Головна статті
Смолоскип України 5-6 (142-143), травень-червень 2007
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Сторінка 11
Сторінка 12
Сторінка 13
Всі сторінки
Ельнара Чайковська. Політологічна частина Ірпеня: повний звіт" />

Ельнара Чайковська. Політологічна частина Ірпеня: повний звіт

Київ зустрічає нас, завойовників ірпінської землі, сірістю й холодом, тому паралельно до реєстрації, знайомимося, п’ємо каву, попсовий «Ліптон» й галицький «Ділмах», який люб’язно пропонує дівчина зі Львова, Наталя. Надворі 1 травня, а навздогін великому помаранчевому автобусу, який везе нас до Ірпеня, летять маленькі пухнаті, справжнісінькі сніжинки.


День 1.

Постійні семінарники, певно звикли до того всього, але тих, хто приїхав вперше, вражає богемність будинку письменників – у великому саду розташовані симпатичні (червоні та рожевенькі) будинки та головне приміщення, де відбуваються основні дійства (круглі столи та трапези))). Відкривають політчастину Ростислав Семків, Сергій Пантюк та гість з облради (?). Пантюк та Роман Жахів сперечаються, що ж краще, затхлий націоналізм чи все ж прогресивний. Перший круглий стіл присвячений баченню закордонними ЗМІ політичної діяльності України. Темадійсно актуальна й цікава, тому зачіпають усе – й Чорнобиль, й Помаранчеву, й Євробачення з Сердючкою, й Євро-2012 та відносини з Польщею, й розпуск парламенту та майбутні вибори.

Наступний круглий стіл, модерований Іриною Цапліною, виявляється не менш інтригуючим, адже йдеться про національну ідею, а хто ж його знає, що є та національна ідея, про те й від­верто зізнаються доповідачі. Говорять про Трипільську культуру, про релігію, інтелігенцію, та навіть про казки. Конкретики ж було мало, тому не можу втриматися, щоб від себе не зацитувати Тараса Антиповича, який в «ПостПоступі» сказав, «немає нічого більш універсального за національну ідею. Тобто національна ідея була, є і буде однаковою для всіх без винятку народів. І звучить ця ідея так: «Бути цілісною, незалежною, культурно розвиненою та заможною нацією».

Показово, що в перший день дискусії не вгавали, кожен прагнув представити саме свою по­лі­тичну точку зору й довести влас­ну правоту, тому політологи не раз спізнювалися на трапези)).

Фінальною подією цього дня став поділ на партії шляхом жеребкування. Чотири партії – крайні праві, крайні ліві, ліберали та консерватори від початку мають обмежену кількість членів. Й одразу по жеребкуванні, в кулуарах (до речі, наймодніше словечко ірпінського семінару-2007), ведуться неформальні розмови про те, хто, де й з ким… блокуватиметься, об’єд­нуватиметься, воюватиме etc . Закінчується день спільним фур­шетом у модерновій залі одного з будиночків.


День 2.

Ранок знаменується тим, що в конференц-залі, одразу ж після сніданку з’являються листівочки Націоналістичної партії України із головним гаслом – НасПреУкраїна! Ситуація загострюється – чи не усі існуючі двері прикрашають незугарні білі папірці з пропозиціями купити голоси від різних партій та іще цілим рядом послуг, які пропонують силовики, Роман Жахів та ін.

Пізніше з’являються жовтенькі наліпочки від НПУ із закликами: «Україна рулить!», «Українські дівчата – найкращі» etc.

Та попри політичну боротьбу, пани політологи не відволікаються й від основного свого завдання – гарячих дискусій під час круглих столів. Віталій Мороз модерує суперечливі проблеми компромісів. Вкотре зачіпають проблеми Сходу й Заходу, «віч­ні істини», питання жінки в сус­пільстві. Один з доповідачів висуває тезу, що українці отримали незалежність ще не будучи ­го­товими до неї. Білоруський гість, Олександр Федута, на прохання політологів доповідає білоруською, чим викликає неймовірний захват слухачів. Розпочинає з питань – навіщо ком­про­міси? Між ким? Для чого? Адже, йдучи на компроміс, полі­тик обов’язково має когось зрадити, або народ, або однопартійців. Компроміс можливий лише між грошима. Ділиться своїми поглядами на вкраїн­ську по­літику й зазначає, що Мінськ – чистий, тому що мертвий. Київ живе, тому що люди смі­тять.
На знак солідарності з білоруськими свободолюбцями учасники круглого столу переглядають фільм «Плошча».

