Головна статті
Смолоскип України №8(121), серпень 2005
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Всі сторінки
Із виступів на відкрипі висгавки “Помаранчева революція”" />

Із виступів на відкрипі висгавки “Помаранчева революція”
 

Осип Зінкевич
Ми вірили у тих і тим, хто щодня стояв на трибуні Майдану. Ми вірили Віктору Ющенку. Ми надіялися, що це буде команда нової України. Ми були переконані, що ніхто і ніколи не підірве у нас цієї віри, що наш Президент, його команда, нова влада не підведе наших сподівань, а буде вірна своїм заповітам, проголошеним на Майдані.
В ніякому разі ми не хотіли б, щоб Помаранчева революція стала французькою революцією, коли Дантон послав Робесп’єра на ґільотину.

 

Олесь Обертас
Тут багато фоторобіт, на яких зображені різні люди. Не обов’язково вони мають бути з оранжевими стрічками. Але люди на цих фотографіях справді щасливі, й щасливі від того, що переживають якийсь громадянський сплеск.
Є багато плакатів із наметового містечка, які нам вдалося все-таки зберегти. Ці плакати будуть для нас тим орієнтиром, щоб ми не забули ті події, які не так давно були.
Крім того, що на цій виставці є фотографії, документи й речі з майдану, цей будинок просто пронизаний помаранчевою революцією, оскільки тут жили студенти. Вони тут ночували, а комендантом цього будинку в той час був Андрій Раднюк.
Наш музей називається досить урочисто – Музей-архів українського самвидаву. Але ми хотіли цю виставку Помаранчевої революції почати заздалегідь – саме з опозиційних рухів. Тому що Помаранчева революція в нашому розумінні не почалася 2004 року, вона, можливо, закінчилася 2004 року. А події перед цим тривали в далеких 60-х – 70-х роках.  

Ростислав Семків
Наш музей, наша виставка покликані постійно нагадувати про те, що Помаранчева революція – дуже важлива зміна в суспільній свідомості.
Наша виставка спонтанна і різнопланова. Саме такі спонтанні речі маркують важливі історичні процеси та зсуви.

 

Андрій Раднюк
Хочу розказати, як насправді було, у цьому будинку. Тут ночувала молодь, старші люди, студенти, інтелігенція.
Ті кімнати, які над нами, окупувала повністю Львівська політехніка. Тут була «Пікардійська терція».
Крім Львова, це місце було віддане івано-франківському «Пласту». Тут були студенти Чернівців, інтелігенція Поділля, дуже багато цікавих та ініціативних людей. Вони вдень ішли на Майдан... Тут була циркуляція цілодобово. Ми в кожну хвилину могли отримати свіжі новини.
Тут був абсолютно стовідсотковий революційний центр.
Обов’язково треба згадати про ініціативу «Смолоскипа» про створення такої грандіозної структури під час революції. Тому що це було просто неймовірно. Енергетика, яка залишилася тут після революції, мабуть, що перекриє двохсотрічну енергетику цієї будівлі, яку вона принесла з історії за собою. 

Це дійсно була подія, яку важко забути.

Ігор Гирич
Мені дуже приємно сказати, що журнал «Молода нація» присвятив перший свій номер за цей рік цій визначній події. Наше головне завдання було якомога швидше відреагувати на ці події. І подати свіжий зріз вражень тих людей, які брали участь у тих подіях. Це звичайні люди, які були в цій революції, які відстоювали ідеали революції.

 

Михайлина Коцюбинська
Помаранчева революція – це млин подій, це та тяглість нашого духовного й визвольного життя, яка якимось чином на цій виставці зафіксована.
«Золотий гомін», кінець 80-х років, Незалежність, Помаранчева революція. Це наш позитив, наше святе, яке ми мусимо в душі тримати і на яке мусимо орієнтуватися. Але всіма силами треба намагатися не забалакати цих наших цінностей, не перетворити їх на черговий офіціоз.
Очищатися, пам’ятаючи про ці події, допоможе нам виставка, яка гідно в цьому домі розташована.

 

Атена Пашко
Я не передам, яке на мене надзвичайне враження справили ці події (як і на кожного українця). І я скажу це словами своїх віршів, які я тоді написала під ритм Майдану.

Майдан кличе
<...>

Глянь, Вячеславе: тут на Майдані
кожна людина стоїть у пошані.

