Всі публікації автора: Смолоскип

25-28 квітня видавництва “Смолоскип” і “Простір” чекають вас на “Книжковій Країні” в Києві.

На нашому стенді (№42, павільйон 1) ви зможете придбати повне зібрання творів Миколи Хвильового та Лесі Українки, довгоочікуваний другий том Ганни Барвінок та інші наші видання.

“Книжкова країна” буде відбуватися на ВДНГ за адресою пр-т. Академіка Глушкова, 1. У програмі книжковий ярмарок, фестиваль, дитячий та освітній простори, зустрічі з письменниками тощо.

Вхід вільний.

До зустрічі на “Книжковій країні”!

Таємничий світ самоусвідомлення, поруч із намаганням знайти відповіді на актуальні виклики сьогодення. Потік свідомості, котрий тягне за собою постійну ніцшеанську переоцінку цінностей. Клубок думок зненацька перетворюється на нитку Аріадни. Очуднення моментів повсякдення крізь призму власного досвіду. Мовні ігри за допомогою самоаналізу. Коло Уробороса з відсутніми початком та кінцем. Особисте знайомство з тарганами несвідомого.

Замовлення на нашому сайті: https://smoloskyp.com.ua/product/targany/

Ксенія Мейта (1993) — письменниця, філософиня, філологиня. Випускниця бакалаврської програми з філології (2016) та магістерської програми з філософії (2018) Національного університету «Києво-Могилянська академія». Отримала ступінь PhD з філософії (тема дисертаційного дослідження — «Проблема Іншого в філософії Ричарда Рорті»). Лауреатка літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» у номінації «Проза» (2019). Членкиня оргкомітету щорічної філософської конференції «Філософія. Нове покоління». Дописувачка онлайн-журналу «Нігіліст».

***

КРИТИК ТА ЙОГО ТІНЬ
Завжди на другому плані. Тотальне невизнання соціуму, здатного розуміти лише безпосередню реалізацію, продиктовану натхненням. А що робити тим, у кого певні форми втілюються не напряму, а стрибкоподібно? Іще не науково, уже не художньо. Моменти, коли блоги стають прогресивнішими за папір та файл у «.doc». Забування про те, що в інтерпретації відбувається все найцікавіше, що не дає дзеркалу Лакана перетворитися на звичайне відображення Нарциса. Барт мав рацію:— критику не прикриєш ідеологічними штампами навіть тоді, коли «таке бачення» художника обурює усіх інших людей. Справжній художник не думає про обрáзи. Відсутність образ та розуміння здатності до самовираження конструктивним шляхом наявні в його світогляді інтуїтивно. На Еросі й Танатосі піарилися лише ті, у кого за піаром не стояло нічого. А втім, творчість нагадує автоматичне письмо, що проявляється саме в порядку з хаосу, що його індивід хоче донести світу. Складання фігур, із яких складно отримати слово «Вічність» без знижки на деррідіанську деконструкцію. Написання рядків, котрі вміщують більше, ніж одну людину, її страхи та фобії. Бажання передати світові чесне та нехай навіть невпорядковане, зате, безперечно, важливе знання. Критиків ненавидять. На них зляться. Їх зневажають, і художники, які «так бачать» — передовсім, незважаючи на своє бажання пройтися лабіринтом Мінотавра. Адже трагічною є ситуація кидання виклику чужим думкам. Той, хто
наважується на це, стає своєрідним Сізіфом, який вважає себе найщасливішим, навіть коли, створюючи умовний канон, що амбітно претендує на істину в останній інстанції, утім, усвідомлює, що його максимум
насправді — запропонувати нову назву для едипового комплексу, відштовхуючись від «Улісса».

