Головна статті
Смолоскип України №5(82), травень 2002
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Сторінка 10
Сторінка 11
Сторінка 12
Сторінка 13
Всі сторінки


З виступу Голови МБФ “Смолоскип” О. Зінкевича на врученні премій" />

З виступу Голови МБФ “Смолоскип” О. Зінкевича на врученні премій

Якщо ви, саме ви, ваша генерація у наступних роках не станете вирішальним чинником у законодавчому і виконавчому органах нашої влади, то яке майбутнє чекатиме вас і ваших дітей, якщо дійсність, у якій ми живемо, не зміниться?

Невже вас буде влаштовувати орієнтація на Росію, на яку ми орієнтувалися і з якою ми були у т. зв. “союзі” 300 плюс 70 років? Невже ми не бачимо, що той “союз” дав нам і нашому народові? Невже вас і всіх нас буде влаштовувати кобзонізація, кавенізація і бульваризація нашої культури і нашого щоденного життя, які при підтримці владних структур стали домінантом нашого щоденного життя, стали засобом обездуховлення нас і наших дітей, щоб довести нас до такого стану, щоб кожній нашій людині було байдуже все, що рідне і своє, не лише для українця, але й для кожного поляка, єврея, кожного представника національної меншини у нашій державі, де цинічно використовується мова нашого північного сусіда як засіб космополітизації нашого суспільства, а в тому і російського.

Сьогодні ми живемо у незалежній українській державі, в зовсім інший час, де ваша генерація і кожний з вас має вирішувати сам за своє майбутнє. В боротьбі ідей і позицій, в боротьбі за досконалість і за першенство формується сила і воля індивіда. Сильні індивіди, сильні у своїй правоті, працьовитості, відповідальності, порядності, у поведінці, у своїх чеснотах, залишаться назавжди в літературі, політиці, державотворенні, громадському житті.

Знайомлячись з багатьма з вас, я побачив, що десь глибоко у душах і серцях учасників цих семінарів закладено палке бажання БУТИ, закладено у вас щось інше, що заставляє людину думати, бути творчим, конструктивним, позитивним, хотіти приїздити на ці ірпінські зустрічі. Лише орієнтація не на когось, а на самих себе, на наш колосальний інтелектуальний потенціал є запорукою нашого нормального і цивілізованого майбутнього.


ВРУЧЕННЯ НАГОРОД ВИДАВНИЦТВА “СМОЛОСКИП”" />

ВРУЧЕННЯ НАГОРОД ВИДАВНИЦТВА “СМОЛОСКИП”

Ведучі вечора Г. Логінова і Д. Туркевич

14 ТРАВНЯ О 17 ГОДИНІ в Будинку вчених відбулося традиційне вручення нагород видавництва “Смолоскип” лауреатам конкурсу 2002 року. Попри нетрадиційне місце проведення вечора в залі зібралося чимало гостей. Але передусім це були учасники VIII Ірпінського семінару.

Цього урочистого вечора ведучими церемонії були так само лауреати “Смолоскипа” . Дмитро Туркевич і Галина Логінова. Премії від видавництва вручали його голова Осип Зінкевич та виконавчий директор Олег Проценко.

Церемонію відкрив, як і годилося, засновник “Смолоскипа”. У своєму привітальному слові Осип Зінкевич проголосив і привітав не лише переможців конкурсу, а й учасників семінару. Особливу увагу він звернув на проблеми і їхнє бачення молоддю, які вже прозвучали на політологічній частині семінару, яка щойно закінчила свою роботу.

У цьому році конкурсні роботи оцінювало журі у складі: Олександр Ірванець (голова), Наталка Білоцерківець, Сергій Яковенко, Максим Розумний, Олег Проценко.

Від журі на вечорі вручення нагород виступили Сергій Яковенко та Максим Розумний. Обидва доповідачі охарактеризували рукописний масив конкурсу і дали оцінку його результатам, висловили побажання до наступних здобувачів премій.

Музичними номерами присутніх привітали молодий співак Віктор Омельченко та лауреатка “Червоної Рути” Ірина Шинкарук.

Отримуючи, премії переможці мали коротке слово, а також читали свої тексти. Багато з них вже не вперше піднімалися на сцену як лауреати видавництва “Смолоскип”, зокрема Марина Павленко, Ярослава Музиченко, Оксана Копак.

Друга частина вечора була присвячена презентації книжок минулорічних лауреатів. Зі своєю книжкою на сцену піднімалися Павло Бондаренко (повість “Година чорного причастя”), Іван Бойчук (збірка поезій “The Wall (Стіна)”), Оксана Мардус (збірка поезій “На білих кахлях”), а також минулорічна переможниця Галина Логінова, повість якої “Піщана ріка” вже отримала чимало схвальних і оптимістичних відгуків з боку критиків.


VIII семінар творчої молоді" />

VIII семінар творчої молоді

У VIII семінарі творчої молоді України, який відбувся в Ірпені 9 - 18 травня 2002 року, взяли участь 130 зареєстрованих учасників у політологічній частині семінару з 29 міст України і один з Москви та 131 - у мистецькій частині 27 міст України.

У політологічній частині семінару взяли участь:
Київ - 43 учасники, Львів - 9, Тернопіль - 9, Харків - 9, Чернівці - 8, Дніпропетровськ - 7, Миколаїв - 6, Донецьк - 4, по три - Луганськ, Полтава, Суми, Черкаси, Ужгород, по два - Житомир, Кам’янець-Подільський, Лозова, Чернігів, і по одному - Бровари, Дніпродзержинськ, Дрогобич. Євпаторія, Ковель, Кривий Ріг, Лебедин, Маріуполь, Москва, Ніжин, Рівне, Слов’янськ, Харцизьк.

