Всі публікації автора: Смолоскип

  1. Домівка
  2. Смолоскип
  • 15 років тому у видавництві “Смолоскип” побачила світ антологія поезії “Молоде вино”. У цій книзі представлені Іван Андрусяк; Ігор Андрущенко; Юрій Бедрик; Поліна Галенко; Оксана Горкуша; Сергій Жадан; Віталій Квітка; Андрій Коваленко; Роман Кухарук; Ростислав Мельников; Сергій Миронюк; Неда Неждана; Степан Процюк; Максим Розумний; Сергій Руденко; Лариса Слюсак; Вікторія Стах; Руслан Фуфалько; Іван Ципердюк; Олександр Чекмишев. (більше…)

  • Цьогоріч Семінар проводився у містечку Ворзель на Київщині. Понад сто учасників з різних регіонів (мистецьку та політологічну частину було об’єднано) обговорили актуальні питання розвитку української держави та мистецтва. (більше…)

  • 3 травня (неділя)

    09.00 – 11.00  реєстрація (І.Коломієць, І.Зарудко)

    11.00 – 13.00  круглий стіл “Регіоналізм і регіональна політика в Україні” (М. Денисенко, І. Коломієць)

    13.00 – 14.00  обід

    14.00 – 16.00  круглий стіл ” Трансформація образу міліції у свідомості населення ” (І. Шмітько)      водночас: фінал конкурсу “Молоде вино” (Ю. Нога) – “Смолоскип”

    17.00 – 19.00  урочисте відкриття семінару, вручення нагород літературного конкурсу “Смолоскипа” та конкурсу читаної поезії “Молоде вино” – республіканський планетарій

    19.30 – 20.30  фуршет – республіканський планетарій

    20.30 – 21.30  переїзд на базу “Енергія” – місце проведення семінару

    21.30 – 23.30  поселення на базі “Енергія” 

    4 травня (понеділок)

    09.00 – 10.00  сніданок

    10.00 – 11.30  Зустріч із запрошеними гостями, круглий стіл “Нові медіа та конфлікти нового тисячоліття”

    •       (Р. Сирінський, О. Сирінська) – велика зала

    11.30 – 12.00  жеребкування: визначення груп гравців політичної гри (М. Маркова) – велика зала

    12.00 – 13.30  круглий стіл “Міжкультурні особливості політики і бізнесу: поняття укр. менталітету

    •       (М. Фурманек, Польща) – велика зала
    •  водночас: круглий стіл “Літературний канон – репресивна буржуазна практика чи здорова структуризація письменства” (О. Коцарев) – хол 1 корпусу

    13.30 – 14.30  обід

    14.30 – 15.30  вільний час, година молодих поетів – читання перед входом в їдальню

    15.30 – 17.00  демонстрація фільму – велика зала

    17.00 – 19.00  поетичний вечір “Три витязі”: І. Андрусяк, А. Дністровий, Р. Мельників (О. Ушкалов) – велика зала

    19.00 – 20.00  вечеря

    20.00 – 21.30  політична гра: презентації програм кандидатів (М. Маркова) – велика зала

    21.30 – 23.30  вечір знайомств, творчі завдання (теми фотороманів для охочих взяти участь) – велика зала 

    5 травня (вівторок)

    09.00 – 10.00  сніданок

    10.00 – 12.00  круглий стіл “Перспективи лівих ідей в Україні” (І. Коломієць) – велика зала

    12.00 – 13.30  презентація білоруського мистецького медіапроекту – велика зала

    13.30 – 14.30  обід

    14.30 – 15.30  вільний час, година молодих поетів – читання перед входом в їдальню

    15.30 – 17.00  круглий стіл “Жінки, чоловіки та армія в контексті ґендерної рівності” (Т. Марценюк) – хол 1 корп.

