Головна статті
Смолоскип України № 6 (166), червень 2009
Олександр Кривець. XV ірпінський ювілейний семінар «Смолоскипа»
Хроніка подій «Смолоскипа». Травень.
Найактивніші учасники семінару
Лауреати видавництва «Смолоскип» 2009 року
Зустріч на перехресній ворзельській станції
Марина Маркова. Ірпінь–Ворзель–2009. Підіб’ємо підсумки
Валентина Кузик. Ірпінські роки потому
Лариса Радченко. Ірпінь у Ворзелі, або Митці + Політологи =
Дзвенислава Нета. Що таке Ірпінь і як ми його їли…
Всі сторінки

 

Лариса Радченко. Ірпінь у Ворзелі, або Митці + Політологи =

 

3-8 травня 2009 року під Києвом відбувся XV Ірпінський семінар україн­ської творчої молоді. Більшість жартів цьогорічного семінару були присвячені тому, що він відбувався не в Ірпіні, а у Ворзелі. Ось такий парадокс.

Але насамперед XV Ірпінський семінар кардинально відрізнявся від попередніх не географією, а революційним рішенням організаторів: цього року митці і політологи тиждень перебували разом, що значно модифікувало перебіг подій. Ви можете спитати, чи варто було об’єд­нувати дві такі різні соціальні групи в одну вибухову суміш. Ірпінь-2009 довів усім, що не тільки можна, а й треба! Єдність та боротьба протилежностей (насмілюсь навіть вжити такі пафосні порівняння, як «мозок і серце» або «душа і тіло») зробили перебування на базі «Енергія» справді енергетичним. На цьогорічному семінарі головне з наявного – баланс та рівновага. Зрештою, ідентифі­кація себе виключно як митця або полі­толога – річ сумнівна й особиста, яка часто виявляється банальним стереотипом оточуючих чи власного уявлення. Особисто я мала суперечку з одним із учасни­ків, якого зарахувала до лав політологів, бо він доповідав на круглому столі полі­толо­гіч­ного спрямування, а цей хлопець вважав себе митцем, бо пише вірші. Тож цей розподіл є досить умовним, недарма ж семінар називається не Ірпін­ським се­мі­наром митців та політологів, а Ірпінським семінаром української творчої молоді. А прояви творчості є у кожного, до того ж цілком своєрідні.

Що ще можна сказати про цьогорічний семінар? Позитивним моментом є те, що цього року митці могли поспостерігати за широкою діяльністю політологів, оскіль­ки ті проводили Гру (саме так, з великої літери), яка тривала протягом усього тижня семінару. Політологічні передвиборчі ігри (так і хочеться додати «у весняних садах») були настільки активними і яскравими, що більшість учасників не пропускала жодного заходу від партій та кандидатів у президенти. Дебати, агі­тація, PR-акції (середньовічні танці, еротичний футбол та жіночий бокс із яйцями) справді не залишили нікого байдужим. Потішили і результати голосування: між блоком «радикали + консерватори» та лібералами був тільки один голос різниці, що знову ж таки свідчить про внутрішній баланс ірпінської громади.

Щодо круглих столів, то більшість із них проходила у приємній неформальній обстановці на ковдрах, в траві та під сонцем. Це надало їм відтінку дружньої бе­сіди на пляжі та жвавого дискусійного характеру на противагу регламентованим доповідям минулого року. Про деякі з цих круглих столів розповім детальніше.

Почну в хронологіч­ному порядку з круглого столу хмель­ничанина Дениса Шашенка «Вер­лібр чи проза? Де проходить грань між ними у молодих авторів?». Цей стіл відрізнявся найінтенсивнішою дискусією, бо на цю тему кожний присутній на семінарі мав що сказати: наболілу критику двотисячників, приклад з іноземної літератури, цитату зі словника чи просто власну думку. Єдиний мінус цього столу – це те, що до консенсусу учасники так і не дійшли. Втім, хто сказав, що для круглого столу консенсус обов’язковий? Якщо хоч одна особа трошки змінила свою думку чи розширила рамки власних поглядів на верлібр чи прозу, то круглий стіл відбувся недарма.