Фортінбрас не виконує жодної сюжетотворчої ролі, крім свідчення про події. Хоч і це означає стати самоцінним, якщо слідувати логіці Бадью. Але звідки ми знаємо, що критик веде нас по стежках події, а не створює її симулякр? Що він не цинічно обманює нас, експлуатуючи чужу фантазію через невміння реалізувати власну в доступних для всіх верств населення формах? Невдячна це справа — переказуючи власні враження від твору, претендувати на те, щоб вважатися більшим експертом за того, хто відчитав лише сюжетну лінію. Внутрішні суперечки з автором, читачами та з самою собою, коли не знаєш, чи має ідіома, яку вжив письменник, бодай якесь значення. Хіба якщо не практикуєш close reading, звичайно, — це крутіше за дзен із мотоциклами. Діалогізм, якому б позаздрили Сократ та _____. Про Левінаса взагалі не йдеться — сам як інший у чистому вигляді! Навіть сам як інший сам. The challenge is taken. Тесей готовий до блукання дорогою довжиною в нескінченність!

Світ каменів-самоцвітів Світлани Богдан — це тексти про пошук сталості в загрозливому, мінливому, ненадійному просторі, де людина є глиною під пальцями Бога. А також — про непроникність, непорушність, невразливість. Ці роздуми живі та неортодоксальні, й у процесі розгортання внутрішнього сюжету збірки витворюють автентичну, дуже особистісну модель спілкування людини з Богом. Це вірші про властивості; про культурний контекст; про опір матеріалу — складну, виснажливу, ювелірну роботу зі словом. А ще — про всеосяжність любові; про викінченість, що постає внаслідок доброї роботи: з каменем, із текстом, із собою.

Замовлення на нашому сайті: https://smoloskyp.com.ua/product/kameni/

Світлана Богдан — письменниця, літературознавець, кандидат філологічних наук. Народилася 1985 року в Києві, де й живе. Здобула фах філолога у Національному університеті «Києво-Могилянська академія». Авторка поетичних збірок «Коли ще автомобілі були людьми» (2006) і «Той, Хто бачить мене» (2015), низки оповідань для журналу «Однокласник», книжок для дітей «Викрадений перстень» (2020) і «Мандри давні та нещодавні» (2020),  наукової монографії «Вінграновський: поетика міфу» (2021).  Лауреатка “Смолоскипа” (2006). Учасниця поетично-музичної формації «Се-Бо Світ» (разом із чоловіком Сергієм Богданом).

***

ВІЙНА. КОРАЛ
Війно-війно, ти кривавий океан.
Стань із кривавого океану кривавим морем.
Стань із кривавого моря кривавим озером.
Стань із кривавого озера кривавим ставком.
Стань із кривавого ставка кривавою криницею.
Стань із кривавої криниці кривавим джерельцем.
Стань із кривавого джерельця кривавою калюжею.
Стань із кривавої калюжі кривавою плямою.
Стань із кривавої плями кривавою краплею.
Стань із кривавої краплі
Малесеньким
Червоним
Круглим
Коралом.
Нехай той корал на сонці
Вицвіте,
Вибілиться,
Зблідне,
Висохне,
Розсиплеться на дрібні піщинки.
Нехай кожна піщинка
Згорнеться,
Зсушиться,
Здиміє,
Зникне,
Піде в землю,
І не буде її.
Нехай буде тільки пам’ять —
Як червона намистина
В коралях
На шиї українки.
29.03.2022

***

МАЛАХІТ. ДНІ ВІЙНИ
На гори малахітові сріблясті йдуть дороги
Через міста бруковані та через шумні площі.
Із мандрів срібло пороху приносять твої ноги:
Коли ти вже здорожений, тоді ти ще дорожчий.

Твій ангел- охоронець уже в броніку і касці:
Літає значно нижче і тому до тебе ближчий.
Пробите серце втратами — працює на запасці:
Коли ти уже зболений, тоді ти іще більший.

Що забрано у тебе — стало золотом у грудях:
Проходиш з ним спокійно дні — неначе поле мінне.
Тебе ударні хвилі обточили звідусюди:
Коли ти відшліфований, тоді ти вже безцінний.

Частіше в небо дивишся, щоб вчасно упізнати:
Це чорна зграя круків — чи це чорна зграя дронів.
Тоді ти з Богом сам на сам: Він хмар стерильну вату
Без слів кладе на землю твою, вимочену в крові.