Твою поезію, тобі не знану,
я тобі пишу в ритмі Майдану.

Там, де могила – тебе немає.
Ти тут. Ти на Майдані. Я добре знаю.

Твої кияни – люди на диво.
Ти був би поруч, був би щасливим.

Вся Україна, вся твоя доля
прийшла на віче на браннім полі.

Хай не заплямить ніхто і ніколи
зрадою Духа це чистеє поле
 

 

Михайло Горинь
Кожен роздумує про долю України. І в мене було таке враження, що десь іде зворотній процес – не відродження української нації, а постійна русифікація нашого народу. І думалося: «О, Господи, коли ми знову повернемося до того часу, коли будемо робити українську націю, відроджувати її?» Але те, що сталося на Майдані незалежності, перевершило всякі наші сподівання.
І я особливо був вражений тим, що до Української Всесвітньої Координаційної Ради почали напливати вітання і поздоровлення з далекого Сходу, з Сибіру зверталися із великими почуттями радості, що нарешті ожив наш народ. І раптом ті люди спалахнули й повернулися до України. Бо робиться щось таке, що для них є найдорожче.
Я вважаю, що дуже скоро Україна буде визначати політичний клімат у Європі. Ми будемо тою державою, тою нацією, на яку будуть орієнтуватися інші країни Європи.

 

Василь Овсієнко
Я дуже хочу подякувати «Смолоскипові», що він є тим літописцем, котрий не сподівається на когось, а робить сам. Від 60-х років «Смолоскип» фіксує оту нашу українську революцію найкращим чином і презентує її для цілого світу. Бо якби не «Смолоскип», то я не знаю, чи знали б ми що-небуть про себе. От ви там усе позбирали і досі збираєте. Я дуже тішуся, що коло вас так багато молодих славних людей, котрі вашу справу, пане Осипе, продовжують і завжди будуть продовжувати. Важливо робити конкретну справу, закачати рукава, нагнутися і робити її. Бо революція не закінчена, її ще треба витверджувати, ще треба багато що зрушити в цьому суспільстві, щоб нарешті Україна стала українською.
Певно, що ми не експортуємо революцію в Росію – то справа безнадійна. Що таке російська демократія? Російська демократія – це декілька інородців, скажімо там, Явлінський, Єлена Боннер, Хакамада, Нємцов. Оце вся російська демократія. Але ви бачили з якою повагою, а інші – з якою ненавистю ще більше ставляться до нас,
українців. Ми побачили, що ми є сильна, потужна нація. Ми стали на ноги. Нас будуть поважати. А отакі музеї – хай вони нашу пам’ять утверджують, щоб і ті, які будуть після нас, це теж бачили.

 

Вахтанг Кіпіані
На третій день Революції людям роздали по помаранчевій медальці. Справжні ж «солдати» не отримали жодних нагород. Більше того, вони не отримують зараз і моральних нагород. З моральними нагородами набагато важче. Золота в них набагато більше, ніж у тих формальних нагородах, якими себе нагородили «лауреати» та «солдати» революції.
А справжні революціонери пробудили націю, пробудили в таких формах, про які, очевидно, ніхто з нас і не мріяв.

Іван Драч
Я їздив перед цими виборами в Харків, по Київщині, Житомирщині. Їздив в Умань. Я переживав там щось особливе, тому що бачив, як дивовижно люди голосували. Ми поїхали в одне село. І я зрозумів, що це одна з точок сучасного життя.
Коли вже після того вертався в морозний Київ, в мене було таке враження, що Київ починає дихати кров’ю. Було надзвичайно важке передчуття того, що буде. Але все змінилося.

Василь Верига (Канада) 


Я хочу висловити вам признання за Помаранчеву революцію. Справа в тому, що ця революція не тільки для вас, вона має відродити весь український народ. Ви не маєте поняття, з якою приємністю ми дивилися кожного дня на телевізійні екрани, ми слухали, як цілий світ заговорив про Україну. Нарешті світ довідався, що є Україна і що ми українці, і що ми маємо Батьківщину. І я хочу за це від імені всіх тих, що живуть поза Україною, подякувати вам за це. Багато людей кажуть, що їм хтось поміг, що американці помагали. Але я хочу сказати, пригадати націоналістичний клич: «Наша сила – в нас самих».

 



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.