Головна статті
Смолоскип України №5(82), травень 2002
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Сторінка 11
Сторінка 12
Сторінка 13
Всі сторінки
Олег КОЛЯСА, м. Львів. ВИБИРАЛИ ПРЕМ’ЄРА,ВИБИРАЛИ ПАРЛАМЕНТ..." />

Олег КОЛЯСА, м. Львів. ВИБИРАЛИ ПРЕМ’ЄРА,ВИБИРАЛИ ПАРЛАМЕНТ...

Бурхливими дискусіями, “міжфракційною” боротьбою, фонтаном емоцій відзначився VIII семінар творчої молоді України у м. Ірпінь

Признаюся чесно, що в Ірпінь на семінар творчої молоді України я збирався з наміром трохи там відпочити, а головне . поспілкуватися з колегами з різних областей держави. Приємно було те, що деякі мої університетські знайомі, яким я дав номер газети “Смолоскип” з анкетами, теж отримали запрошення на семінар. Отож до Києва і далі в Ірпінь ми відправилися цілим “галицьким десантом”. Ще перед тим мене не раз запитували, . що собою уявляє ірпінський семінар. Я відповідав, що кожного року там інша обстановка, інший підбір людей, отож дати однозначну відповідь неможливо. Єдине, що міг гарантувати . там буде цікаво. Цього разу, як і минулого року, неодмінною, так би мовити, складовою з.їзду творчої молоді була неповторна атмосфера якоїсь окремішності від оточуючого світу. З 10 по 14 травня санаторій “Дубки” став окремою, своєрідною республікою щирого, цікавого спілкування, гарячих диспутів, впертих суперечок. Політологічна частина VIII семінару творчої молоді відрізнялася тим, що крім суто академічного обговорення різних тем за “круглим столом”, учасники спробували змоделювати роботу справжнього українського парламенту. Відверто кажучи, я особисто не чекав, що колеги настільки цим переймуться, що мало не весь вільний від запланованих програмою заходів будуть проводити у кулуарних обговореннях можливих “міжфракційних об.єднань”, блоків, кандидатури спікера, його заступників, голів комітетів і т. д. Причому дехто робив це все не жартома, а абсолютно серйозно, з запалом (навіть не давав декому з лідерів фракцій пограти у футбол). Що й казати . владний “вірус” це досить важка і інфекційно небезпечна хвороба. За задумом організаторів семінару, всі учасники були поділені за допомогою жереба на фракції від певних політичних партій, які отримали назви на кшталт . “Партія поміркованих українців”, “Партія опозиційних коштів”, “Харчоблок”, “Червоненькі”... Людина, яка хоча б щось тямить у політичному житті України, легко проведе аналогію із реально існуючими партіями. Крім того, для “обслуговування” партій та фракцій між учасниками семінару були визначені політичні технологи та журналісти. Останні обиралися за власним бажанням, як не дивно, таких виявилося аж забагато. Новоспечені журналісти проявили надзвичайну активність і творчий запал. Впродовж кількох днів вони випустили декілька газет, які за оригінальністю і гостротою статей часто не поступалися тим, які публікуються у “великій” пресі. Ба, навіть у дечому перевершували їх. Про це кажу абсолютно компетентно, бо сам став “жертвою” однієї з таких статей, через що як і в реальному житті мав певні проблеми. Повертаючись до ірпінського парламенту, зауважу, що дехто з учасників семінару так цим перейнявся, захопився політичною боротьбою, що намагався продовжувати її і вночі, блукаючи коридорами санаторію “Дубки”, тужливим голосом закликаючи опозиційні сили до об.єднання. Більше того, вдень вони намагалися завадити декому з лідерів фракцій займатися спортивними розвагами. Як і у справжньому парламенті з наближенням голосування, кулуарна боротьба все жвавішала і часом набувала форм відкритої конфронтації, навіть образ (ну, все тобі як у реальному житті!). Завдяки неймовірним зусиллям учасників все ж вдалося сформувати блок на базі опозиційних партій . “Опозиційні кошти”, “Помірковані українці” та “Червоненькі”. На думку більшості ірпінських аналітиків, такий блок мав би забезпечити більшість при обранні спікера і формуванні уряду. Однак, знову ж таки, як і в реальному житті, не сталося як гадалося. Якщо обрання спікера пройшло більш-менш спокійно і мирно (з гордістю скажу, що ним стала студентка Львівського Національного університету політолог Оксана Дащаківська, яка, на мою думку, цілком об.єктивно обійняла дану посаду, адже минулого року на святкуванні дня політолога в університеті 16 жовтня їй було присуджено офіційний титул “політолог-гучномовець”), то процедура обрання прем.єр-міністра стала апогеєм затятої, безкомпромісної боротьби за портфель. Результат виявився несподіваним як для аналітиків, так і для громадян “Ірпінської республіки”, що зайвий раз підтвердило висновок . модель ірпінського парламенту надзвичайно близька до реального, українського. І цьому не треба дивуватися. Адже серед нас були люди, які працюють в системі, що обслуговує Верховну Раду України. Вони й привнесли деякі перевірені “технології”, методи, які дозволили одній з цих осіб перемогти на виборах прем.єр-міністра “Ірпінської республіки” з перевагою в один голос над найбільш “розкрученим”, задавалося б, кандидатом від донецького “клану”. Останній, як і личить амбіційному лідеру, так переймався процесом виборів, що ніяк не міг всидіти на місці. Його голос було чути то з одного кінця залу, то з іншого. Він затято продовжував агітацію за себе, та так захопився, що робив це навіть після підбиття підсумків голосування. Не обійшлося навіть без фізичних “контактів”. А що . приклад старших на таке надихає! В результаті постраждав один з лідерів “червоненьких”. На ці всі події жваво відгукнулися газети. Необраному кандидату в прем.єр-міністри, зокрема, була присвячена стаття під промовистим заголовком “У дитини забрали грайку”. Та все ж “спікеріада” була лише розвагою. Головне в роботі семінару . академічна частина, яка складалась з трьох “круглих столів” з досить-таки цікавими темами обговорення. Хоча доповіді часто були не надто фаховими, особливо, якщо звертати увагу на наукову сторону, однак вони викликали тривалі і вельми цікаві дискусії, які тривали також і у вільний від засідань час. Причому, кулуарні диспути частенько були більш цікаві, ніж “офіційні” обговорення. Вважаю, щоб вирішити проблему недостатньо високого рівня пропонованих доповідей, організаторам треба врахувати зауваження, висловлене одним з активних учасників семінару про те, що доповідачам треба глибше володіти темою, бути більш переконаними у тому, про що вони говорять, мати достатньо вагомі аргументи для відстоювання своєї позиції. Особисто мені також не дуже сподобалось те, як дехто з учасників “круглих столів” під час дискусій висловлював свою думку. Їх виступи були часом схожі на “злісну критику ворогів соціалістичної революції” з претензією на думку в останній інстанції. Признатися, я сам свого часу таким чином вів дискусії. Та, побувавши на одному з тренінгів у нашому університеті, зрозумів, як можна вести дискусію, не критикуючи особу опонента і не ображаючи його. Проте, гадаю, деяку нетолерантність учасників семінару під час дискусій можна частково списати на “гіперемоційність”, яка панувала. Загалом, як на мене, цьогорічний семінар творчої молоді вдався, був кращим від попереднього. Маю надію, що подібні заходи будуть проводитись і далі за сприяння Міжнародного благодійного фонду “Смолоскип”, який не словом, а ділом підтримує українське студентство.



Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.