У частині семінару взяли участь:Київ - 43 учасники, Львів - 9, Тернопіль - 9, Харків - 9, Чернівці - 8, Дніпропетровськ - 7, Миколаїв - 6, Донецьк - 4, по три - Луганськ, Полтава, Суми, Черкаси, Ужгород, по два - Житомир, Кам’янець-Подільський, Лозова, Чернігів, і по одному - Бровари, Дніпродзержинськ, Дрогобич. Євпаторія, Ковель, Кривий Ріг, Лебедин, Маріуполь, Москва, Ніжин, Рівне, Слов’янськ, Харцизьк.

У мистецькій частині семінару взяли участь:
Київ - 42, Харків - 20, Львів - 9, Запоріжжя - 8, Полтава - 8 Миколаїв - 6, Тернопіль - 5, Івано-Франківськ - 4, Чернівці - 3, по два - Дніпропетровськ, Донецьк, Люботин, Рівне, Слов.янськ, Суми, Умань, Хмельницький, по одному - Бердянськ, Вінниця, Городище, Кременчук, Куп.янськ, Луганськ, Ніжин, Фастів, Черкаси, Яготин.


ЛАУРЕАТИ ВИДАВНИЦТВА “СМОЛОСКИП” 2002 РОКУ" />

ЛАУРЕАТИ ВИДАВНИЦТВА “СМОЛОСКИП” 2002 РОКУ

Лауреати І премії

Номінація: ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА

Марина Павленко.

Народилася 1973 року в с. Старичі Львівської обл.

Закінчила аспірантуру Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини. Нині там викладає. Член Спілки Письменників України. Пише поезію, прозу, твори для дітей, авторка численних літературознавчих статей в періодичних виданнях. Автор збірки поезій “Бузкові зошити” (“Гранослов”). Лауреат другої премії видавництва “Смолоскип” 2000 року за збірку оповідань для дітей “Домовичок з палітрою”. У 2001 році стала лауреатом четвертої премії. Нагороджена за дослідження “Тичининська формула українського патріотизму”. Лауреат премії видавництва “Смолоскип” 2002 рокуза збірку казок для дітей “Півтора бажання (казки з Ялосоветиної скрині)”.

Номінація: ДОСЛІДЖЕННЯ

Володимир Посельський.

Народився у 1973 році на Волині.

Закінчила аспірантуру Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини. Нині там викладає. Член Спілки Письменників України. Пише поезію, прозу, твори для дітей, авторка численних літературознавчих статей в періодичних виданнях. Автор збірки поезій “Бузкові зошити” (“Гранослов”). Лауреат другої премії видавництва “Смолоскип” 2000 року за збірку оповідань для дітей “Домовичок з палітрою”. У 2001 році стала лауреатом четвертої премії. Нагороджена за дослідження “Тичининська формула українського патріотизму”. Лауреат премії видавництва “Смолоскип” 2002 рокуза збірку казок для дітей “Півтора бажання (казки з Ялосоветиної скрині)”.У 1992 р. закінчив Володимир-Волинське педагогічне училище ім. А. Кримського.  Бакалавр Інституту міжнародних відносин Київського університету ім. Т. Шевченка (1997),магістр Паризького інституту політичних наук за спеціалізацією “Європейська спільнота” (1999). У 2000 р. отримав після-магістерський Диплом поглибленихстудій ПІПН у межах спеціалізації “Посткомуністична Європа”, у 2001 р. . ДипломВищого циклу європейських студій ПІПН. З 2000 р. навчається в докторантурі ПІПН при Центрові міжнародних студій та досліджень (CERI, Франція).Лауреат  премії видавництва “Смолоскип” 2002 року за дослідження “Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції”. 

Лауреати ІІ премії

Номінація: ПОЕЗІЯ

Ніна ГАЛАН

Народилася 1984 року у Львові. Студентка І курсу факультету журналістики Львівського університету ім. І. Франка. Друкувалася в газетах і журналах. Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за збірку віршів “Шахова тимчасовість”. 

Олег КОЦАРЕВ

Народився 1981 року у Харкові. Студент ІV курсу філологічного факультету Харківського університету. Друкувався у літературних збірниках. Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за збірку поезій “Коротке і довге”.

Оксана САМАРА

Народилася 1981 року у Києві. Студентка ІV курсу факультету природничих наук університету “Києво-Могилянська Академія”. Друкувалася в журналах і газетах. Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за збірку віршів “Debris”.

Номінація: ПРОЗА

Марина СОКОЛЯН

Народилася 1979 року у Полтаві. Студентка ІІ курсу магістерської програми з соціології університету “Києво-Могилянська Академія”. Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за збірку оповідань “Цурпалки”.

Юрій ШИНКАРЕНКО

Народився 1975 року в Обухові. Електрозварювальник. Лауреат видавництва “Смоло-скип” премії за збірку оповідань “Самовбивця”.

Лауреати ІІІ премії

Номінація: ПОЕЗІЯ

Ніна КУР’ЯТА

Народилася 1978 року у с. Зеленогірське Одеської обл. Аспірантка біологічного факуль-тету Одеського університету ім. І. Мечникова. ауреат Одеських регіональних конкурсів, друкувалася у пресі й літературних збірниках. Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за збірку віршів “Реанімація”.

Галина ПУСТОВГАР

Народилася 1978 року в с. Семенівні Полтавської обл. Закінчила психолого-педагогічний факультет Полтавського педагогічного університету, студентка вечірнього університету журналістики. Голова обласної “Молодої Просвіти”.Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за збірку віршів “Безіменник”.

Номінація: ПРОЗА

Дмитро БОНДАРЕНКО

Народився 1974 року у Дніпродзержинську. Закінчив Дніпропетровський університет залізничного транспорту. Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за збірку оповідань “Пацюк”.

Ігор БУЗЬКО

Народився 1974 року у Кривому Розі. Закінчив філологічний факультет Криворізького пе-дагогічного університету. Друкувався в журналах і газетах. Лауреат видавництва “Смоло-скип” премії за збірку оповідань “Осінь”.