На горах малахітових — криштальна тиша пустки,
В містах гуркочуть обстріли, сирен надсадні крики.
Коли запустять сто ракет — сто молитов запустиш:
Коли ти нижчий від трави, тоді ти вже великий.
18.02.2023

У цій книжці ви маєте нагоду прочитати вірші Артема Антонюка, на­писані на фронті російсько-української війни у 2022 році. Суто воєнні мотиви і теми, патріотична спрямованість тут поєднуються з чорним гумором, іронією, нестандартним і гострим поглядом на світ та неочі­куваною побудовою образів і метафор. Артем Антонюк — також автор книжки «Торба», що побачила світ 2007 року, лауреат літературного конкурсу видавництва «Смолоскип».

Замовлення – на нашому сайті: https://smoloskyp.com.ua/

Ця книжка — не лише документ епохи. Не тільки літературне свідчення подій і духу нинішньої російсько-української війни. І не лише власноруч втілена («Exegi monumentum», — писав давній поет, якому, до речі, також довелося взяти участь у бойових діях свого часу, хоча в значно менш почесних обставинах) модель світо- і фронтосприйняття захисника України. Це ще й одна з перемог людяності, творчості, мислення, чуття над жахіттям війни, одна з перемог над агресорами, котрі сподівались своїми ударами швидко знищити, зокрема, будь-який самодостатній культурний вимір нашого життя.

Артем Антонюк — людина, яка це зробила. Ми з Артемом знайомі ще з двотисячних років. Він тоді став лауреатом літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Було цікаво запізнатися з оригінальним поетом із яскравого сумського поетичного середовища (у ті часи, порівняно з сьогодні, комунікація була влаштована так, що регіональний аспект важив значно більше). У нього вийшла колоритна книжка «Торба», потім він регулярно створював артбуки, і то не лише свої, а й інших авторів та авторок.

У 2022 році Артем пішов на війну, був поранений на Сході. У його фронтових віршах — самобутнє очуднення і переосмислення воєнних реалій, відчуття людини, котра перебуває в шаленій круговерті. Тут немає пропаганди і патетики, тут — особливий поетичний чорний гумор, емоції на швах сполучень різних світів, концентровані біль, радість, втома, неочікувані повороти образів, метафор, сюжетів («Школяр цукерки роздає солдатам / Що б ми робили без війни / Яка родину з нас зробила знатну» — вже заради цієї однієї цитати варто розгорнути книжку!).

Збірка «Подвійний БК» знову доводить, що нестандартна, грайлива, з нахилом до експерименту поезія пасує навіть таким обставинам, точніше, будь-яким обставинам. А отже, «прокляте питання» про можливість/доречність віршів під час чи після днів трагедій, неточно приписуване Теодору Адорно, можемо сміливо відкинути.

Олег Коцарев

***
яблуко червоне мов земля сьогодні
серце жалять оси тисячі причин
не дивуйся мила що на все ми згодні
братик-вовчик тихше більше не гирчи
в божевілля нашого надглибокі корені
гіркота буденна з тисячі гірчиць
наша україна яблуко червоне
лине голосіння тисячі вовчиць

***
якщо маєш гранату
подавай вже запал
тут у кожної хатки
лиш звіриний оскал
ми не станем жаліти
ні себе ні тебе
тепло сьодні як влітку
фронт іде як флешбек

***
між нами завжди бог
іде у групі поміж третім і четвертим
ми ніштяки з ним ділимо на двох
він нас не раз урятував од смерті
у спальнику він крутиться вві сні
говорить він після контузій вголос
він в повній амуніції як ми
як вибухає поруч падає додолу

Закінчується грудень – і до вашої уваги чудова сімка наших продажів. Топ 7 книжок Смолоскипа 2023 року:

1. Марічка Савчин “Тисяча доріг”

2. Дмитро Скочко “До слова”

3. “Бунтарки: нові жінки і модерна нація”

4. Рон Кеппс. “Як писати про війну”

5. Олена Теліга. Вибрані твори

6. Євген Маланюк. Вибрані твори

7. Микола Хвильовий. Повне зібрання творів у 5 томах

Дякуємо вам, любі читачі, за гідний вибір.

Приємного читання!

Історії Марійки та дідуся Юри – це сучасні дитячі притчі.

В основі сюжетної лінії – знайомство Марійки з небесною хмаркою на ім’я Мишко Хмара.