    •       водночас: кругл. стіл “Україна як точка перетину політичних векторів” (І. Цапліна) – хол 2 корпусу
    •       водночас: кругл. стіл “Верлібр чи проза? Де проходить грань між ними у молодих авторів?”
    •       (Д. Шашенок) – хол 5 корпусу

    17.00 – 19.00  зустріч з письменником та містифікатором Юрієм Винничуком (О. Ушкалов) – велика зала

    19.00 – 20.00  вечеря

    20.00 – 21.30  політична гра: дебати штабів кандидатів (М. Маркова) – велика зала

    21.30 – 23.30  брейн-ринг (І. Шмітько) 

    6 травня (середа)

    09.00 – 10.00  сніданок

    10.00 – 12.00  круглий стіл “Політичні технології в ЗМІ” (М. Корнієнко) – велика зала

    •  водночас: круглий стіл “Кітч та гламур: аналіз цукру сучасного українського культурного простору” (О. Шинкаренко) – хол 1 корпусу

    12.00 – 13.30  круглий стіл  “Сучасна українська дипломатія: перемоги і поразки” (О. Гладких) – велика зала

    •  водночас: кругл. стіл “Авторство та інтерпретація задуму автора читачем” (О. Кривець) – 1 корп.

    13.30 – 14.30  обід

    14.30 – 15.30  вільний час, година молодих поетів – читання перед входом в їдальню

    15.30 – 17.00  круглий стіл “Особливості творення політ. стереотипів на теренах України” (М. Маркова) – 1 корп.

    •   водночас: круглий стіл “Мовне наповненння тексту: англіцизми та русизми у сучасній поезії”
    •   (К. Каруник) – хол 2 корп.
    •  водночас: презентація “Жінка в сучасному мистецтві” (Т. Злобіна) – хол 5 корпусу

    17.00 – 19.00  презентація політологічного журналу “Молода нація” – хол 1 корпусу

    •  водночас: зустріч з поетом та перекладачем Віктором Морозовим (Т. Малкович) – хол 2 корпусу

    19.00 – 20.00  вечеря

    20.00 – 21.00  політична гра: дебати кандидатів (М. Маркова) – велика зала

    21.00 – 22.30  круглий стіл “Неформальне спілкування і літературний процес” (Б. Горобчук) – хол 1 корпусу

    22.30 – 23.45  ватра, поетичний вечір лауреатів “Смолоскипа”

    7 травня (четвер)

    09.00 – 10.00  сніданок

    10.00 – 12.00  круглий стіл “Молодіжні субкультури України: нечутні ляпаси суспільству” (В. Мороз) – в. зала

    12.00 – 13.30  круглий стіл  “Поет і PR: хто кого?” (Л. Радченко) – в. зала

    13.30 – 14.30  обід

    14.30 – 15.30  вільний час, футбольний матч “Митці проти політологів”

    15.30 – 17.00  круглий стіл “Літературна графоманія: хвороба чи прийом?” (О. Погинайко) – хол 1 корпусу

                      водночас: круглий стіл “Взаємодія великого капіталу та держави” (А. Фурсова) – хол 2 корпусу

    17.00 – 19.00  круглий стіл “Поезія і відео. Засоби та способи взаємодії” (Л. Якимчук) – велика зала

    19.00 – 20.00  вечеря

    20.00 – 21.30  голосування: підсумки політичної гри, демонстрація фотороманів

    21.30 – 23.45  заключний вечір, дискотека 

    8 травня (п’ятниця)

    09.00 – 10.00  сніданок

    11.00 – 12.00  переїзд у Київ до будинку “Смолоскипа”

    12.00 – 13.00  зустріч з білоруськими художниками

    13.00 – 14.00  закриття семінару, повернення коштів подорожі, книги у подарунок

    16.00 – 17.00  презентація проекту “Живі голоси” (Андрій Іздрик, Юрій Кучерявий)

    17.00 – 19.00  поетичний вечір Олега Лишеги


     

    Адреса видавництва “Смолоскип”: м. Київ, вул. Межигірська, 21; тел.: 8 (044) 425 23 93

    Доїзд: метро “Контрактова площа”, вихід на вул. Нижній Вал 

    Адреса бази “Енергія”: м. Ворзель, вул. Артема, 24

    Доїзд: маршруткою або електричкою до з/д станції м. Ворзель. Кожного дня о 9.30 (час прибуття електрички Київ – Коростень) біля приміщення станції чекатиме людина, котра забезпечить охочим пішохідну прогулянку до бази “Енергія”. 