Лауреати заохочувальної премії

Номінація: ПОЕЗІЯ

Дмитро ЛАЗУТКІН

Народився 1978 року у Києві. Студент VІ курсу інженерно-фізичного факультету Націо-нального Технічного Університету. Лауреат премії ім. Б.-І. Антонича. Друкувався в журна-лах і газетах. Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за збірку віршів“Вітер у дзеркалі”.

Вікторія НАРІЖНА

Народилася 1982 року у Дніпропетровську. Студентка ІІІ курсу факультету українськоїфілології та мистецтвознавства Дніпропетровського університету. Лауреат видавницт-ва “Смолоскип” заохочувальної премії за збірку віршів “Я”.

Вікторія ЧОРНОБРОВА

Народилася в с. Романова Балка Миколаївської обл. Навчалася на філологічному фа-культеті Київського університету ім. Т. Шевченка. Інвалід І групи. Друкувалася в журна-лах, газетах, літературних збірниках. Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за збірку віршів “Калинова книга нації”.

Номінація: ПРОЗА

Дмитро ГУБЕНКО

Народився 1980 року у Києві. Студент І року магістеріуму журналістики і політичних наукуніверситету “Києво-Могилянська Академія”. Засновник і редактор студентського видання “Колєга”.Друкувався в журналах і газетах.Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за повість “Сходославія”.

Оксана КОПАК (Кришталева)

Народилася 1975 року у Львові. Студентка факультету фольклористики Львівського уні-верситету ім. І. Франка. Друкувалася в журналах і газетах. Лауреат видавництва “Смо-лоскип” премії за збірку новел “Paloma Picasso”.

Ярослава МУЗИЧЕНКО

Народилася 1972 року у Києві. Закінчила Інститут журналістики Київського університе-ту ім. Т. Шевченка, аспірант Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографіїім. М. Рильського НАНУ. Співавтор збірки “Радуйся земле, коляда іде” (“Смолоскип”). Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за збірку “Мандрівка до себе”.

Михайло РУТИНСЬКИЙ

Народився 1976 року в Городку Хмельницької обл. Асистент кафедри географії Львів-ського університету ім. І. Франка. Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за роман “Сини Бористена”.

Наталя ТИСОВСЬКА

Народилася 1973 року у Києві. Студентка магістратури департаменту Англійської мови Лейкгед університету (Канада). Лауреат видавництва “Смолоскип” премії за повість “Дружка”.


Олег КОЛЯСА, м. Львів. ВИБИРАЛИ ПРЕМ’ЄРА,ВИБИРАЛИ ПАРЛАМЕНТ..." />

Олег КОЛЯСА, м. Львів. ВИБИРАЛИ ПРЕМ’ЄРА,ВИБИРАЛИ ПАРЛАМЕНТ...

Бурхливими дискусіями, “міжфракційною” боротьбою, фонтаном емоцій відзначився VIII семінар творчої молоді України у м. Ірпінь

