АННА РАТУШНА. СМОЛОСКИП НА «КНИЖКОВОМУ АРСЕНАЛІ»

Закінчився літературно-мистецький фестиваль-ярмарок Книжковий Арсенал у Києві. Видавництво Смолоскип представило на ньому й свою програму. Відбулося три наші заходи: поетичні читання “Четвертий елемент”, лекція-читання “Поезія трьох воєн” і дискусія “Авангардисти vs неокласики”. Детальніше про все це ми розкажемо трохи пізніше. Фото Оксани Гаджій.

Знову квітень, знову «Книжковий Арсенал», знову література – попри війну. Цьогоріч черги на вже беззаперечно головну літературну подію Києва були ще більші, ніж торік. Програма була, як завжди, насичена. Хоча з’явились і новації – наприклад, практично всю поезію винесли на «Поетичну сцену», що розатшувалася на подвір’ї Мистецького Арсеналу. З одного боку, це добре, бо робило поетичні акції помітними й чутними для абсолютно всіх. З другого, трохи локалізовувало поезію та ставило відповідні акції в залежність від погоди, на яку, щоправда, скаржитися геть не випадало – стояли по-літньому теплі дні.

Саме на цій поетичній сцені й відбулася перша акція «Смолоскипа» на «Книжковому Арсеналі» 2015 року, 24 квітня. Це – поетичні читання «Четвертий елемент». На них виступили три чудові молоді поетки: Олена Герасим’юк, Юлія Стахівська й Ірина Шувалова. В усіх трьох у «Смолоскипі» нещодавно вийшли нові книжки (і їх активно розкуповували відвідувачі на смолоскипівському стенді). Найновіша – «Verde» Юлії Стахівської, трохи раніше з’явились «Аз» Ірини Шувалової та «Глухота» Олени Герасим’юк. Три різні й самобутні авторки, в їхніх творах візерунчасті верлібри перетинаються зі стрімкою силаботонікою, а вишукана метафорика з потужною метафізикою.

Другий захід нашого видавництва був пов’язаний із, на жаль, актуальною для сучасної української літератури темою теми війни у поезії. Це – лекція-читання «Поезія трьох воєн» 26 квітня. Розпочав її директор «Смолоскипа» Ростислав Семків невеличкою лекцією про українську поезію, написану в часи Першої світової війни та присвячену їй. Головно він зосередився на віршах і піснях Січових стрільців. Він зробив цікавий висновок: битви, що закінчувалися для «усусусів» поразками, збирали значно більший «поетичний врожай», ніж перемоги. А ще розповів про забавний вірш, автор якого розповідає про своє захоплення фотографією та заповідає у випадку загибелі на фронті поховати себе в коробці фотоапарату. Другу міні-лекцію прочитала відома дослідниця літератури ХХ століття Віра Агеєва. У фокусі її розповіді опинилась українська фронтова поезія Другої світової війни. На її думку, найкращим фронтовим поетом варто назвати Леоніда Первомайського. І вона, звісно, прочитала кілька його віршів. Також Віра Агеєва розповіла про тодішню мобілізацію поетів радянською владою. Багатьох із них призначили працювати в пропагандистських газетах, вони писали спеціальні твори, що їх розкидували з літаків над окупованою територією України. Багато хто був фронтовим кореспондентом. Одним словом, талант значної частини українських поетів використовувався в тодішній інформаційній війні.

– І тут ми бачимо колосальну різницю з війною сьогоднішньою, – зазначила пані Агеєва, – нинішня українська держава не лише, м’яко кажучи не виграє поки що інформаційну війну, але й не залучає до неї людей талановитих, які відчувають слово і добре володіють ним.

Від цієї тези все логічно перейшло до читань віршів, присвячених саме нинішнім бойовим діям на Сході. З ними виступили троє авторів. Першою була Любов Якимчук, уродженка Луганської області, яка написала цілий воєнний цикл «Розкладання». Другим виступив Дмитро Лазуткін – він є автор кількох яскравих творів, пов’язаних з останніми подіями, а коли брав участь у концертах для українських бійців, навіть написав спеціально «пропагандистський» вірш. І завершив читання Павло Коробчук із великим твором про війну епічного характеру.

Так само 26 квітня, в останній день Арсеналу, відбулась і третя смолоскипівська подія. Це була трохи ігрова дискусія «Авангардисти vs неокласики». На ній виступили літературознавці й письменники: Володимир Панченко, Ростислав Семків, Юлія Стахівська, Наталя Котенко та Олег Коцарев. Суть їхньої розмови звелася до «реконструкції» умовної дискусії про те, «хто для історії цінніший» (за Маяковським) – авангардисти чи неокласики 1910-1930-х років. На підтримку неокласиків висувалися тези про їхній високий рівень культури, стандарт форми, а при цьому вміння бути іронічними й багатозначними, грайливими. Що ж до авангардистів, їх вихваляли як експериментаторів у галузі мови, образності, побудови текстів, як авторів, що прагнули активно ввести українську літературу в тодішній світовий контекст, а також людей, котрі так само активно займались освітою та поширенням знань. Не дивно, що за такого підходу до дискусії в підсумку виявилося, що розбіжності між авангардистами й неокласиками з сьогоднішньої точки зору виглядають вельми умовно. Попри різну риторику, різні об’єкти натхнення та різні естетичні орієнтири, вони однаково займалися розбудовою культури та зосереджувалися на особливо важливому для тодішньої нашої літератури питанні форми. З вісімдесятирічної відстані можна опустити перипетії їхніх особистих стосунків (точніше залишити їх для біографічних досліджень), натомість визнати обидва напрямки однаково важливими й корисними в історії української літератури. Присутні на заході глядачі теж по-своєму взяли участь у дискусії. Їм роздали папір і ручки, й вони могли намалювати умовну обкладинку умовної книжки авангардиста чи неокласика, використовуючи відповідну стилістику. Було багато цікавих малюнків. А найзворушливішим виявився той, на якому обидва напрямки переплелись, і Микола Зеров виявився авангардистом. Кілька авторів таких малюнків отримали призи – антологію «Українська авангардна поезія (1910-1930-ті рр.)» та вибрані твори Миколи Зерова, Валер’яна Поліщука й Миколи Куліша. При цьому Наталя Котенко анонсувала появу в «Смолоскипі» нової антології – «Київські неокласики». Вона, – обіцяє упорядниця, – значно розширить уявлення широкого кола читачів про неокласиків.

Ось таким був «Книжковий Арсенал» для нашого видавництва. Продовжуємо працювати, і наступна велика літературна подія, для якої ми теж сподіваємося приготувати цікаві новинки і заходи – це Форум видавців у Львові.