    Контактні телефони організаторів:

    Руслан Голубіцький – співголова оргкомітету  8 096 745 2875

    Сашко Ушкалов – співголова оргкомітету  8 097 961 8227

    Ростислав Семків – відп. директор МБФ “Смолоскип” 8 050 543 9734

    Лариса Радченко – медична підтримка   8 067 252 4138

  • Нещодавно „Смолоскип” здійснив серію презентацій книги Олекси Тихого „Мова.Народ”. Не дивно, що місцем для їх проведення стала Донеччина, мала батьківщина дисидента. Кількаденні мандри цим шахтарським краєм зайвий раз переконують, що бути тут українцем значно складніше ніж на львівських вуличках чи серед київських пагорбів. Відповідно, інтерес до заслуг Василя Стуса та Олекси Тихого існує в оранжерейній атмосфері кафедр української мови, осередків „Просвіти” та подібного штибу груп небайдужих. Решта здивовано підніме брову: „А кто такой этот ваш Тихий и почему его именем мы должны называть улицы?”. Питання, звісно, на засипку, от вони всі й присипані під товстим шаром тереконівської породи…    

    Донецьк з’являється переді мною як метафора: висотки на березі Кальміуса і малесенька цибулина церквички на тлі масивних тереконів. У цьому степовому просторі все по-спартанськи просто та лаконічно. Важко повірити, що окрім робітничої юзівської естетики, цей край хоча б мінімально підключений до колиски європейської цивілізації – грецької культури, хай і через переселених сюди у 18 столітті кримських греків. Нині про це нагадують кілька ліцеїв, де вивчається прадавня мова еллінів і досить значні маріупольські грецькі громади. Втім, основу донецької ідентичності складають не українці, не греки й не німці, а як ми почули від одного аборигена „люди со всего Союза”. Прагнення інтернаціонального тут надзвичайно потужне  і воно зводиться до єдиного „общепонятного” визначення – „мы русские”. Відповідно, нацменшинам, серед яких безумовно опиняється і українська доводиться існувати у надзвичайно активному стані, стані постійної хімічної реації з оточенням.

    Але якщо абстрагуватись, а це таки в умовах Донецька, зробити просто необхідно, то поїздка до краю тереконів була досить пізнавальною. Все почалося із ранкової макдональдської кави: серед столиків на одній із стін Станіслав Федорчук, показав нам мозаїку „Жінка-Птаха” (Алла Горська, Віктор Зарецький, Григорій Синиця). Це одна із тих монументальних робіт, що з’явилися в Донеччині у 80-тих роках минулого століття трудами Галини Зубченко, Генадія Марченка, Бориса Плаксія та вже згаданих художників. Таким чином, панно стало своєрідним вступом до теми „незгодних”, правозахисників та дисидентів і, власне, Олекси Тихого.

    Для більшості відвідувачів прес-конференцій та презентацій актуальним було питання, що стосувалося не так книги, як особистості автора: „Хто ж такий Олекса Тихий?”. Тож, прикметно, що в Дружківці, рідному містечку Тихого, цю прикру традицію продовжують і усілякі ура-патріотичні показові фрази втрачали будь-який блиск на тлі загального нерозуміння. Мовляв, що зробив для Дружківки цей педагог? Звісно, нічого: двічі отримував максимальний термін покарання за „антирадянські” погляди, власне, сидів за мову, без якої не мислив свого народу; дбав про людські та громадянські права і створив Українську Гельсинську Групу, написав не одну статтю та книгу, прагнув не лише отримувати рекомендації Міністерства освіти, але й давати їх. Очевидно пан Тухачевський, ім’ям якого названа вулиця, на якій жив Олекса Тихий, зробив набагато більше…

    Дружківка та Донецьк не були межею нашої подорожі. Приємно своєю увагою здивував Маріуполь. Якось по-особливому реагувала тутешня громада на презентацію Іваном Коломійцем видань „Смолоскипа”, розповідь Ярослава Гадзінського про літературний конкурс від видавництва, інформацію про Українську книгарню Миколи Леоновича. Хтось казав, що бував на ірпінських семінарах, хтось додавав щось про Олексу Тихого, хтось просто тішився спілкуванню. Подібне було хіба що в аудиторії філфаку ДоНу, коли після презентації Гадзінського просили читати вірші з його „Мареwwwа”, цитували Жадана, згадували про Тихого учасники знаменитого перепоховання у 1989 році на Байковому цвинтарі Стуса, Тихого, Литвина та Марченка.

