Головна статті
Смолоскип України №4-5(105-106), квітень-травень 2004
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Всі сторінки
Микола Леонович. Х семінар: CОNTRA SPEM SPERО" />

Микола Леонович. Х семінар: CОNTRA SPEM SPERО

Семінар минув, але, очевидно, не варто очікувати швидких результатів. Можливо, років за десять все стане більш зрозумілим; зараз, натомість, час для сумнівів та сподівань.
Мушу відзначити, що, попри значну відмінність між Х та ІХ Семінарами, нарікання на організацію та змістовне наповнення їх були майже стереотипними. Як один із членів оргкомітету я не можу сприймати ці нарікання як спроби звинувачення на мою адресу. Тому вони залишаються без відповіді. Народна мудрість говорить, що легко зрубати вже зрубане дерево: залишається тільки визначити, чи не займаємося ми саме такою справою. Я вважаю, що ні. Всі можливі обговорення з приводу і навколо проведення Семінарів творчої молоді є доцільними доти, доки вони працюють на майбутнє. Якщо можливі дискусії будуть продуктивними для ХІ Семінару, вони мають місце бути. Таким є сутнісний бік справи, далекий від етики. Щоби слова не розходилися далеко з ділом, було створено форум, спрямований на те, аби зробити становлення наступних Семінарів більш прозорими і відкритими для ширшого кола зацікавлених осіб. Адреса форуму – http://freeforums.ru/user/smoloskyp/. На даний момент на ньому зареєстровано 11 осіб (окрім адміністратора/модератора та Олега Коцарева, точніше, однієї з двох його інкарнацій на форумі). Залишається сподіватися, що з часом існування форуму виправдає себе.
Єдине, про що відчуваю потребу висловити своє негативне ставлення, незважаючи на суб’єктивізм, який неодмінно супроводжує такого роду оцінки, – це етичний бік існування Семінару. Рік за роком ми спостерігаємо два паралельні процеси, котрі є на даний момент невід’ємними складовими Семінарів. Перший – це розвиток культурної української спільноти, адже саме Ірпінь дає можливість реалізувати потребу в спілкуванні за межами суто локального кола друзів, причетних до культури – а саме такими, як правило, є представники регіонів. Другий – і про це я не можу говорити інакше, як з великим жалем – це деградація цих самих кіл, що знову ж таки замикаються, можливо, цього разу в ширшому просторі, але так само обмеженому власними уявленнями про існування культури в Україні.

Сподіваюся, що ті, хто читатиме цю статтю, сприймуть її цілком адекватно, адже писалася вона з великою повагою до всіх, хто, не зважаючи на жодні можливі причини, є свідомо причетними до української культури.
Замість постскриптуму: аби дійсно бути відкритим до спілкування, я не тримаю свою адресу в секреті. Мені можна написати на Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду .
Я бажаю всім щастя.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.