Про візит Президента до Відня.

 

Є класичний анекдот, який дозволю коротенько і стисло собі тут переказати: стоять собі в пеклі два казани – біля одного посилена охорона чортів, біля іншого – нікого; один з новоприбулих запитує, чого ж так? – і отримує відповідь, що в казані з посиленою охороною – євреї, бо щойно один вибереться – витягне всіх інших, а в казані без охорони – українці, якщо хтось і вибереться, свої ж миттєво затягнуть назад.

Вартувало тільки Петру Порошенкові злітати на Мальдіви: і яке виття піднялось інтернетом! Хоча відпустка Президента – цілком офіційно оформлена. І Петро Порошенко, що був офіційним мільйонером ще до всенародного обрання на посаду, цілком може собі дозволити новорічний відпочинок на Мальдівах. Це з формально-юридичної точки зору.

Хоча є ще точка зору моральна. Мораль – річ не кодифікована, проте Моральний кодекс будівника комунізму залишив в серцях багатьох українців невитравний слід. Настільки невитравний, що на будь-яку формально-юридичну арґументацію неодмінно знаходиться “моральна” відповідь: наприклад, як він міг покинути Україну в такий складний час?

Що ж, час, звісно, далекий од “легкості”, проте і здобутки безсумнівні: лінія фронту стабілізована, всупереч крикам про “зраду”, українська дипломатія демонструє успіх за успіхом – і це в час коли багато європейських політиків давно і успішно корумповані російською елітою – елітою ядерної держави і постійного члена Ради безпеки ООН. Тож і з моральної точки зору відпустка президента цілком виправдана – бо заслужив.

Проте після Мальдів президент відвідав Віденський бал. І знову піднялося виття: “Наши, советские люди, на такси в булочную не ездят!” - ця фраза з радянської масової культури в’їлася в серця українців ще міцніше од Морального кодексу будівника комунізму.

Проте: (1) Віденський бал – церемонія, на яку федеральний президент Австрії має право запросити одного (!) главу держави. Лишень одного. Честь для України, що цьогоріч запрошеним виявився її президент – вперше в історії? Честь. Визнання міжнародного авторитету Петра Порошенка, що запросили його? Визнання. (2) під час Віденського балу традиційно вирішуються найважливіші міжнародні політичні і економічні справи. За підсумками одноденного (!) візиту Петра Порошенка до Відня і його участі у Віденському балі вже вдалося домовитися щодо підписання великої Угоди про культурне та освітнє співробітництво між Україною та Австрією, зокрема щодо відкриття “Українського інституту” у Відні, а також про візит в Україну федерального президента Австрії Александра Ван дер Беллена у супроводі бізнес-делеґації – очікується, що він проведе економічний форум у Києві.

Тож 800 тисяч гривень з державного бюджету – а саме стільки коштував візит Петра Порошенка до Відня – є не витрачанням грошей на “бали” в умовах війни, а інвестиціями в політичне і економічне майбутнє країни, котрі рано чи пізно повернуться, і повернуться сторицею. Люди, котрі хоча б чогось досягли у своєму житті, знають, що не можна здобути хоча б щось, нічого не витративши.

Тим же, хто – знову за невитравною радянською звичкою – любить заглядати не в свою, а в чужу кишеню, нагадаю слова іспанського ґенерала Еміліо Мола: “Ми кинемо на Мадрид чотири колони, проте Мадрид буде взято зсередини силами однієї колони – п’ятої”. І тоді вже, як це не раз уже траплялося в історії України, не буде особливої різниці, в який казан хто потрапить – з охороною чи без.

А Австрія, до речі, зовсім скоро головуватиме в Раді Європейського Союзу – тож інвестиції повернуться радше швидше, аніж пізніше.

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.