АННА РАТУШНА. ПРОЗОВИЙ ФЕСТИВАЛЬ У ВІННИЦІ

21-24 травня у Вінниці відбувся, схоже, перший в Україні фестиваль оповідання. Оскільки головним літературним «покровителем» Вінниці справедливо вважається Михайло Коцюбинський (місцевий уродженець і майстер малих прозових форм), то й не дивно, що фестиваль дістав назву «Intermezzo».

Взагалі, ідея прозового фестивалю проста і геніальна, враховуючи те, як багато в нашій країні відбувається фестивалів поезії. Так, проза менш зручна для декламування, перформансів чи інших варіантів публічного неписьмового розповсюдження, ніж вірші. Але при тому сама по собі вона має ширшу від поезії аудиторію, плюс грає роль ефект новизни, та й місце проведення теж – місто Вінниця в останні роки все яскравіше виявляє себе в дуже різних сферах. Тут не лише чимраз догляднутіші вулиці, не лише трамваї ходять за похвилинним розкладом, але й культурні, зокрема літературні, події беззаперечно частішають і різноманітнішають. Тож найдинамічніше після Києва місто Центральної України стало виграшною локацією для фестивалю.

Серед учасників «Intermezzo» можна було зустріти таких людей, як, наприклад, Оксана Забужко (вона навіть виступала на пароплаві) чи Кшиштоф Зануссі. Й те, що останній – не письменник, лише підкреслило той факт, що у фестивалю була й кіно-програма. Польщу також представляли Марцін Гамкало і Юлія Федорчук із оповіданнями та Юстина Чеховська з лекцією про Туве Янсон, Хорватію – Міленко Єрґович (із неодмінною вінницькою перекладачкою та поеткою Катериною Калитко). Євгенія Кононенко, Лариса Денисенко, Володимир Лис… – умовно середнє покоління українських прозаїків було представлено теж непогано.

Що ж до авторів помолодше – серед них виявилося чимало прозаїків, пов’язаних зі «Смолоскипом», зокрема із літературним конкурсом нашого видавництва. Це і Софія Андрухович зі своєю гучною книжкою «Фелікс Австрія», і Олег Шинкаренко, що представив оповідання з книжки «Кагарлик», і Олег Коцарев із новелкою на тему родинної історії, і Юлія Стахівська, котра зазвичай виступає як поетка, але цього разу прочитала дуже навіть елегантне оповідання.

До речі, головне читання молодих авторів відбувалось у саду тутешньої садиби-музею Михайла Коцюбинського. Місце виявилося дуже зручним та атмосферним. Іще тут читали такі яскраві молоді прозаїки, як, скажімо, Вікторія Амеліна, Ірина Цілик та Олексій Чупа. Там само відбувалась і медіавистава за мотивами листів Коцюбинського з Капрі. Під час останньої Данило Хомутовський читав тексти листів під музику Антона Дегтярьова та відеоарт Світлани Рейніш; загальну постановку ж зробила Ярина Груша. І ще один мультимедійний захід у садку – показ відеопоезії від фестивалю CYCLOP і його організаторки Поліни Городиської.

Не занурюючись іще глибше до подробиць фестивальної програми, треба сказати, що і в ідеї, і в утіленні вона виявилася вельми пристойною. З насиченою, але й «перепочинковою» атмосферою (як і личить фестивалеві з відповідною назвою).

Потішила й увага вінничан до «інтермеццівських» акцій. Хочеться сподіватися, що фестиваль відбуватиметься й у наступні роки, рухатиметься і розвиватиметься, дозволятиме метрам спілкуватися з читачами й при цьому відкриватиме нові таланти. А за нинішнє «Intermezzo» потрібно, як на мене, подякувати команді організаторів і волонтерів, серед яких особливу роль відіграли Ольга Гончар, Олександр Вешелені та Ірина Вікирчак.