8 червня в Києві у Будинку актора пройшов літературний вечір учасників українського ПЕН-клубу. Він мав назву «Різноманіття».

Нагадаємо, що київський Будинок актора міститься в колишній караїмській кенасі, створеній легендарним архітектором Владиславом Городецьким. Тож естетика цього простору, звичайно, впливає на будь-які події, котрі тут відбуваються. Монументальний масштаб, стрункі сугестивні візерунки в східному стилі, специфічний «вертикальний вимір», притаманний культовим будівлям… Для багатьох залишається дискусійним питання, чи коректно проводити світські заходи в колишніх храмах, але беззаперечно те, що вони додають мистецтву іншого виміру, а також об’ємнішого, багатозначнішого звучання. Зокрема, й літературні творі в кенасі звучали набагато нюансованіше, а ще – більш загадково.

Як видно з назви вечора, на ньому виступило чимало авторів із доволі строкатою естетикою. Організатори розповіли, що збирали учасників у простий і демократичний спосіб – розпитавши, кому з «пенівців» буде зручно прийти того дня.

У підсумку вийшов захід із контрастною стилістикою різних поколінь. Старше покоління представляли вже, можна сказати, класичні представники й представниці сучасної української літератури. Це – Теодозія Зарівна, Людмила Таран (яка, принагідно відзначу, торік була головою журі смолоскипівського літературного конкурсу) та Григорій Фалькович. Здається, всі названі автори останніми роками явно активізувалися не тільки в творчості, а й у публічному її представленні, як в Україні так і за кордоном. І якщо вони були в первісному, «афішному» складі учасників, то пізніше до «Різноманіття» долучився ще один визнаний метр сучасного письменства – Степан Процюк.

Таку собі «середню» поколіннєву ланку ілюструвала експресивна і непередбачувана Євгенія Чуприна, в якої теж нещодавно вийшла друком нова книжка.

Нарешті, наймолодшими авторами, котрі виступали на вечорі в кенасі, стали Олег Коцарев і Вано Крюґер. Перейнявшись духом місця, вони читали твори з замисленим і філософським настроєм.

Цікаво, що на «Різноманітті» прозвучали не лише оригінальні твори, але й перекладні речі. А контраст епохи й естетики перекладу з українськими текстами лише підсилював мистецьку мозаїчність. Адже це була українська версія «Кентерберійських оповідей» Джеффрі Чосера в перекладі Максима Стріхи, писаних у далекому чотирнадцятому столітті, себто майже сімсот років тому.

А модерував цей літературний вечір журналіст і письменник Юрій Макаров. Він не лише представляв учасників, а й закликав усіх присутніх активніше ставитися до промоції літератури.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.