Він пройде свій довгий шлях через усі агрегатні стани води і повернеться на небосхил в образі нової хмаринки. А Марійка зрозуміє, що значить прив’язуватись, любити, розуміти і відпускати.

Поряд із основною сюжетною лінією онучка з дідусем досліджують світ, розмовляють про природу, почуття і прагнуть знайти відповіді на одвічне запитання «а як же правильно?».

Передзамовлення – на нашому сайті: https://smoloskyp.com.ua/

8, 9 ТА 10 грудня у Міжнародному виставковому центрі
(Павільйон №1 за адресою Броварський проспект, 15)
відбудеться передноворічний книжковий ярамарок 
Kyiv Book Weekend.

Запрошуємо відвідати стенд Видавництва “Смолоскип” (Р208) та долучилися до наших подій в суботу 9 грудня:

✔️  12-00 – 12-55, Міжнародна сцена

Голодомор у контексті спогадів Віктора Кравченка «Я вибрав свободу».

Розмова про зображення Голодомору з перспективи його організації у спогадах Віктора Кравченка «Я вибрав свободу», що свого часу стали міжнародною сенсацією. А також про нові архівні документи та нові перспективи досліджень.

Учасники: доктор історичних наук Дмитро Білий, директорка книгарні “Смолоскипа” Ольга Погинайко.

✔️ 15-00 – 15-55, Верхня сцена
Презентація найповнішого видання творів Миколи Хвильового від видавництва “Смолоскип”.

Нещодавно вийшов друком останній, п’ятий, зібрання одного з безумовних лідерів літературного покоління “Розстріляного Відродження”.

Учасники: директорка книгарні “Смолоскипа” Ольга Погинайко, письменник Олег Коцарев.

Діє знижка на вхідні квитки за промокодом SmoloskypatKBW  якщо купувати їх на сайті  https://www.bookweekend.org.ua/

Оголошуємо передзамовлення нової книжки!

У своїх споминах Антонін Снігур малює правдиву картину свого життя і виживання під час Голодомору 1932−1933 років − геноциду українського народу.

Вони написані винятково щемливо та в особливій щиросердній манері, що нікого не залишить байдужим. Тому читачі цих спогадів разом з головним героєм переживуть усі його емоції і пройдуть через усі випробування, які випали на долю семирічного хлопчика в голодні роки.
Втім, цей текст – не лише про страждання, голодування та смерть. Ці спогади також − про непереборне бажання жити, боротьбу за життя і щастя жити, тобто про все те, що так важливо для української нації зараз, у час важких воєнних випробувань.

Книга розрахована на широкий загал читачів і приурочена до 90-х роковин Голодомору.

Передзамовлення за акційною ціною продовжено до 1 квітня!