Признаюся чесно, що в Ірпінь на семінар творчої молоді України я збирався з наміром трохи там відпочити, а головне . поспілкуватися з колегами з різних областей держави. Приємно було те, що деякі мої університетські знайомі, яким я дав номер газети “Смолоскип” з анкетами, теж отримали запрошення на семінар. Отож до Києва і далі в Ірпінь ми відправилися цілим “галицьким десантом”. Ще перед тим мене не раз запитували, . що собою уявляє ірпінський семінар. Я відповідав, що кожного року там інша обстановка, інший підбір людей, отож дати однозначну відповідь неможливо. Єдине, що міг гарантувати . там буде цікаво. Цього разу, як і минулого року, неодмінною, так би мовити, складовою з.їзду творчої молоді була неповторна атмосфера якоїсь окремішності від оточуючого світу. З 10 по 14 травня санаторій “Дубки” став окремою, своєрідною республікою щирого, цікавого спілкування, гарячих диспутів, впертих суперечок. Політологічна частина VIII семінару творчої молоді відрізнялася тим, що крім суто академічного обговорення різних тем за “круглим столом”, учасники спробували змоделювати роботу справжнього українського парламенту. Відверто кажучи, я особисто не чекав, що колеги настільки цим переймуться, що мало не весь вільний від запланованих програмою заходів будуть проводити у кулуарних обговореннях можливих “міжфракційних об.єднань”, блоків, кандидатури спікера, його заступників, голів комітетів і т. д. Причому дехто робив це все не жартома, а абсолютно серйозно, з запалом (навіть не давав декому з лідерів фракцій пограти у футбол). Що й казати . владний “вірус” це досить важка і інфекційно небезпечна хвороба. За задумом організаторів семінару, всі учасники були поділені за допомогою жереба на фракції від певних політичних партій, які отримали назви на кшталт . “Партія поміркованих українців”, “Партія опозиційних коштів”, “Харчоблок”, “Червоненькі”... Людина, яка хоча б щось тямить у політичному житті України, легко проведе аналогію із реально існуючими партіями. Крім того, для “обслуговування” партій та фракцій між учасниками семінару були визначені політичні технологи та журналісти. Останні обиралися за власним бажанням, як не дивно, таких виявилося аж забагато. Новоспечені журналісти проявили надзвичайну активність і творчий запал. Впродовж кількох днів вони випустили декілька газет, які за оригінальністю і гостротою статей часто не поступалися тим, які публікуються у “великій” пресі. Ба, навіть у дечому перевершували їх. Про це кажу абсолютно компетентно, бо сам став “жертвою” однієї з таких статей, через що як і в реальному житті мав певні проблеми. Повертаючись до ірпінського парламенту, зауважу, що дехто з учасників семінару так цим перейнявся, захопився політичною боротьбою, що намагався продовжувати її і вночі, блукаючи коридорами санаторію “Дубки”, тужливим голосом закликаючи опозиційні сили до об.єднання. Більше того, вдень вони намагалися завадити декому з лідерів фракцій займатися спортивними розвагами. Як і у справжньому парламенті з наближенням голосування, кулуарна боротьба все жвавішала і часом набувала форм відкритої конфронтації, навіть образ (ну, все тобі як у реальному житті!). Завдяки неймовірним зусиллям учасників все ж вдалося сформувати блок на базі опозиційних партій . “Опозиційні кошти”, “Помірковані українці” та “Червоненькі”. На думку більшості ірпінських аналітиків, такий блок мав би забезпечити більшість при обранні спікера і формуванні уряду. Однак, знову ж таки, як і в реальному житті, не сталося як гадалося. Якщо обрання спікера пройшло більш-менш спокійно і мирно (з гордістю скажу, що ним стала студентка Львівського Національного університету політолог Оксана Дащаківська, яка, на мою думку, цілком об.єктивно обійняла дану посаду, адже минулого року на святкуванні дня політолога в університеті 16 жовтня їй було присуджено офіційний титул “політолог-гучномовець”), то процедура обрання прем.єр-міністра стала апогеєм затятої, безкомпромісної боротьби за портфель. Результат виявився несподіваним як для аналітиків, так і для громадян “Ірпінської республіки”, що зайвий раз підтвердило висновок . модель ірпінського парламенту надзвичайно близька до реального, українського. І цьому не треба дивуватися. Адже серед нас були люди, які працюють в системі, що обслуговує Верховну Раду України. Вони й привнесли деякі перевірені “технології”, методи, які дозволили одній з цих осіб перемогти на виборах прем.єр-міністра “Ірпінської республіки” з перевагою в один голос над найбільш “розкрученим”, задавалося б, кандидатом від донецького “клану”. Останній, як і личить амбіційному лідеру, так переймався процесом виборів, що ніяк не міг всидіти на місці. Його голос було чути то з одного кінця залу, то з іншого. Він затято продовжував агітацію за себе, та так захопився, що робив це навіть після підбиття підсумків голосування. Не обійшлося навіть без фізичних “контактів”. А що . приклад старших на таке надихає! В результаті постраждав один з лідерів “червоненьких”. На ці всі події жваво відгукнулися газети. Необраному кандидату в прем.єр-міністри, зокрема, була присвячена стаття під промовистим заголовком “У дитини забрали грайку”. Та все ж “спікеріада” була лише розвагою. Головне в роботі семінару . академічна частина, яка складалась з трьох “круглих столів” з досить-таки цікавими темами обговорення. Хоча доповіді часто були не надто фаховими, особливо, якщо звертати увагу на наукову сторону, однак вони викликали тривалі і вельми цікаві дискусії, які тривали також і у вільний від засідань час. Причому, кулуарні диспути частенько були більш цікаві, ніж “офіційні” обговорення. Вважаю, щоб вирішити проблему недостатньо високого рівня пропонованих доповідей, організаторам треба врахувати зауваження, висловлене одним з активних учасників семінару про те, що доповідачам треба глибше володіти темою, бути більш переконаними у тому, про що вони говорять, мати достатньо вагомі аргументи для відстоювання своєї позиції. Особисто мені також не дуже сподобалось те, як дехто з учасників “круглих столів” під час дискусій висловлював свою думку. Їх виступи були часом схожі на “злісну критику ворогів соціалістичної революції” з претензією на думку в останній інстанції. Признатися, я сам свого часу таким чином вів дискусії. Та, побувавши на одному з тренінгів у нашому університеті, зрозумів, як можна вести дискусію, не критикуючи особу опонента і не ображаючи його. Проте, гадаю, деяку нетолерантність учасників семінару під час дискусій можна частково списати на “гіперемоційність”, яка панувала. Загалом, як на мене, цьогорічний семінар творчої молоді вдався, був кращим від попереднього. Маю надію, що подібні заходи будуть проводитись і далі за сприяння Міжнародного благодійного фонду “Смолоскип”, який не словом, а ділом підтримує українське студентство.


ЗА КОГО ПРОГОЛОСУВАЛА ТВОРЧА МОЛОДЬ УКРАЇНИ НА ВИБОРАХ 31 БЕРЕЗНЯ?" />

ЗА КОГО ПРОГОЛОСУВАЛА ТВОРЧА МОЛОДЬ УКРАЇНИ НА ВИБОРАХ 31 БЕРЕЗНЯ?

Під час обох частин семінару було проведено соціологічне опитування його учасників про участь молоді у минулих виборах до Верховної Ради України. Нижче подаємо результати у процентах.

Свої голоси віддали за:

 

Політологи

Митці

     

Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”

29,0

44,0

Блок Юлії Тимошенко

41,5

23,0

Соціалістична Партія України (СПУ)

6,0

1,5

Команда Озимого Покоління (КОП)

4,5

6,0

Зелена Партія України (ЗПУ)

0,0

4,5

Соціал-демократична партія(о), СДПУ(о)

3,0

0,0

“Яблуко”

1,5

1,5

“За єдину Україну!”

1,5

1,5

“Єдність”

1,5

0,0

Морська Партія України

1,5

0,0

Комуністична Партія України (КПУ)

0,0

1,5

“Нова генерація”

0,0

1,5

Не голосували (неповнолітні)

10,0

15,0


З ІРПІНСЬКИХ ПЛІВОК НЕВІДОМОГО МАЙОРА" />

З ІРПІНСЬКИХ ПЛІВОК НЕВІДОМОГО МАЙОРА

До програми політологічної частини семінару входило: зустріч з народним депутатом України, директором Інституту політики Миколою Томенком, три круглих столи на тему “Політична система України: центри впливу і важелі управління”, “Закрите суспільство: витоки соціальної некомпетентності”, “Україна в геополітичному та геоекономічному вимірах”, дві політичні гри “Вибір голови Верховної Ради” і “Вибір Кабінету Міністрів”. Цікаві і банальні думки з виступів деяких молодих політологів і політиків, учасників семінару:

Євген Золотарьов (Харків): “Приїжджаючи на цей семінар, ти бачиш, що нас українців все більше і більше”. “Що тут напружує, це православ.я. Мене це напружує. Православ.я часом демонструє інстинкт імпотентності”.

