчастіше ви купуєте книжки Смолоскипа?
 
ДРУЖНІ САЙТИ
НАШ БАНЕР

Статистика
Besucherzahler mail order russian brides
счетчик посещений