Наступний круглий стіл, який ведуть хлопці з Кам’янця-По­дільського Руслан Голубіцький та Міша Юрчишин, чарує своєю неформальністю та грузин­ським(?) мультиком, який хлоп­ці обізвали політичним та прив’язали до сучасного становища в Україні.

Увечері партії, чи то пак, блоки – Національний вибір (націоналісти + консерватори) та Союз українських демократів (соціалісти + ліберали), в кількох словах знайомлять присутніх із своєю діяльністю, політпрограмою та амбіціями.

Ще до початку політбаталій зал помітно ворушиться– рядами повзуть листівки (провокація СУДу), на яких значиться, що то є газета «Український націоналіст» із псевдо-інтерв’ю з одним із членів НПУ, де вказується його прихильне ставлення до гітлерівських ідей та надзвичайне занепокоєння станом справ народності гагаузів.

Під час дебатів, голови блоків, Тетяна (НПУ) й Роза (СУД), сперечаються в раціональності ідеологій. Кажучи відверто, голова СУДу брала досвіченістю,
обізнаністюкомпетентністю й стервозністю (а-ля пані Вітренко), а НВ – наївністю й простотою, що різко контрастувала з агресивною програмою партії. До слова,по закінченню гри дівчата розставались мало не подругами)).

По закінченні виступів, органі­затори закидають Національному вибору ряд порушень, а саме: залучення до виступу блоку одного з організаторів та самовільне використання імені Сашка Ушкалова в передвиборчій програмі. Та блок відмазується привселюдним вибаченням глави й далі продовжує політгру (як стало відомо з тих же кулуарних балачок, у разі зняття з передвиборнчих перегонів, НВ мав намір зробити військовий переворот із допомогою силовиків й встановити військову диктатуру))).


День 3.

Політична гра стає найактуальнішим дійством, навіть за столом блоки будують стратегії й висувають теорії. Представляючи перші п’ятірки від обох сторін, нічим особливим політмон­стри не зачіпають. СУД переважно запам’ятовується завдякилідерці, в НВ ж більше виражений командний характер.

Національний вибір обіцяє різноманітні пільги гагаузам (Гагаузія понад усе й лиш Україна понад Гагаузію), що було модно на цьогорічному Ірпені.

Перформенси – то справа не лише митців, політологи теж не оминули такого дійства.Союз українських демократів інсценізує суд над українськими полі­тиками. Потішила пані Вітренко «Конотопська», яку засудили до спалення; Тимошенка, за саме лиш кольє якої можна було прогодувати декілька тисяч гагаузів, та неперевершена пані Ющенко, яка розмовляла елітарним американським акцентом й клялася, що ніякогісінького впливу немає на чоловіка, при цьому стервозно волала на нього по телефону.

Круглий стіл«Принципи громадської ініціативи: взаємодія особи й влади» модерує Руслан Єгоров з Луганська, який ділиться досвідом про боротьбу КУНівців з російською мовою на теренах Луганщини. Їхньою активною зброєю стала україномовна музика, яку активісти пропагували на дискотеках та проукраїнські листівки, почеплені по всьому місту.

Вечір третього дня стає підсумком всім політінтригам – настає час виборів. В результаті НВ обходить СУД всього на шість голосів, відповідно блоки розподіляють місця в Ірпінському парламенті – 6/4. Головною нагородою для обох блоків стає величезна кількість шоколадних цукерок (мняммм!). Плюс оргкомітет надає п’ять спецпризів в номінаціях (прям як оскар)): «Найкращий політичний лідер», «Найактивніший учасник семінару», «Найпасивніший» , «Найкращий PR-менеджер» та «Знахідка семінару».

Заключна «ватра» через холод, відбувається не надворі, а в уже облюбованій залі з каміном в першому корпусі. Танці до ранку далися взнаки на сніданні – зала була напівпуста)).


День 4.

Київ. Будинок «Смолоскипа». Вперше за останні кілька років політологи бачаться з митцями й проводять круглий стіл «Активний патріотизм популярного мистецтва – сурогат чи альтернатива політикам». Чи то дається взнаки втома від майже цілодобової напруженої роботи чи то митці здаються політологам занадто пафосними, але останні сходяться в думці, що тусовка щойно прибулих митців далеко не рівняється попереднім трьом дням, проведеним на території Ірпеня. Тому, політологи закидають на плечі дорожні наплічники й обіцяють один одному любити-дзвонити, писати-приїжджати й наступного року знову здибатися на Ірпінському семінарі-2008.




Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.