    Тож, коли подивитися на ситуацію під певним кутом, то пазл складеться: свідомі українці тут беруть не кількістю, а якістю, якоюсь внутрішньою крицевістю та ініціативою. Так і пригадується фраза Олега Солов’я про те, що говорити в Донецьку українською скрізь і всюди – це правдивий подвиг.

    Донецька одісея показала, що імпульс завжди є першопочатком реакції: хтось сприймав розмову про дисидента як „галочку” і, відповідно, міг залучати до слухачів „адмінресурс”, глаголити пафосні речі, а дехто і не збирався купувати „Мову. Народ”, проте придбав, хоча б із банального інтересу. Безумовно, були й такі, що прийшли зі скепсисом, з ним же і покинули залу. Але головне, що у всіх залишиться чітке усвідомлення проговореного, чинного питання Тихого.  

  • 3 – 9 травня, 2009 р. (попередня дата)

    Загальна інформація

    Семінари творчої молоді проводяться щороку за підтримки Міжнародного благодійного фонду “Смолоскип”. Основою концепції Семінару є принцип “молоді для молодих”: оргкомітет складається з колишніх учасників, які пропонують певні теми для обговорення та займаються організацією круглих столів, дискусій, презентацій та ін. Протягом історії Семінару (яка бере свій початок у 1994 році) у його роботі взяли участь відомі сьогодні українські політики, правозахисники та письменники: Михайло Горинь, Анатолій Дністровий, Олесь Доній, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрко Іздрик, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Світлана Пиркало, Євген Сверстюк, Валерій Шевчук та багато інших. Двоє з колишніх активістів Семінару – Олесь Доній та Віталій Чепинога –стали народними депутатами. Смолоскипівський Семінар був та залишається майданчиком для обміну думками, ідеями, досвідом між поколіннями українських інтелектуалів, місцем знайомств представників різних регіонів України та творчої самореалізації молоді.

    Програма Семінару-2009.

    Цьогоріч Семінар має міждисциплінарний характер. Заплановано такі секції: політологія, соціологія, журналістика, культурологія, література (повний перелік тем круглих столів та їх опис у додатку).

    Умови участі.

    Взяти участь у Семінарі можуть особи, яким на момент проведення Семінару виповнилось 18 років та які беруть активну участь в політичному й мистецькому житті свого регіону, є молодіжними лідерами, яскравими творчими особистостями. Перепусткою на Семінар є короткі тези (1-2 сторінки) виступу на одному із запропонованих круглих столів. Тези слід надсилати на електронну адресу “Смолоскипу” ( Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ” style=”font-family: Arial, Helvetica, sans-serif; text-decoration: underline; color: rgb(153, 0, 0);”> mbf@smoloskyp.org.ua ), а також дублювати на скриньку відповідального директора МБФ “Смолоскип” Ростислава Семківа ( Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ” style=”font-family: Arial, Helvetica, sans-serif; text-decoration: underline; color: rgb(153, 0, 0);”> rosemkiv@gmail.com ), до 1 лютого 2009 року. Після розгляду заявок та конкурсного відбору оргкомітет Семінару розішле запрошення на електронні адреси майбутніх учасників. Кількість учасників обмежена: близько 50 осіб. 

    Практична та фінансова інформація.

    Семінар відбудеться (орієнтовно) від 3 по 9 травня 2009 року. Міжнародний Благодійний Фонд “Смолоскип” забезпечує безкоштовне проживання учасників у санаторії під Києвом (в околиці містечка Ірпінь) та триразове харчування, а також відшкодовує кошти подорожі (плацкарт) в межах України. Передбачена виплата невеликих гонорарів за виступи та проведення круглих столів, а також книги видавництва “Смолоскип” у подарунок.

    Відповідальні особи.