Ярослав Кохан (Київ): “У нас була гарна дискусія всіх проти всіх”. “Ви нічого не зрозуміли з того, що я сказав”. “Мене ніхто не слухає, і це підриває корінь деяких людей”. “Ця розмова на кшталт, які ми гарні і пухнаті”. “Чи потрібно шукати в історичних смітниках чогось цікавого?”.

Марина Брацило (Запоріжжя): “Бажаю, щоб цей семінар був чимось більшим, як тільки спільно провести цих кілька днів”.

Микола Томенко, народний депутат України (Київ): “В Україні вичерпав себе ідеологічний конфлікт. Лінія конфлікту пішла по іншій лінії”. “На цих виборах зліквідовано міф про вплив телебачення на виборця”. “Ми не знайшли ключа до тих, які на виборах не визначилися”. “Я людина, яка ніколи не страждала симпатіями до Президента”. “Жінки у нас завжди були виразником негативного рейтингу”. “Один директор, одного заводу, сказав, що готовий стати президентом, якщо йому скажуть, що він має робити. І він вже кілька років президентом”.

Сергій Бондар (Полтава): “Я політологічно творчий”. “Скажіть, чи можна маніпулювати свідомістю українця, якщо у нього такої немає?”. “Українська нація до сьогодні проходить процес ожіночення. У нас ще ніхто не створив міфу України, як чоловіка”.

Максим Розумний (Київ): “У нас в наступних вечорах буде відбуватися ділова гра, а яка це гра, ми ще побачимо”. “Молодше студентське покоління стараються якось зацюкати, розбити, знищити якусь добру і позитивну ідею, через що ви всі тратите”. “Не треба творити міфи, треба розбиратися у сьогоденні. Тільки вивчаючи актуальну ситуацію, ми зможемо прогнозувати майбутнє”. “Ті наші науковці, які виїжджають на Захід, мають потенціал минулого”. “Російські PR одне зуміли зробити, знали як себе продати українському клієнту, а не як виграти вибори, тому всі їхні клієнти вибори програли”. “Американці все знають про свою країну і нічого не знають і не хочуть знати про інші країни”.

Олександр Задорожний (Київ): “Нам пробують нав.язати думку, що все, що з Росії краще, що росіяни мудріші, а ми тупі, наші продукти гірші. Воно не так, воно навпаки”.

Тетяна Даренська (Луганськ): “На місці особистості повинен бути індивід”. “Європа або існує у нас самих або взагалі не існує”. “Совок голосував за незалежність України, щоб жити краще, як живуть в Європі, а не заради національного відродження, що проповідувала невеличка купка людей”. “Європа . це та частина Європи, яка зберегла православну віру”. “Захід іде до того, що ми вже маємо”. “Коли людина не готова до діалогу, тоді вона закрита”.

Питання з залу: “Чи це рука Ноги?”

: “Чи це рука Ноги?”

Відповідь з залу: “Ні, це рука долі”.

Питання з залу до А.: “Назвіть себе”.

Відповідь А.: “Я з Харкова”.

З залу: “А прізвище? Все одно назвіть”.

Відповідь А.: “Моє прізвище російське, не буду”.

З залу: “То нічого”.

Відповідь А.: “Дякую за міжнародну дружбу”.

: “Чи це рука Ноги?”

Олександр Донич (Суми): “Я тут вперше. Я приїхав сюди, щоб на власні очі побачити, що це таке творча молодь”.

Олександр Хоруженко (Суми): “Моє захоплення . теорія українського кохання”.

Віталій Кравченко (Житомир): “Я на семінарі вперше. Враження дуже добре”.

Сергій Савченко (Дніпропетровськ): “Я за проголошення незалежної Дніпропетровської республіки і за проголошення економічної блокади Західної України”. “Радянська людина голосувала за незалежність тому, що влада голосувала за незалежність, а не тому, що вона прагнула до Європи, тому, що вона тієї Європи не знала. Ми повинні пишатися тим, що у нас не було відродження, а був гуманізм”. “Коли в одній країні уважається демократію як цінність, то в іншій це абсурд, а не демократія”. “Україну треба уважати, як геополітичну реальність”. “Екуменізм не співмірний з християнізмом”.

Станіслав Федорчук (Донецьк): “Ви питаєте, звідки я? Я . з української резервації Донецька”. “76% номенклатури збереглися при владі”. (До доповідача): “Чи ваша доповідь про олігархів не є замовленням олігархів?” (Відповідь з сумом): “Нажаль, ні”. “В Україні окремі групи вже конкурують між собою за представництво російських впливів в Україні”. “Чи ви відчуваєте сором за Конотоп і за Святослава Завойовника? Я не відчуваю, я гордий за них”.

Олеся Мамчич (Київ): “Поет . це така собі людина, яка підсвідомо стає рупором народу”.

Олег Коляса (Львів): “Вітчизняна політологія пробує доказати, що групи інтересу і групи тиску є тотожні”. “У нас політика стала бізнесом”. “Індивід є причиною всього”. “У нас немає правової культури, за винятком Західної України” (тривалі аплодисменти галичан і вигуки інших). “Громадянське суспільство . це стан суспільної толерантності”. “У нашій державі є понад 40% чужих інвестицій. Держава тратить свою незалежність, коли у ній є 43% чужих інвестицій”.