Круглий стіл «Кітч та гламур: аналіз цукру сучасного україн­ського культурного простору» Олега Шинкаренка мене особисто (як справжню блондинку) просто захопив. Приємно було бавитись усі­лякими дрібничками з блискучого мішечка: значками, підсвічниками, фото­ра­мочка­ми та іншим рожево-пухнасто-золотавим дріб’язком. Ця гра органічно поєдналася з роботою. Кожний учасник отримав у подарунок щось кітчеве або гламурне і мав розхвалити це перед іншими. Цей стіл ще раз переконливо довів, що ця тема справді зараз актуальна для нашого мистецтва – рожева піна невпинно підступає під горло всієї країни.

Круглий стіл «Молодіжні субкультури України: нечутні ляпаси суспільству», модерований Віталієм Морозом, був теж дуже яскравим. Найбільше мене вразила висловлена ідея про те, що популярна зараз молодіжна субкультура емо не має ідеології протесту, характерної для більшості субкультур. Інфантильні емо-особи, хлоп’ята-дівчата, що виросли без війни та соціальних негараздів, прагнуть проявити свої якісь почуття, хоча не мають проти чого боротись.

Особлива подяка Івану Шмітьку за ор­га­нізований мозковий штурм – брейн-ринг. Азарт був просто надзвичайний, аж до тремтіння і судом, і призи потішили – цу­керки, тортики та генерали Григоренки!

Не можу обійти увагою і круглий стіл Лариси Радченко (тобто мій :) власний) «Поет і PR: хто кого?» На цьому столі ви­браних доповідачів не було, їх замінили деякі інтерактивні завдання. Показником якості проведеної дискусії стало не тільки те, що присутні в залі учасники не захотіли піти грати в футбол, захищаючи там честь митців замість круглого столу, а й те, що за півтори години більшість учасників переконалась, що поєднати в одній особі автора і піарщика не тільки потрібно, а й реально! Хоча в названих на початку тренінгу прикметниках-характеристиках поета та піарщика виявилось і декілька антонімів. Наприкінці круглого столу учасникам було роздано цитати, пов’язані з медіазасобами, піаром та створенням бренду з людини.

Круглий стіл директорки книгарні «Смолоскип» Ольги Погинайко мав назву «Літературна графоманія: хвороба чи прийом?» Безперечно, Ольгу слід від­значити за найкраще модераторство: чіткий тайм-менеджмент, попередження кож­ного учасника про регламент, вдале поєднання доповідей з інтерактивною забавкою. Мабуть, цьому круглому столу слід було б присвятити окремий день. Запропонова­ні для аналізу книги, назви яких було приховано під об­кла­динками з журнальних сторінок, відкрили учасникам справжні перлини графоманії – «очі-ночі», «тополі у полі» та розсипи однотипних діє­слівних рим.

Любов Якимчук модерувала круглий стіл на тему «Поезія і відео. Засоби та способи взаємодії», подібний за змістом до її торішнього столу. Тому нових вражаючих фактів у доповідях не пролунало, хоча шанувальники відеопоезії могли оцінити нові витвори творчого об’єд­нання «Кут кола», презентовані Марією Корнієнко (Запоріжжя) та хмельницького об’єднання «Простір» від Ксенії Жужі та Дениса Шашенка.

Загалом цьогорічна програма Ірпін­ського семінару творчої молоді була різноплановою і насиченою. Велика кількість запропонованих круглих столів дала можливість кожному учаснику обра­ти найпікантніші на висланий розсуд; білоруський медіапроект додав відчуття «міжнародності»; зустрічі з Винничуком, Морозовим, Лишегою та «трьома витязями» сучасної української поезії (І. Анд­русяк, А. Дністровий, Р. Мельників) до­зволили поспілкуватися з «мастодонтами» суч.укр.літу; брейн-ринг, ватри та поетичні читання урізноманітнили вечори; політичні перипетії підкинули драйву… Густо замішайте отримане на «мафії» (в яку цього року, здається, грали всі без винятку щоночі у кожному корпусі) і вийде цей міцний неповторний коктейль під назвою Ірпінь-у-Ворзелі-2009, який творили всі організатори та учасники.

Особливі подяки: 1) погоді, 2) охороні, 3) їдальні.

...Місто прокидається! Мафію вбито!

 

Більшість дискусій цьогорічного семінару
відбувалися на відкритій території

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.