    Співголови Оргкомітету: Олександр Ушкалов, Руслан Голубицький; відповідальний директор МБФ “Смолоскип” Ростислав Семків. Довідки та додаткова інформація за телефонами: 8-044-425-2393, 8-050-543-9734, а також названими електронними адресами.

    Чекаємо на Семінарі!

    Оргкомітет

     

     

    Додаток:

    Загальні круглі столи

    1.     “Чи потрібна літературі політика? Український та зарубіжний досвід” (Олег Коцарев)
    У сьогоднішній українській літературі, принаймні, в найбільш „некомерційній”, активній та доступній її частині, можна побачити відмову від активної політичної заангажованості, політичної тематики й навіть від політичних метафор. З деякими нюансами те саме можна сказати й про інші східнослов’янські літератури. Разом з тим, наприклад, у деяких літературах країн Євросоюзу політичний і соціальний дискурс набагато активніший, питання соціальної та політичної відповідальності письменників обговорюється детально і всерйоз. Який підхід розумінший? Чи мусить поет, прозаїк або драматург реагувати на важливі соціально-політичні події та процеси? Чи відповідає він за них? Що гірше – сліпе естетство чи кретинічне політиканство?

    2.     “Молодіжні субкультури України: нечутні ляпаси суспільству” (Віталій Мороз)

    3.     “Міжкультурні особливості політики і бізнесу: поняття українського менталітету” (Міхал Фурманек, Польща)

    4.     “Ефективна взаємодія міліції та суспільства як гарантія правопорядку в Україні” (Іван Шмітько)
    Обов’язок держави в громадянському суспільстві в спрощеному вигляді зводиться до захисту його основних засад (принципів) життєдіяльності механізмами права. Міліція в процесі контролю за дотриманням найважливіших суспільних законів відіграє відіграє чи не найважливішу роль, тому ефективність суспільства напряму залежить від ефективної роботи міліції. В сучасній Україні наявна конфронтація суспільства та міліції як складового її елемента. Низька поінформованність з обох боків призводить до  відсутності взаємодопомоги (зараз ця співпраця будується не на прагненнях, а на обов’язках), і, як наслідок, – від непорозуміння страждають обидві сторони. Тому від пошуку стратегічних взаємовигідних позицій призведе до якісного стрибку цінності правопорядку від чого виграє Україна. Отже, на круглому столі планується обговорення механізмів подолання бар’єрів між міліцією та суспільством взагалі.

     

    Фахові круглі столи 

    Політологія та соціологія

    1.     “Сучасна українська дипломатія: перемоги і поразки” (Олександр Гладких)

    2.     “Регіоналізм і регіональна політика в Україні” (Марина Денисенко, Іван Коломієць)

    3.     “Перспективи лівих ідей в Україні” (Іван Коломієць)

    4.     “Особливості творення політичних стереотипів на теренах України” (Марина Маркова)

    5.     “Жінки, чоловіки та армія в контексті ґендерної рівності” (Тамара Марценюк)
    На семінарі обговорюватимуться питання забезпечення ґендерної рівності на прикладі інституції армії в Україні. Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» обов’язкова строкова військова служба для чоловіків не вважаються дискримінацією за ознакою статі. Чи справедливим є таке рішення? Чи варто позбавляти чоловіків (і жінок в тому числі) вибору щодо служби в армії? З іншого боку, йтиметься про процеси фемінізації Збройних сил України, які спостерігаються в Україні протягом останніх років. Чи повинна українська жінка мати вибір і можливість пройти фахову військову підготовку, не остерігаючись при цьому осуду суспільства? Цікаво також буде обговорити питання ставлення українського суспільства до чоловічої ролі захисника вітчизни і до жінки в погонах, «жінки-амазонки». Окрім того, звертатиметься увага на досвід міжнародної спільноти, яка піднімає питання ролі жінок у вирішенні конфліктних ситуацій.
    До дискусії передбачається запросити гостю-експерта Наталію Дубчак, майора Департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України.