Подробиці – на нашому сайті: https://smoloskyp.com.ua/

ст. 65

Після повернення нашої сім’ї в грудні місяці із Закавказзя, тато після кількох днів відпочинку пішов у колгосп на роботу. З роботи він приходив стомленим і змарнілим. Говорив, що заробляє трудодні і вихододні, та ще обіцяють колись дати кілограмів 2–3 якоїсь допомоги. Тому тато, як я вже писав, залишив нас і поїхав у світ шукати щастя. І залишилися серед сніжної і морозної зими ми, малі ще діти, разом із мамою: мені було сім років, а Віталію – три. Мізер грошей, що залишилися в мами, в той час були нічого не варті, вони в селі ціни ніякої не мали. Найвищу цінність мав хліб і інші продовольчі продукти. Під кінець зими стали ми кормитися тим, що хтось дасть. Рідні в селі було багато, але кожна сім’я розраховувала на свої можливості, тому допомагали нам чим могли і, по суті, відриваючи від себе. А ми споживали все, носом ніхто не крутив і їли все підряд із великим апетитом та жадобою. Пам’ятаю, що для нас тоді навіть давня і припорчена квасоля була смачною. Їстивними та смачними були для нас і бруньки з берестків, якими в нас була обсаджена доріжка на город (алея). Усі ми тоді були дуже голодними та худими.
В ті голодні і безнадійні дні сидів я якось у хаті на нашій широкій лаві, журився, думав про їжу і спостерігав. В хаті було холодно й темно. Біля дверей у залу стояла мама. У хаті по долівці, яка тоненько була притрушена вже перетертою соломою, лазив мій братик Віталій і своїми маленькими ручками щось шукав. Якщо знаходив чи то дрібненьку грудочку, чи то колінце із соломинки, брав у ротик і, скуштувавши, випльовував. Так і не знайшовши нічого їстивного, зупинився, а потім, піднявши маленьку голівку і повернувши її до мами, став слізно і благально просити:
– Мамо, хочу буби! Мамо, дай буби! Мамо, дай буби!
Тоді мама взяла його на руки, пригорнула до себе, і ми всі гірко заплакали.
І знову мама ходили до рідні, до близьких і далеких родичів із надією, що хтось дасть. І потрошки, в більшості рідня, відриваючи від себе, допомагала. На сьогодні я їм всім дуже, дуже завдячую: уже давно покійним моїм бабусям Палажці та Явдосі, двоюрідним маминим сестрам Прісці та Явдосі і багатьом іншим! Але то була незначна допомога. Ми голодували. Мама стала опухать, а я, отупілий і безсилий, ходив по садку (у вишняку шукав глей), чухрав із дерев бруньки, куштував та їв їх. Найбільше мені сподобалися і прийшлися до смаку бруньки Берестка29. Тоді вони для мене були найсмачнішими, особливо в період набухання. Але Бересток я ще буду описувати окремо, а тому, не зупиняючись, перейду до розповіді про подальші події того часу.
У квітні 1933 року в селі відкрили колгоспні дитячі ясла. Ще напередодні, перед тим, як вести мене і Віталія в дитячі ясла, мама стала нас старанно готувати. Наші близькі сусіди Сілівашки у той день підготовляли до ясел і свого Колю, мого ровесника і товариша. Ще вдень мама ножницями попідстригала нас. Потім підігріла в печі великий горщик води і викупала в дерев’яних ночвах. Переділа в чисту білизну. Роблячи всі ці процедури, мама весь час розказувала, що нам у садку буде дуже добре, що там даватимуть багато доброї їжі, що даватимуть їсти хліб, що там буде багато всяких цяцьок (іграшок) і так далі. Слухаючи мамині розповіді, я те і робив, що раз за разом ковтав слинку, і хотілось мені, щоб той завтрашній день прийшов до нас прямо сьогодні, прямо цієї ж хвилини. Тієї ночі я декілька разів пробуджувався, і однією з перших моїх думок була думка про хліб, який дадуть завтра в садочку.

Традиційний книжковий розпродаж у Смолоскипі відбудеться 24 листопада!

Умови Акції

1. Акція проводиться
   • 24 листопада 2023 р. на сайті інтернет-книгарні «Смолоскип і компанія»: smoloskyp.com.ua з 00:01 до 23:59 год.
   • В Українській книгарні «Смолоскип» на Межигірській, 21 з 12:00 до 18:00.

2. Упродовж Акції діє знижка 30% на книжки видавництва «Смолоскип». Окрім видання: Леся Українка «Повне зібрання творів у 14 томах». На видання Микола Хвильовий «Повне зібрання творів у 5 тт.» діє окрема знижка 300 грн.
В офлайн книгарні на Межигірській, 21 додатково діє знижка 10% на книжки інших видавництв.

3. Книжки відпускаються за зниженою ціною у межах наявності на складі видавництва.

4. Усі книжки, замовлені під час Акції на сайті інтернет-книгарні «Смолоскип і Компанія»: smoloskyp.com.ua доставляються тільки через «Нову пошту» чи «Укрпошту». Опція самовивозу на період Акції недоступна.

5. Усі книжки, замовлені під час Акції на сайті інтернет-книгарні «Смолоскип і Компанія»: smoloskyp.com.ua будуть надіслані замовникам у період з 27 листопада по 15 грудня 2023 р.

6. Замовлення доставляються коштом покупців. Замовлення понад 1000 грн доставляються безкоштовно по Україні (на відділення «Нової пошти» чи «Укрпошти», без адресної доставки).