Олег Хавич (Чернівці): “Чи не уважаєте, що 90.95% українського суспільства не мають інтересу не лише до політики, але й до самих себе?”. “Я балотувався від “їхньої України” і програв. На вибoрах переміг шлунок”. “Росія контролює українські бізнеси не з бізнесовими цілями, а з виразною політичною ціллю”. “Євросоюз сказав: хлопці, ви, Україна лише сусіди на рівні Білорусі і Молдови і не мрійте про членство в ЄС”. “За десять років незалежності Київський уряд майже цілковито знищив національну свідомість в Західній Україні. У 70-х роках національна свідомість в Західній Україні була набагато вища, ніж після десяти років незалежності”.

Олег Проценко (Київ): “Назвіть прізвище хоч одного олігарха, який генерує ідеї”.

Оксана Дашаківська (Львів): “Українське суспільство перетворилося у фіктивну демократію”. “Сьогодні потреба політичної еліти не викликає дискусії”. “Номенклатура змінила назву з компартії на партію влади і перетворюється у номенклатуру олігархії, що можливо лише у авторитарній державі, чого прикладом є Україна”. “Наша держава існує не для індивіда, не для суспільства, а для влади”. “У нас вже не знають, як корова виглядає, бо всі наші жінки на заробітках в Італії”.

Ірина Угринчук (Рівне): “Те, що тут говориться, треба уважати оправданням свого існування”. “У нас кандидат у депутати Н. витратив один мільйон доларів, купив всіх, кого можна було купити, і програв”. “На зміну нашого суспільства треба чекати до третього пришестія”.

Олесь Степанченко (Київ): “Ті, хто орієнтований на Росію, не боряться за владу. Вони лобіюють російські інтереси в Україні”.

Павло Карайченцев (Слов.янськ): “Тут зібралася тусовка, яка останніх десять років виростала в українському ґетто”.

Олександр Желіба (Ніжин): “Є ідеології, до яких нам треба тулитися, а від інших треба відхилятися”. “Коли курди ведуть боротьбу за незалежність, то це називають тероризмом, а коли турки воюють з курдами, то це звичайна війна...” “Ви не правильно мене зрозуміли, або я не зумів донести свою думку до вас”. “Подумайте лише . раптом всі наші повертаються з Італії, Португалії європейцями, і що тоді ми будемо робити”. “На майдані Незалежності не треба було ставити пам.ятник жінки з розпростертими руками”. “Зараз духовною владою у нас керує Москва. Коли б у Печерській Лаврі була Україна, тоді Київ став би сакральним центром світу”. “Коли націоналізм є лише для одиниць, тоді релігія є для всіх”.

Юрій Кисельов (Луганськ): “У ІваноФранківську наш Президент сказав, що Україна і Польща знаходяться на тому самому рівні розвитку...Кращого анекдоту не можна було почути”. “Ліберальна демократія почала сама себе дискредитувати”.

Олена Сирінська (Київ): “Тут до Росії наставляння таке, ну, дуже напружене”.

Володимир Щербаченко (Луганськ): “Ми тут такі дуже духовні зібралися, а там десь на Заході саме споживацьке суспільство”. “Краще звертати увагу на те, що у нас добре, а не на те, що там у когось треба вчитися”.

Микола Керницький (Чернівці): “Дискусія ця переростає у якесь самообмеження”. “Україна дуже любить творити свої власні міфи”. “У нас демократія дещо деформована, а відритого суспільства у нас ще немає”.

Алла Кураєва (Миколаїв): “Колись ми були українцями, а тепер на десятому році незалежності, ми не знаємо, хто ми такі”. “Нашу багатовекторність дехто уважає безвекторністю”.

(Миколаїв):“Колись ми були українцями, а тепер на десятому році незалежності, ми не знаємо, хто ми такі”. “Нашу багатовекторність дехто уважає безвекторністю”.

Віталій Мороз (Ковель): “Леонід Кравчук, опинившись сьогодні в одній партії, не став постаттю Хмельницького у нашій історії”. “Я ставлюся до геополітики, як до антропології”.

Сергій Шурінов (Харків): “Український компартійний викладач нашого українського вузу демонструє разом з ЗУБРами (партія “За Україну, Білорусь і Росію”) за надання російській мові статусу другої, яка стане першою”.

Роман Сирінський (Київ): “Суб.єктом історичного процесу Україна ще не є. Що потрібно зробити? Потрібно побільше таких, як ми з вами”.

Дмитро Колісник (Дніпропетровськ): “Геополітика у нас тільки ще повстає”. “Націоналістичні організації єдині виступали за незалежність”.

Анастасія Богуславська (Київ): “Чому нам учитися в Америки чи Росії, а не вчитися у самих себе?”. “Росія використовує православ.я для того, щоб Україна обов.язково залишилася з нею”.

Олександр Маслак (Київ): “Відродження України можливе, коли Київ стане сакральним центром і геополітичним центром”. “Греко-католицизм має дуже мало спільного з західним католицизмом”. (До А. Окари): “Ви говорите дуже категорично, як людина вихована у радянських школах і вузах”.

Олена Снігір (Чернівці): “Американцям було доцільно мати до діла зі слабким, але цілісним Союзом, а не з роздрібленими самостійними державами”.

Ольга Простова (Вознесенськ): “Пострадянський і пост-комуністичний стан визначає нашу свідомість. Визначення нашої свідомості повертає нас в минуле”. “В Україні відсутня довіра населення до влади. У Польщі було навпаки, і на тому Польща виграла”. “Кажуть, що ці вибори були більш демократичні, як попередні, але, вибачте, їх визнати демократичними не можна”.

Андрій Прохоров (Славута): “Українські партії не мають чіткої позиції щодо інтеграції в Євросоюз, чи щодо інтеграції з Росією”. “Україна стала заложником кланових груп, більш зорієнтованих на інтеграцію з Росією”.