    6.     “Деконсолідація українського суспільства в умовах кризи” (Микола Мельник)

    7.     “Неополіт української політики” (Олег Савченко)

    8.     “Взаємодія великого капіталу та держави” (Анна Фурсова)

    9.     “Україна як точка перетину політичних векторів” (Ірина Цапліна)

     

    Журналістика

    1.     “Формування іміджу України в іноземних ЗМІ. Україна як бренд” (Катерина Кононюк)

    2.     “Політичні технології в ЗМІ” (Олександра Зборовська, Марія Корнієнко)

    3.     ” Зовнішня політика України та її інформаційне забезпечення ” (Роман Сирінський, Олена Сирінська)
    Питання інформаційної підтримки зовнішньополітичної діяльності
    постають перед різними країнами світу. Якою є сучасна українська
    дипломатія, які інформаційні можливості у неї є і чи достатньо вона їх
    використовує? Хто повинен відслідковувати публікації про Україну в
    іноземній пресі і нейтралізувати наслідки замовної джинси у західних
    ЗМІ? Чи може громадськість вплинути на процеси оптимізації іміджу
    України і якими методами? Ці та інші питання пов’язані з станом
    української дипломатії та іміджем України будуть розглянуті під час
    круглого столу “Зовнішня політика України та її інформаційне
    забезпечення”

     

    Культурологія

    1.     “Феміністична критика сучасного українського мистецтва” (Тамара Злобіна)
    В одному з інтерв’ю Юрій Винничук сказав щось на кшталт “У Києві є феміністична мафія, яка критикує мої книжки”. Твори цього поважного добродія, поза сумнівом, слід критикувати, особливо з феміністичної позиції. Однак про існування мафії критикес-феміністок в Україні говорити поки-що рано. Здавалось би, українська література гендерно нейтральна – маємо цілу плеяду відомих письменниць. Та й серйозних критиків та дослідниць чимало (згадаймо лишень імена Соломії Павличко та Віри Агеєвої). Однак що і як пишуть українські авторки? Якою є їхня жінка? Яка лірична героїня молодих українських поетів і чи лунають феміністичні нотки в книжкових рецензіях українських видань?
    Не хотілось би обмежувати цей круглий стіл лишень літературною тематикою, та зводити масштабну теоретичну проблему до розгляду жіночих типажів у сучасній літературі чи “фемінного” і “маскулінного” письма. Адже феміністська критика мистецтва стосується у першу чергу умов, у яких відбувається становлення, розвиток, самореалізація творчої особистості. Відповідаючи на запитання “Чому не було великих художниць?” мистецтвознавець Лінда Нохлін звертає увагу на елементарне – відсутність професійної художньої освіти для жінок, права брати участь в публічному житті (отже, виставляти свої роботи), зрештою, можливості пересуватись без супроводу (які тоді можуть бути замальовки з натури?). Сьогодні “усе це вже є”, однак американська група художниць-активісток “Горіла Гьорлз” цілком справедливо зауважує: “лишень 3% художників у фондах музею “Метрополітан” жінки. Зате жінки складають 83% оголеної натури. То що, нам слід роздягнутись, аби потрапити у музеї?”. В українському контексті цю тезу буквально ілюструє творчість Маші Шубіної – дівчина малює стильні автопортрети (у тому числі оголеною) та має успіх. В той же час Грицю Ерде, яка також малює жінок оголених, однак не-гламурних та відверто реалістичних, ледь не тягнуть в суд за “образу честі і гідності української жінки”.
    Отже, чи є і чи потрібна українському мистецтву якісна критика з феміністичних позицій?

    2.     “Великий український бізнес і сучасна молода культура” (Віталій Селик)

    3.     “Кітч та гламур: аналіз цукру сучасного українського культурного простору” (Олег Шинкаренко)
    Ті, хто кажуть нібито кіч та гламур – народне мистецтво, бо вони подобаються народу, видають бажане за дійсне. І насправді: хіба Поплавський – народний співак? Хіба інтер’єр модного диско-клубу має щось спільне із внутрішнім оздобленням сільської хати? Можна заперечити, що зараз вже народ не той, він тепер замість Гриця на вечорницях диких танців хоче. Але варто лише придивитись, аби побачити: все це імітація. Навіть лубок, який так намагається, хай і несвідомо, наслідувати кічовий митець, був більш правдоподібним.У світі кічу немає гірких та незручних думок, його гумор простий та доступний для всіх. Гламурні дівчата не хворіють і не старяться, в них немає дітей у засцяних пелюшках та хворих батьків. Гламурні хлопці не виносять сміття та не ходять на рибалку. Хто ж і навіщо вигадує цей примарний світ, один з безлічі світів сучасної калейдоскопічної реальності, такий фальшивий і такий водночас привабливий? Чому ми любимо Козловського, мріємо про Армані та Праду і вважаємо Толкієна, Гарі Поттера та Кім Кі Дука скарбницями надзвичайної мудрості? Чому їх прихильник не бачать, що все це – лише стара казочка про Білого Бичка? На круглий стіл приймаються доповіді, присвячені прикладам і аналізу кічу та гламуру у сучасній культурі.

