Одним із класичних сюжетів української культурної та політичної історії є яскраве життя наших земляків-емігрантів у Празі в двадцятих роках двадцятого століття. 

Тоді в цьому місті зібралося багато талановитих і активних українців. За сприяння чехословацького уряду вони розгорнули неабияку діяльність, що серед її плодів можна згадати безліч часописів, мистецьких подій, Український Вільний Університет чи Українську студію пластичного мистецтва. Що ж до суто літературного аспекту, досить сказати, що в Празі працювали такі розмаїті поети, як Євген Маланюк і Василь Хмелюк, не кажучи вже про десятки інших талановитих авторів.

Сьогодні обличчя «української Праги», звичайно, інакше. Основа міграції тепер – не політична, а в першу чергу трудова. Відповідно, й українське культурне життя не може мати таких масштабів, як майже сто років тому (хоч нашу громаду соціологи й називають найчисельнішою меншиною Чехії). Але це не значить, що його немає. Цьогоріч листопад і початок грудня мені випало провести в Празі на літературній стипендії «Прага – місто літератури», тож я став свідком, а подекуди й учасником українських культурних заходів.

Першим із них стала Міжнародна конференція україністів у Празі. Літературознавство, лінгвістика, політологія та інші дисципліни стали предметами доповідей різних науковців з України та українознавців з інших країн. Від маловідомих аспектів діяльності лівих українських політичних організацій у міжвоєнній Чехословаччині до впливу формалізму на українське довоєнне літературознавство, від нового роману Тараса Антиповича до нюансів функціонування суржику. Серед учасників було приємно побачити давнього приятеля «Смолоскипа», активіста і яскравого учасника ірпінських семінарів та інших заходів Станіслава Федорчука. Але конференція не обмежилася суто науковим форматом. Скажімо, відбулися зустріч із Лесем Белеєм і Олесею Яремчук, присвячена українській репортажистиці, поетичний вечір Любові Якимчук, презентація антології українських письменників Донбасу «Порода». Організували конференцію Інститут східноєвропейських студій філософського факультету Карлового університету, Чеська асоціація україністів і Східноєвропейський клуб за підтримки Посольства України. До речі, багато українців і чехів-україністів запевняють, що останнім часом Посольство значно активізувалось у питанні промоції української культури.

Або екскурсія українськими місцями Праги, яку провів Радко Мокрик зі Східноєвропейського клубу. Вона розпочалася на південних схилах гори Петржін, де стоїться справжня закарпатська дерев’яна церква, а потім екскурсанти пройшлися до Слов’янського острова подитивися на меморіальну дошку Івану Франкові та послухати про його перебування в Празі. Зрештою, відвідали й будинки, де містився Вільний університет (нагадаю, після Другої світової війни він працює в Мюнхені), Інститут імені Драгоманова тощо. Звісно, якби час не був обмеженим, а погода холодною, можна було б подивитися ще багато чого. Зокрема, й мальовничий прохідний дворик на вулиці Тржіштє. Тут у двадцяті винаймав, очевидно, кімнату молодий поет, майбутній знаний паризький художник Василь Хмелюк, а тепер в іншій частині двору розташувався маленький театрик. Вхідна брама, на диво, відчинена, а поєднання двору-«колодязя», театральних афіш і задуманих напівтемних вікон неабияк будить фантазію.

Певний український аспект мав і виступ чеської поетки, киянки Марії Ілляшенко в кафе «Фра», а в день мого відльоту в Празі мала свій вечір Євгенія Кононенко.

Зрештою, свій невеличкий внесок зробив і автор цих рядків – провівши один скромний літературний виступ і лекції в Карловому університеті та університеті імені Палацького в Оломоуці, присвячені українському авангарду 1910-1930-х років.

А в день пам’яті жертв Голодомору на Вацлавській площі відбулася меморіальна акція та фотовиставка.

Було б перебільшенням сказати, що багато чехів почувають палкий інтерес до українців і нашої культури. Але стратегія маленьких справ, обрана зараз у Чехії активними українцями та нашими місцевими симпатиками безумовно краща за стратегію пасивної байдужості. Вона дає надію, що наш голос у «столиці Центрально-Східної Європи» звучатиме все виразніше.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.