(Славута):“Українські партії не мають чіткої позиції щодо інтеграції в Євросоюз, чи щодо інтеграції з Росією”. “Україна стала заложником кланових груп, більш зорієнтованих на інтеграцію з Росією”.

З виступів кандидатів на Голову ВР Ірпінської республіки

Оксана Дащаківська (Львів): “Ми є свідченням того, що ми можемо”. “Я . жінка. Я втілюю все те краще, що дало нам людство”. “Матріархат . не означає повну заміну чоловіків жінками”.

Питання: “Чи це правда, що ви чоловік у спідниці?”

Відповідь: “Подивіться на мене, невже я так виглядаю”.

Дмитро Ветошкін (Харків): “Якщо ви будете голосувати за наш блок, то лише тоді пізнаєте істину”. “Ми не хочемо, щоб наша Україна була такою, якою вона є”. “Ми не будемо перемінювати нашу передвиборчу кампанію в балаган”. “Культуру потрібно сприймати такою, як вона. Це антропоцентризм і трошки більше”.

Питання до Д. Ветошкіна: “Чи це правда, що ви жінка у штанях?”

Відповідь: “Складне питання, я мушу порадитися зі своїми товаришами”.

Питання: “А все ж таки, ви чоловік?”

Відповідь: “Є хлопчик, хлопець, дід. Перемагає думка, що я чоловік”.

Віктор Шадей (Ужгород): “Ми будемо створювати культуру і нести в інші країни. Наш біль . не словом, а ділом. У нас вже п.ять батальйонів, які готові сприяти збільшенню населення. Ми шукали, що таке істина в Україні. Істина багато швидше сприймається за допомогою водки”. “Від вашого вибору на виборах залежить доля планети”.

Питання до В. Шадея: “У мене до вас питання інтимного характеру”.

“У мене до вас питання інтимного характеру”.

Відповідь: “Так, я чоловік”,

“Так, я чоловік”,

Питання: “Чи є у вас жіночі батальйони для збільшення населення?”

Відповідь: “Будуть”.

“Будуть”.

Питання: “Ви говорите про планету, а чи можете врятувати Ірпінську республіку. Вона гине?”

Відповідь: “Нам треба в першу чергу рятувати планету за допомогою наших батальйонів”.

“Нам треба в першу чергу рятувати планету за допомогою наших батальйонів”.

Питання: “Як ви ставитесь до ОУН-УПА?”.

Відповідь: “Нормально”.

Віктор Шадей, знімаючи свою кандидатуру на користь Оксани Дащаківської: “Це хороша жінка. Вона народить багато дітей”.

 

 

“У мене до вас питання інтимного характеру”.“Так, я чоловік”,“Будуть”.“Нам треба в першу чергу рятувати планету за допомогою наших батальйонів”.

Сергій Савченко (Дніпропетровськ): “Ми тільки що вибрали Лічильну Комісію. Пропоную вибрати ще одну комісію, яка контролювала б Лічильну Комісію”.

Віталій Мороз (Ковель): “Пані Голово, чому ви приховуєте, що ви є незаконною дочкою Наталі Вітренко?”.


ДОПОВІДІ VІІІ СЕМІНАРУ ТВОРЧОЇ МОЛОДІ УКРАЇНИ" />

ДОПОВІДІ VІІІ СЕМІНАРУ ТВОРЧОЇ МОЛОДІ УКРАЇНИ

Політологічна частина семінару

1. Станіслав Біличенко (Миколаїв) . “Геополітична стратегія України”.

1. (Миколаїв) . “Геополітична стратегія України”.

2. Сергій Бондар (Полтава) . “Автор і нація: патріархат та матріархат в контексті ідеології в Україні”.

3. Ярослав Гончар (Київ) . “Соціально-психологічні чинники зовнішньої політики України. “Яструби...на рушниках”.

5. Тетяна Даренська (Луганськ) . “Суспільство “третього світу” як суспільний феномен: спроба концептуальної теоретизації”.

6. Оксана Дащаківська (Львів) . “Номенклатурна олігархія . форма політичної еліти”.

7. Олександр Желіба (Ніжин) . “Політична ідеологія, українські політичні партії, Європа”.

8. Дмитро Колісник (Дніпропетровськ) . “Шлях до Української імперії (О. Губчак . український геополітик І половини ХХ ст.”.

9. Олег Коляса (Львів) . “Політичний інтерес: проблема визначення і шляхи реалізації”.

10. Ярослав Кохан (Київ) . “Технології versus ідеали”.

11. Алла Кураєва (Миколаїв) . “Україна у ХХІ столітті: пошук геополітичної ідентичності”.

12. Олександр Маслак (Київ) . “Сакральне розуміння геопростору і перспективи української геополітики”.

13. Андрій Окара (Москва) . “Перспективи української геополітики”.

14. Ольга Простова (Миколаїв) . “Посткомуністичний розвиток країн Східної та Центральної Європи (геополітичні схеми)”.

15. Андрій Прохоров (Київ) . “Співробітництво України з ЄС: геополітичні аспекти”.

16. Андрій Раднюк (Кам.янець-Подільський) . “PR . спосіб реорганізації суспільної свідомості: шлях нав.язування”.

17. Сергій Савченко (Дніпропетровськ) . “Геополітичний аспект цивілізаційної орієнтації України”.

18. Руслан Синельников (Київ) . “Сценарії геополітичного майбутнього України”.

19. Олена Сирінська (Київ) . “Геополітичні важелі управління”.

20. Роман Сирінський (Київ) . “Суб.єкт-об.єктна парадигма в геополітиці”.

21. Олена Снігир (Київ) . “Україна як об.єкт у геополітичних стратегіях держав трансатлантичного регіону”.