    4.     “Поезія і відео. Засоби та способи взаємодії” (Любов Якимчук)

     

    Література

    1.     “Неформальне спілкування і літературний процес” (Богдан Горобчук)

    2.     “Мовне наповнення тексту: використання англіцизмів та русизмів у сучасній поезії” (Катерина Каруник)

    3.     “Літературний канон”: буржуазна репресивна практика чи конструктивна структуризація літпроцесу?” (Олег Коцарев)
    Серед літераторів та літературознавців вічно тривають дискусії про те, що в літературі є «класикою», «домінантою доби», а що неістотним маргінесом, який «не залишить сліду в віках». Наскільки виправдана така побудова ієрархій? Яка її мета: задоволення марнославних персональних амбіцій митців і дослідників, псевдонаукове паразитування на парадигмах і періодизаціях чи щире бажання виділити найбільш цікаві й досконалі твори, виявити «дух доби»?

    4.     “Авторство та інтерпретація задуму автора читачем” (Олександр Кривець)

    5.     “Проблеми сучасного українського літературного перекладу” (Тарас Малкович)
    Висвітлюються найболючіші проблеми українського літературного перекладу. Цей круглий стіл являє собою кілька доповідей молодих перекладачів і запрошених перекладачів-професіоналів, активне обговорення почутого, не почутого і недочутого з публікою. Орієнтовні теми доповідей:
    ― Проблема наукової стилістики і термінології в українському літературному перекладі (перекладачі-науковці, які знають український правопис vs молоді філологи, які чудово володіють всіма шарами лексики української мови – мова чийого перекладу „живіша”?)
    ― Проблеми українського автоперекладу
    ― Український переклад діалектизмів, жаргонізмів, сленгу і подібного
    ― Переклад дитячої прози українською. Проблема адекватного перекладу стилістичних фігур в дитячій прозі.

    6.     “Графоманія як проблема літератури: хвороба чи структурний прийом” (Ольга Погинайко)
    Сучасні словники подають визначення графоманії як психічної хвороби, проблеми не так літературного як медичного змісту. Поряд з тим існує погляд, котрий розглядає графоманію радше як структурний прийом. То чим саме є графоманія? Чи існують більш-менш чіткі критерії, естетичні чи будь-які інші, за якими можна було б назвати твір графоманським або ні? Метафорика, наклад чи установка автора є  визначальною? Чи може бути графоманським бестселер? І чи впливає можливість видати книжку за власний кошт будь-яким накладом на поширення графоманії та її взаємодію з “неграфоманькими текстами”?

    7.     «БОГ», «РЕЛІГІЯ», «ЦЕРКВА» в контексті сьогочасної української та світової літератури: атавізм, шлях порятунку чи…” (Ольга Пуніна)
    Перебіг розв’язання заявленої теми передбачає авторських пошуків у межах української та світової літератури 90-х – початку 2000-х років і не виключає додаткового застосування яскравих витоків, паралелей з літератур попередніх епох, десятиліть. Передовсім ходить про розуміння понять «БОГ», «РЕЛІГІЯ», «ЦЕРКВА» на рівні концептологічному, себто не йдеться про окремі релігійно-церковні розгалуження, переваги, ключовим стає наявність подібних концептів (назвемо їх образно-структурними основами) на тому чи іншому рівнях художнього (поетичного, прозового, драматургічного) твору ЯК – необхідність? підкорення? вимога? прикраса? атавізм? шлях порятунку?.. ЩО? Перед автором відкриваються широкі овиди (в сенсі літератур), ряд значущих імен (в сенсі добротних прозаїків та поетів). Розгляд подібної тематики у сферах живопису, музики, театру, кіно тощо розглядається на рівних. Не кортить бетонувати якоюсь одною базою, що бачиться модераторові, проте слід наголосити на кількох іпостасях, тексти яких часто  піддаються прочитанню у такому світлі – Є. Пашковський, О. Ульяненко, В. Герасим’юк, Т. Федюк, І. Андрусяк, О. Соловей, М. Уельбек, А. Нотомб… Проте в сьому разі не годиться забувати про попередників.

    8.     “Поет і PR: хто кого?” (Лариса Радченко)
    Що робити: тихенько писати «в стіл» чи створити з самого себе бренд? Кожен вирішує це питання сам для себе. Але залишимо в спокої тих сором’язливих створінь, які бояться навіть читати власні вірші вголос. Цей круглий стіл для тих, кого цікавлять PR-технології та створення зі звичайної людини відомої марки.
    Як сумістити в одній людині ніжне серце поета та логічний розум менеджера? Що робити, якщо хочеш прогресувати у якості відомого сучасного автора? Це і набагато більше – на цьому круглому столі.
    Круглий стіл планується у формі короткої дискусії з подальшим психологічним тренінгом.

    9.     “Проблема свободи та вільної людини в сучасній українській та світовій літературі” (Ганна Федорова)

    10. “Верлібр чи проза? Де проходить грань між ними у творчості молодих авторів” (Денис Шашенюк)

    11. “За чи проти: популяризація «літературного побуту» в Україні: сьогоднішнє, перспективи” (Ольга Пуніна)
    Відштовхуючись од визначення «літературного побуту» культовим представником формалізму від 20-х рр. ХХ ст. Б. Ейхенбаума як інституціонального фону, на тлі якого існує література, виникає потреба якісної розмови про «присутність» такого на сьогоднішньому путівникові української літератури та мистецтва загалом. Літературно-мистецькі об’єднання, угрупування, ряд літературно-музичних фестивалів, поетичних читань, богемних збіговиськ, періодичних видань початку 2000-х і далі – наскільки потрібна популяризація і запуск «у народ» такої мозаїки творчого самовияву?

    12. “Текст: автобіографія чи вигадка?” (Лариса Радченко)
    Що цікавіше читачеві: надрукований у формі книжки власний щоденник автора, чи вигаданий ним текст з ретельно продуманою фабулою? Останнім часом ми все частіше стикаємось з першим. Чи не знецінюється при цьому робота письменника як творця тексту? Або життя все одно залишається найкращим автором, часом підкидаючи неймовірні сюжети?
    Запрошуються доповідачі, що бажають розповісти про аналіз сучасних автобіографічних та вигаданих текстів.

    Фінальна конфігурація Семінару залежить від вашого бажання обговорювати ті чи інші, запропоновані учасниками Оргкомітету теми. Чекаємо на тези виступів і бажаємо всім потенційним гостям смолоскипівського Семінару успіхів.

  • XІV Семінар української творчої молоді традиційно відбудеться в м.Ірпінь, у Будинку творчості Спілки письменників України. Політологічна частина триватиме протягом 18 – 22 червня, мистецька – 22 – 26 червня. Детальна програма семінару: http://smoloskyp.org.ua/content/view/407/198/

  • 1 листопада у Севастополі видавництво “Смолоскип” провело презентацію книги спогадів відомого правозахисника генерала Петра Григоренка. (більше…)

  • У сучасного білоруського поета Андрія Хадановича є вірш „Орфей, Еврідіка і Герпес”. Цікавість цього тексту в тому, що насправді вихід у трансцендентне можна побачити скрізь: тунель підземки стає входом до царства мертвих Аїду, а Орфей просто собі чекає чергового потяга. Але говорити про це серйозно, зі щирою вірою та пієтетом, нинішньому поету чомусь не личить: надто одновимірно.  На допомогу приходить іронія із посмішечкою і Герпесом на губі. Іронічне двосвіття відкривається… (більше…)