22. Станіслав Федорчук (Донецьк) . “Геополітичні проблеми та константа української геостратегії”.

23. Сергій Шурінов (Харків) . “Закрите суспільство: витоки соціальної некомпетентності”.

24. Володимир Щербаченко (Луганськ) . “Соціальні технології в перехідному суспільстві”

Список доповідей, виголошених на мистецькій частині семінару, читайте у наступному випуску бюлетеня.


Петро ВОЗНЮК. ПРАВДА ПРО ТРАГЕДІЮ" />


Петро ВОЗНЮК. ПРАВДА ПРО ТРАГЕДІЮ

Саме так можна було б інакше назвати книгу Федора Пігідо-Правобережного, презентація якої відбулася 23 травня у київському Будинку Вчених. Проте сам автор для найменування свого твору вдало використав стару совєтську ідеологему, десакралізувавши її за допомогою лапок.

На важливості розвінчання комуністичних міфів правдивою інформацією про ту війну наголосив у передньому слові голова “Смолоскипу”, де побачило світ це видання, Осип Зінкевич. Також він висловив щиру дяку фундації Івана Багряного і, зокрема, Олександрові Скопу за сприяння появі цієї книжки. Книжка справді вийшла дуже якісною: у твердій палітурці та з напрочуд гармонійно підібраною до змісту ілюстрацією на обкладинці.

Певна річ, цінність будь-якої друкованої продукції не повинна вичерпуватися лише якісною поліграфією. “Велика Вітчизняна війна”, крім безумовно цікавих спогадів автора-очевидця подій та бездоганного оформлення, відзначається ще й грунтовним науковим коментарем Романа Сербина, доктора історії з Монреалю, і київського дослідника Юрія Шаповала. У своїх виступах під час презентації обидва науковці коротко проаналізували реальні наслідки Другої світової для українського народу, вказавши передусім на велике просвітницьке значення праці Ф. Пігідо. Адже трагедія, трагедія невиправданої міфологізації воєнного часу та неусвідомлення нацією чужинського характеру цієї війни, по суті, триває. Більше того, псевдопатріотичний пафос навколо тих років заважає збагнути справжні масштаби втрат, глибину “українського голокосту”, сприяє виробленню у громадськості (а надто у молоді) не тільки спрощеного, але й відверто цинічного ставлення до найбільшої драми нашої історії. Від небезпеки забуття уроків минулого застерігав і відомий письменник, президент українського PEN-клубу Євген Сверстюк.

Професор, автор більш ніж десятка книг з історії України та українства Володимир Сергійчук поділився власним баченням тяглості війни на наших землях. На його думку, з якою важко не погодитись, бойові дії на українських етнічних теренах велися із березня 1939 року (окупація КарпатоУкраїнської держави гортистською Угорщиною) по 1955 рік, коли було ліквідовано останні вогнища спротиву УПА. Як і більшість учасників дискусії, В. Сергійчук обстоював необхідність поширення об.єктивних відомостей про війну насамперед серед пересічних українців, особливо молодих. Оскільки самі фахівці вже достатньо знайомі з правдою, а ветерани совєтського війська в основній своїй масі ніколи її не сприймуть. У річищі цього аспекту обговорення інший знаний історик, Віктор Коваль, зауважив, що в нашій державі дуже бракує правдивої вітчизняної літератури про воєнний період, яка була б доступною широкому колу читачів за стилем та, головне, накладом. І хоча нове видання “Смолоскипа”, звісно, не вирішує названої проблеми, однак воно має всі шанси стати тою самою першою цеглиною у фундамент відродження національної пам.яті. Відтак хочеться ще раз подякувати працівникам і друзям видавництва, всім тим, хто зробив свій внесок у підготовку та здійснення публікації твору Ф. Пігідо-Правобережного в Україні.

В обговоренні книжки брали участь: д-р іст. н. Володимир Кучер, історик Віктор Коваль, д-р іст. н., проф. Володимир Сергійчук, канд. іст. н. Людмила Гриневич, письменники Євген Сверстюк і Дмитро Білоус, народний артист України Анатолій Мокренко, д-р фіз-мат. н. Василь Шендровський; зі США: голова Фундації ім. І. Багряного Олександр Скоп, д-р іст. н. Марта Богачевська-Хом.як, д-р іст. н., проф. Ратґерського університету Тарас Гунчак, д-р Анатолій Лисий; з Канади Ярослав Скрипник.


Юрій Лавріненко. РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ. Антологія" />


Юрій Лавріненко. РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ. Антологія

Юрій Лавріненко. РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ. Антологія 1917.1933. ПОЕЗІЯ . ПРОЗА . ДРАМА . ЕСЕЙ / Післямова Є. Сверстюка. . К.: Смолоскип, 2002. . 984 с.

Дивовижна книга “Розстріляне відродження” народилася в просвітленій уяві Юрія Лавріненка, якому пощастило вийти живим із сталінських концлагерів, на хвилі війни пробратися на Захід і винести живу пам.ять про всіх змушених замовкнути. Про закатованих і зтероризованих, взятих в комуністичний полон.

Але з ласки Божої цей твір сміливої уяви вдалося реалізувати. Це була вдала спроба зібрати все найкраще . визбирати на руїнах, після погрому. Це була також перша спроба по-людськи написати біографії авторів, перекручувані і засекречені, і дати кваліфіковане висвітлення творчості сорока авторів з належної філософської висоти.

Отже, 1959 рік виданням книги “Розстріляне відродження” оповістив свято нового відродження . шістдесятників.

Мабуть, тоді збувся щасливий сон Ю. Лавріненка та багатьох українців, причетних до духовної творчості і покликаних в суворих умовах еміґрації продовжувати традицію.

То було їхнє зерно, кинуте в український ґрунт. Воно буде проростати в кожному поколінні.

Книга видана за сприяння Фундації ім. І. Багряного (США).

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.